Архіви КДБ та місто-привид: фоторепортаж з Чорнобильської зони відчуження

Джерело

Після трьох місяців сонного карантину в Чорнобильську зону відчуження повернулись люди з “Великої Землі”. Співробітники Української інституту національної пам’яті вирішили провести презентацію книги “Чорнобильське досьє КҐБ” саме поряд з Чорнобильською АЕС, а також зробити відеотур для охочих подивитись на Зону відчуження.

Брав участь в заходах і оглядач PRM.UA

Книга “Чорнобильське досьє КҐБ. Від будівництва до аварії” – це унікальне видання, яке зібрало в собі всі наявні в Україні архіви КДБ, що стосуються будівництва ЧАЕС, а також аварії та ліквідації наслідків техногенної катастрофи. В цілому документи охоплюють період з початку 1970-х і до листопада 1986 року: від початку будівництва ЧАЕС до введення в експлуатацію об’єкту “Укриття” (“Саркофаг”) після Чорнобильської катастрофи.

“Робота над “Чорнобильським досьє КҐБ” розпочалася задовго до виходу відомого на весь світ серіалу HBO “Чорнобиль”. І зараз матеріали цієї книги потрапляють у систему резонансу, який створив фільм. У цих матеріалах можна знайти багато інформації, що допоможе поглибити розуміння трагедії, зокрема: передумови катастрофи, рапорти й матеріали, які говорять про маленькі аварії, які сталися на ЧАЕС і були приховані”, – розповідає голова УІНП Антон Дробович.

Документальне видання “Чорнобильське досьє КҐБ. Від будівництва до аварії” містить 229 документів, переважна більшість з яких (190) публікується вперше. Документи публікуються мовою оригіналу у хронологічній послідовності.

Перша книга із серії була опублікована навесні 2019 року. До збірника увійшли 210 документів. Завантажити першу книгу можна за цим посиланням – https://bit.ly/3fEBiAG

Прочитати друге видання можна тут – https://bit.ly/3hCFMJD.

Учасники презентації вшанували хвилиною мовчання та символічним запалюванням лампадок загиблих ліквідаторів найбільшої в світі техногенної катастрофи.

Зустрічав учасників презентації пам`ятник Прометею. В радянські часи цей пам`ятник стояв у Прип`яті, навпроти однойменного кінотеатру. Уже після аварії керівництво станції вирішило перемістити його до АЕС, щоб вберегти скульптуру від руйнування вандалами.

Саму станцію прикрашає розкішний мурал, на якому зображено символічний атом в руках та табун коней Пржевальського, які водяться на території Зони. Таким чином поєднується два символи – індустріалізму та натуралізму, антропогенності та природи, АЕС та заповідника.

Прип`ять зустрічає співробітників УІНП та журналістів зеленою стіною рослин. Гід дає короткий інструктаж: нічого не губити, з землі нічого не піднімати, йти попарно, уважно дивитись під ноги. Кілька хвилин пробирання крізь поліські хащі і відкривається неймовірна мозаїка Івана Литовченка присвячена подіям Громадянської війни в Росії. Наш гід трактує її по своєму, вважаючи певним передбачення Чорнобильської катастрофи.

“Третий ангел вострубил, и упала с неба большая звезда, горящая подобно светильнику, и пала на третью часть рек и на источники вод. Имя сей звезде “полынь”; и третья часть вод сделалась полынью, и многие из людей умерли от вод, потому что они стали горьки”, – цитує Біблію гід, вказуючи на елементи мозаїки.

Далі, уже в мікроавтобусі, група добирається до колишнього центру міста. Тут відкривається вид на уже культові для цього місця споруди – палац культури “Енергетик” та готель “Полісся”.

Показуючи палац культури “Енергетик” гід бідкається, що тепер ми втратили не лише будівлю, а й сам дух будівлі, адже вже давно немає, наприклад танців під живу музику.

Попри понад 30 років забуття і занепаду, будівля ПК “Енергетик” досі зберегла унікальні фрески.

Не полишають спроби “прикрасити” чорнобильські локації так звані “сталкери”, або ж як їх називають працівники Зони “самоходи”. Зокрема в коридорі другого поверху красується величезна наліпка орлана, ніби з дитячих “тату-перебивачок”.

Однак атмосфера в ПК “Енергетик” моторошна. Дійсно здається, ніби ще вчора тут були танці та кінопоказ, а вже сьогодні пустота.

В кімнатах “Енергетика”, як артефакти пам`яті, лежать величезні портрети партійних вождів – комуністичного лідера Казахстану Дінмухамеда Кунаєв та очільника Ленінградського міськкому Юрія Соловйова. Гід розповідає кумедну “байку” про останнього. Наче він святкував весілля доньки в Ермітажі, і після святкування “зкомуніздив” якийсь антикварний сервіз. Директор музею, академік Борис Піотровський після невдалих вмовлянь Соловйова повернути майно звернувся в Кремль. Там чиновнику дали вибір – або повертає сервіз, або партквиток. Вибір в ті часи був очевидний.

Біля портретів валяється велика вивіска “Агітпункт”.

Позад ПК “Енергетик” розташовується відомий за комп`ютерними іграми закинутий лунапарк. Атракціон “Автодром”, атракціон “Човники” та головний символ Прип`яті – колесо огляду.

Поруч з лунапарком, крізь зарості, проглядається мурал з оленями. Який з одного боку нагадує справжніх мешканців Зони, а з іншого така собі ілюзія на відоме кожній радянській хазяйці покривало.

Наступним етапом подорожі “містом-приводом” став колишній причал Прип`яті. Поруч з ним розташовується кафе “Прип`ять” з славнозвісними радянськими автоматами “ГазВода”. Гід показує, що в віконці подачі содової, досі збереглася склянка з тих часів.

За словами гіда, який застав місто ще населеним, кафе було одним з “магнітів” для місцевої молоді. Тут любили відпочивати, слухати музику, пити прохолодні напої. Зараз приміщення кафе, як і всі інші в Прип`яті, в напівзруйнованому стані. Однак яскрава вітрина-вітраж збереглась майже незмінно. На фоні темного коридору вона ніби портал в чужу молодість.

Зразу за кафе розтягується причал колись ріки Прип`ять. Після аварії там збудували дамбу, щоб обмежити рух водойми, яка могла понести радіацію в Дніпро. В річці водиться величезна риба, але рибалити чи плавати тут гід м`яко кажучи не рекомендує.

Рухаючись Зоною можна побачити багато дерев з чорними стовбурами, які обгоріли після останніх сильних пожеж в Зоні. Гід розповідає, що після пожеж тут була чорна земля, яка за кілька тижнів уже заросла травою.

Після Прип’яті, група вирушає в Чорнобиль. Згідно з даними 2019 року, тут проживає 1054 людини — це працівники АЕС та Зони відчуження та кілька “самоселів”. В центрі розташовується великий пам’ятник ангелу, що символізує загиблих.

За пам’ятником протягується меморіал пам`яті “мертвих” населених пунктів. 131 табличка з назвами сіл і міст, які відселили після аварії, зробивши безлюдними. Там є, як населені пункти України, так і Білорусі, яка також сильно постраждала внаслідок аварії.

Також в Чорнобилі є виставка відновленої техніки, що брала участь в ліквідації аварії. Тут і вітчизняні вантажівки, крани та БТР, а також роботи та луноходи з країн соцтабору та ФРН.

По дорозі назад стрічаємо головних жителів Зони – місцевих песиків. Чотирилапі ховаються від спеки під ґанком, але коли бачать відвідувачів радісно вибігають та виляють хвостами. Гід дістає з поліетиленового пакету улюблені ласощі чотирилапих – сардельки.