Джерело: Facebook-сторінка автора
Щодо дуже різких висловлювань Трампа. На цьому не варто зосереджуватись. Бо, по-перше, від взаємодії з Трампом нам ніде не дітись незалежно від контексту. І по-друге, сьогодні він називає “диктатором”, а завтра зробить прямо протилежні заяви.
Доки нам не вимикають “Старлінк” і не чинять ще якихось безповоротно шкідливих дій, це все вкладається в норми “переговорів по-трампівськи”.
І демонізація Трампа, і цілковите схвалення “там таємно все робиться, що треба, ми просто не розуміємо” однаково заважають нам формувати власне розуміння, як виходити з ситуації. Хвиля від “позитивних блогерів” з настроями “давайте пошлемо Трампа” так само не сприяє конструктивним рішенням.
Варто прийняти як факт: Трамп і його команда поспішають, бо розуміють, що час підтримки і індульгенції на будь-які дії дуже швидко минає. Навіть швидше, ніж сподівалось – вже ясно, що навіть традиційних “100 днів” в Трампа, найпевніше, не буде. На це вказує падіння рівня схвалення його роботи на цілих 10% лише за перші тижні діяльності (з 51% до 41%). “Упоротих трампістів” серед його виборців не так багато. Перемогу йому забезпечили навіть не республіканці, а звичайні невизначені виборці, які голосували за бізнесмена, який обіцяв впоратись з інфляцією і вирішити проблему з високими цінами. “Яєчний апокаліпсис” показав їм, що з цим він не впорався.
І невідомо з якої причини Трамп вирішив, що з усього переліку його передвиборчих обіцянок українське питання – найлегше до швидкого вирішення. Країна далека, грошей США їм дали багато (це було до виявлення, що значна частка допомоги лишилась в американських структурах і не дійшла до України; а те, що дійшло, – це були оплачені американським же компаніям товари ВПК), вони від Америки залежні, у випадку пручання ми їм можемо швидко перекрити кисень – отже, мусять швидко виконати будь-які вимоги.