Як свідчать соціологічні дані, з 2020 року у чинного президента Володимира Зеленського почав стрімко знижуватись електоральний рейтинг. Якщо у січні-лютому 2020 року соціологи давали главі держави 40-45% підтримки, то через пів року, у серпні-вересні – вже 25-29%. У 2021 році сумна для Володимира Зеленського тенденція тривала, але хвилеподібно. На початку року він мав 23% підтримки, то у квітні було 28%, влітку – 28-29%. Але чимдалі – тим гірше: у жовтні соціологи давали Зеленському 25-26%, у листопаді – 22%. Згідно з останніми результатами опитування SOCIS, у грудні за чинного президента готові проголосувати 16,7% опитаних. У відповіді на запитання, за кого з кандидатів у президенти респонденти б не голосували за жодних обставин, теж лідирує Володимир Зеленський із 32,4%.
Не останню роль у розчаруванні українців у чинному президенті зіграли гучні медійні скандали, у які весь час потрапляють, а, швидше, свідомо генерують Володимир Зеленський та члени його команди. Додають свою роль й суперечливі дії керівництва щодо найболючіших питань, які турбують суспільство.
Не став винятком і 2021 рік – що відбувалось з Володимиром Зеленським та його Офісом протягом року і як це впливає на рівень довіри до влади та її електоральні перспективи, читайте в огляді PRM.UA.
“Вагнергейт”: соломинка, яка зламала хребет верблюду
Чи не найбільшого удару по рейтингу президента України Володимира Зеленського та його партії “Слуги народу” завдала справа про так званий “вагнергейт” – спецоперація українських спецслужб з затримання російських найманців з ПВК “Вагнер.
Як свідчать наявна інформація, її було зірвано на користь Росії або самим президентом Володимиром Зеленським, або високопоставленими працівниками Офісу президента. І тут мова може йти про дві речі – або про кричущу некомпетентність керівництва держави, або про державну зраду – або одночасно і про те, і про те.
Хай там як, але Україна, яка восьмий рік перебуває у стані війни з Росією, просто не може собі дозволити ані першого, ані другого серед вищого військово-політичного керівництва країни. Адже це загрожує не тільки сотнями тисяч загиблих, а й самому існуванню української державності.