У Києві з’явилася вулиця Отамана Зеленого, який скасував возз’єднання з Московією

Джерело

У Дарницькому районі з’явилася вулиця Отамана Зеленого. Раніше вона називалася Россошанською.

Як повідомили у Київраді, у травні цього року експертна комісія порекомендувала включити вулицю Россошанську до переліку міських об’єктів, назви яких пов’язані з російською федерацією або її сателітами. Це тому, що назва Россошанська походить від назви російського міста Россошь, яке розташоване на території російської федерації.

Серед варіантів щодо перейменування найбільшу кількість, а саме 6 470 голосів, набрала пропозиція — вулиця Отамана Зеленого.

ЧИМ В ІСТОРІЇ ЗАПАМ’ЯТАВСЯ ОТАМАН ЗЕЛЕНИЙ

Отаман Зелений (Данило Терпило) народився у 1886 році у селі Трипілля на Київщині. Данило Терпило став Зеленим під час подій російської революції 1905–1907 рр. Саме тоді він із товаришами організував Трипільський гурток соціалістів-революціонерів.

Влітку 1908 року Данила арештували за державні злочини та засудили до заслання в Архангельську губернію в село Холмогорки. 1914-го він повернувся до Трипілля. Хлопця мобілізували на Західний фронт.

У 1917-му Данило брав участь у процесах українізації війська. Перший повстанський загін із земляків-трипільців Зелений створив восени 1918-го для боротьби із владою гетьмана Павла Скоропадського. Непримиренним противником Скоропадського отаман став тому, що за Гетьманщини землю знову повертали поміщикам. Із часом загонам Зеленого вдалося повалити гетьманську владу у його рідному Трипіллі.

23 листопада 1918 року повстанці взяли в облогу окупований німцями Обухів. У війська кайзера було 40 кулеметів, але трипільці змогли звільнити місто.

Зелений воював проти більшовиків на території Васильківського, Фастівського, Ржищевського, Обухівського та Переяславського повітів сучасної Київської області, а також на території Чернігівської, Полтавської і Подільської губерній.

У Переяславі 15 липня 1919 р. отаман Зелений урочисто, в присутності місцевого люду та свого війська, скасував Переяславську угоду 1654 року про «возз’єднання» з Московією.

У вересні 1919 року Зелений з одним із загонів відбув до Кам’янець-Подільського. Там він зустрівся з урядовцями Директорії і Симоном Петлюрою. Визнав Директорію за верховну владу. 31 серпня 1919-го білогвардійці Денікіна захопили Київ. Зелений почав боротьбу з ними. У його армії було 30 тис. осіб. Повстанцям вдавалося кілька разів захоплювати Київ.

У жовтні 1919 року Зелений вступив у бій із козаками Денікіна. Там його поранило осколком снаряда. Данило Терпило загинув по дорозі до Трипілля.

ЧОМУ ОТАМАН ВЗЯВ ТАКИЙ ПСЕВДОНІМ

Щодо причин, чому Данило Терпило став Зеленим, то існує чимало різних версій. Згідно з першою, Терпило став Зеленим через власний одяг. Він довго носив зелену солдатську шинель.

Згідно з другою версією, один з партизанських таборів Данила був розташований на великій зеленій горі, і саме її колір й визначив псевдонім.

Суть третьої версії полягає в тому, що повстанський ватажок взяв собі це їм’я, бажаючи протиставити себе представникам інших політичних кольорів — червоного, білого та жовто-блакитного.

Прибічники четвертої версії стверджують, що за Терпилом закріпилося звичайне прізвисько, яке дав йому Симон Петлюра, бажаючи цим підкреслити, що у порівнянні з ним, головним отаманом армії УНР, Данило був ще «молодим та зеленим».

Існує і п’ята версія (її висунув краєзнавець Фесенко) за якою Данило Ількович взяв собі ім’я свого близького друга — Мирона Зеленого, який загинув під час першої російської революції. Саме ця версія, на думку дослідників, і є історично достовірною.

Читайте також, вулиця Князів Острозьких замість московської: чим відомі ці видатні діячі.

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»