Джерело: Facebook-сторінка автора
Я довго думав, чому “картонний майдан” вийшов саме за НАБУ та САП. Будь-яка соціологія, що свідчить про глибоку недовіру українського суспільства до цих інституцій (баланс довіри/недовіри – мінус 41-43% згідно з березневим опитуваннями Разумков Центр), ставить це питання руба.
Народ не вийшов протестувати проти відставки з посади Головнокомандувача ЗСУ свого кумира Валерій Залужний, не протестує проти “перекосів” мобілізації, не організовує масові акції за справедливу ротацію тих, хто на фронті, не виходить під Банкову через велике крадівництво під час війни…
І тут раптом контроль генпрокурора за НАБУ та САП так стригерив суспільство. А потім я зрозумів, що народ виходив протестувати не за, а проти. Що законопроєкт №12414 та спосіб його прийняття стали останньою краплею в чаші народного терпіння. І дістав не похапцем ухвалений закон, а влада.
Раптом стало очевидним те, про що я писав останні 1,5-2 роки: якщо нічого радикально не міняти, ця влада веде нас до поразки. І справа геть не у НАБУ та САП. Просто стало очевидним, що на радикальні реформи влада неспроможна, а без них на Україну чекає катастрофа.
Тепер питання стоїть так: як здійснити транзит влади під час війни, не втративши державу?