Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення призначила перевірки телеканалам “Прямий”, “5 канал”, “Еспресо”, “Україна”, “Україна24” та “4 канал” через поширення відомостей, що становлять “державну таємницю”, а саме — про спецоперацію “Авеню” з затримання російських бойовиків ПВК “Вагнер”.
Мій суб’єктивний висновок щодо цієї справи є наступним:
1. Національна рада діє за дорученням Офісу Президента, погоджуючи з ним кожен свій крок.Достатньо проаналізувати весь склад Національної ради, щоб побачити, що одна половина членів регуляторного органу була призначена парламентською “монобільшістю”, а інша — безпосередньо Володимиром Зеленським.Більше того, керівництво органу нещодавно було переобрано парламентською більшістю на другий термін.
2. Перевірки телеканалів – це пошук Офісом Президента “крайнього” у справі “Вагнерґейт”.
На мій особистий погляд, це спроба перенести відповідальність на третіх осіб за розголошення Володимиром Зеленським державної таємниці про проведення спецоперації — білоруському диктатору Олександру Лукашенку та, відповідно, зрив цієї спецоперації.
3. Призначення перевірок — це нова хвиля переслідувань незалежних медіа Офісом Президента руками Національної ради — на тлі будівництва владою президентського приватно-державного медіахолдингу з телеканалів ДОМ, РАДА, 4 каналу та, у майбутньому, Суспільного мовлення.
Впевнений, що 4 КАНАЛ (належить депутатові від “Слуг народу”) потрапив у перелік тих, кого перевірятиме Національна рада, суто для забезпечення “об’єктивності” рішення.
До речі, застосування санкцій РНБО щодо телеканалу “НАШ” Євгенія Мураєва також вважаю технологією, яка покликана приховати справжній наступ влади на незалежні медіа й допомогти їй виграти час.
Хоча обмеження мовлення цього, на мій погляд, російського проксі-каналу, звичайно, вітаю.
5. Загалом, призначені Національною радою перевірки вважаю тиском на вільні медіа. Це частина процесу подальшого згортання свободи слова та ствердження авторитарного режиму в Україні.
А тепер — про підстави, які дозволяють мені робити такі висновки.
Представлю їх у вигляді запитань, на які Національна рада та правоохоронні органи повинні дати відповідь українському суспільству.
1. Щодо “розголошення державної таємниці”, через яке Національна рада переслідує телеканали. Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, карається позбавленням волі.
ЗАПИТАННЯ: Чи було профільними органами порушено кримінальну справу за фактом оприлюднення “державної таємниці”?
Як вони визначають факт оприлюднення відомостей про спецоперацію “Авеню” відповідно до своїх повноважень? Чи не є ми свідками того, що Національна рада, всупереч своїй компетенції, самостійно визначила, що відбулося порушення закону?
2. Щодо кримінальної відповідальності державного службовця або публічної особи, яка фактично “втратила” документи або носії секретної інформації. Втрата документів, що містять державну таємницю, карається позбавленням волі.
ЗАПИТАННЯ: Якщо інформацію про спецоперацію було втрачено (а потім оприлюднено в ефірі телеканалів), хто з представників влади несе за це відповідальність?
Чи було відкрито кримінальну справу за фактом “злочину” з боку відповідального державного службовця?
Якщо ні, на підставі чого Національна рада, знову ж таки, вважає оприлюднення документів про спецоперацію “Авеню” порушенням закону?
3. Щодо інформування Володимиром Зеленським Олександра Лукашенка про таємну спецоперацію українських спецслужб.
ЗАПИТАННЯ: Чи може оприлюднення ЗМІ даних про спецоперацію “Авеню” вважатися розголошенням державної таємниці, якщо ця “таємниця” вже була попередньо розголошена шостим президентом України Зеленським очільнику іншої держави (“Вагнергейт”)?
І за результатами цього спілкування — спецоперацію з затримання вбивць українців було зірвано спецслужбами Республіки Білорусь?
До того ж чи не є ця розмова підставою для створення парламентської тимчасової слідчої комісії та, відповідно, відкриття проти шостого президента кримінального провадження?
Якщо Володимир Зеленський не несе відповідальності за свої дії, чому відповідальність перекладається на медіа, які якраз і повідомили суспільству про ознаки порушення закону з боку представників влади?
4. Щодо ролі Міністерства культури та інформаційної політики України у цій справі.
Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю здійснює Міністерство культури та інформаційної політики.
ЗАПИТАННЯ: Якщо медіа порушили закон і оприлюднили документи, що містять “державну таємницю”, чому Мінкульт не запобіг їх поширенню і зберіганню в Інтернет-мережі, а також в архівах телеканалів?
Нагадаю, ефіри мовників досі є доступними для всіх користувачів.Чи не є “бездіяльність” МінКульту ознакою того, що порушення закону не відбулося? І Національна рада, таким чином, займається “самодіяльністю”?І навпаки, чи не є ми з Вами свідками бездіяльності Міністерства культури та інформаційної політики в умовах витоку “державної таємниці”?
5. Щодо вибірковості регулювання медіапростору Національною радою.
Національна рада багато разів відмовлялася перевіряти діяльність телеканалів, якщо можливі порушення стосувалися норм непрофільних законів. Регулятор неодноразово наполягав на тому, що перевірки стосуються лише норм закону “Про телебачення і радіомовлення”.
Так, Національна рада відмовляється реагувати на те, що великі українські телеканали досі транслюють ток-шоу, концерти, фільми та серіали російською мовою, всупереч закону про державну мову, перекладаючи відповідальність на інші державні органи. Є й інші приклади.
19.11.2021 голова Національної ради Ольга Герасим’юк офіційно відмовила заявнику у проведенні позапланової перевірки телеканалу “ДОМ” — через трансляцію радянського фільму “Нєразлучниє друзья” 22 та 23 жовтня, що містить комуністичну символіку — оскільки, цитую:
“Національна рада не наділена повноваженнями застосовувати санкції за порушення Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” (посилання на лист).
ЗАПИТАННЯ: Чому для закону, що регулює збереження державної таємниці, а саме — “Про державну таємницю” — Національна рада зробила виняток?
Чи не демонструє Національна рада таким чином вибірковість у своїх діях та дисбаланс у регулюванні діяльності державних та комерційних медіа, провладних та незалежних медіа?
6. Щодо права телеканалів на поширення суспільно необхідної інформації.
Закон “Про інформацію” прямо визначає право ЗМІ на оприлюднення інформації з обмеженим доступом, якщо вона є суспільно необхідною, якщо вона є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
ЗАПИТАННЯ: Чи не вважає Національна рада, що в умовах:
А. коли представники найвищого щабля влади в Україні розголосили державну таємницю представнику іншої держави, через що було зірвано спецоперацію “Авеню”
Б. коли представники влади довгий час вводили суспільство в оману, спочатку заперечуючи факт спецоперації, потім — свою дотичність до неї, а також передачу секретних даних іншій державі телеканали мали право поінформувати українське суспільство про те, що спецоперація з затримання бойовиків мала місце і влада причетна до її зриву?Чи Національна рада заперечує право мовників оприлюднювати суспільно необхідну інформацію?
І останнє. Яким чином Національна рада в загальному обсязі моніторингів, що є насправді феноменально великим, як для невеликого відділу моніторингу, роботу в якому досі здійснюють декілька людей, а не штучний інтелект, угледіла ознаки порушення закону в декількох окремих сюжетах окремих телеканалів?
Невже Національна рада спеціально шукала ці сюжети та її фахівці спеціально виловлювали окремі букви на документах, що демонструвалися в ефірах?
Як так стається, що коли телеканали не виконують вимоги закону про функціонування української мови в якості державної, Національна рада не бачить цих порушень?
А коли окремі телеканали, які не належать до провладного пулу, оприлюднюють суспільно необхідну інформацію, Національна рада не тільки “бачить” ці сюжети, але й визначає їх такими, що містять ознаки порушення закону.Гадаю, Національній раді є що відповісти на ці запитання.
Поки суспільство не отримало на них ґрунтовних відповідей, вважаю призначення перевірок телеканалам через спецоперацію “Авеню” — продовженням скандалу “Вагнерґейт”.
Тобто, спробою влади уникнути відповідальності за оприлюднення секретних даних про операцію з затримання російських вбивць представнику іноземної держави та, в результаті, зрив цієї спецоперації на користь держави-агресора.
Такою є моя суб’єктивна думка.
Нагадаємо, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення перевірить низку каналів, які у своїх програмах показували документи про підготовку в Україні спецоперації “Авеню” з затримання найманців приватної військової компанії “Вагнер”, через нібито розголошення державної таємниці.
Попри перемир’я Ізраїль розширює наземну операцію в Лівані
Транзит через Ормузьку протоку зростає завдяки підтримці США та надіям на перемир’я - ЗМІ
Трамп заявив, що США стежитимуть за ситуацією в Ормузькій протоці та застеріг Оман
Трамп особисто попросив Сі Цзіньпіна допомогти завершити війну в Україні – ЗМІ