У центрі столиці відкрили Меморіал пам’яті героям-киянам

Джерело

Пам’ятник спорудили на розі вулиць Грушевського та Петрівської алеї, недалеко від стадіону «Динамо» ім. В.Лобановського.

На урочистому відкритті були присутні міський очільник Віталій Кличко, за ініціативи якого пам’ятник було споруджено, перший заступник міського голови Микола Поворозник, заступники міського голови Марина Хонда та Вячеслав Непоп, голова Печерської райдержадміністрації Наталія Кондрашова, родини киян-героїв, що загинули в російсько-українській війні.

«Сьогодні, 29-го серпня — трагічна дата в новітній історії України. В цей день, 7 років тому, частини збройних сил Росії, що вторглися до України, обстріляли коридор, яким виходили українські бійці з Іловайську. Іловайський котел став пеклом і символом підступності агресора. А також — символом героїзму українських захисників, — зазначив присутній на події міський очільник Віталій Кличко. – Наш спільний обов’язок — віддати шану і увіковічнити пам’ять про наших полеглих героїв. Тих, хто поклав життя за свободу і незалежність України».

Мер підкреслив, що майже 32 тисячі киян пройшли через війну на сході України — і 400 загинули. На події присутні були й матері полеглих героїв. Зокрема, Ніна Броневицька — мати вбитого в полоні воїна Ігоря Броневицького.

«Тепер столиця має пам’ятник загиблим киянам, які в перші хвилини війни покинули все і кинулись захищати нас, свої родини і своє місто, яке вони дуже любили, — зауважила пані Ніна. – Але вони загинули не для того, щоб ми плакали, вони хотіли, щоб наша країна відбулася як вільна і незалежна, і щоб ми були живі. Тож давайте не опускати руки і працювати над тим, щоб здійснилися їх мрію».

Світлана Яцина, матір полеглого бійця Євгена Яцини, порадила прийти до Меморіалу ввечері, щоб побачити його особливо освітлення:

«Для мене цей Меморіал символізує страшні сірі будні війни та тишу, хлопців і дівчат, які стомились але йдуть вперед, вікові дерева, які похилилися від вибухів. Я бачила ввечері меморіал, тоді він сприймається по-іншому — дуже потужно і дуже страшно».

Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»