Відстрочка і звільнення з ЗСУ – як працюють однакові підстави, пояснення юриста

Які підстави формально існують, але фактично не працюють

Сімейні обставини майже завжди супроводжуються додатковими умовами, які на практиці блокують звільнення. Зокрема, найбільше відмов – у справах, пов’язаних із вихованням дитини з інвалідністю до 18 років, звертає увагу Катерина Петренко.

Формально така підстава існує, проте у чинній редакції Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” (п.3 ч.12) додано уточнення: звільнення можливе лише “у разі відсутності інших осіб, які зобов’язані її виховувати”.

“На практиці це означає, що якщо у дитини є мати (навіть якщо вона живе окремо), яка не позбавлена батьківських прав, командир має право відмовити батьку-військовослужбовцю. Тобто факт інвалідності дитини сам по собі більше не є достатнім, тому шанси на звільнення навіть через суд практично нульові”, – розповідає фахівець “Актум”.

Однак, якщо дитині з інвалідністю I чи II групи виповнюється 18 років, військовослужбовці можуть подати рапорт і будуть звільнені зі служби.

“Аналогічні труднощі виникають і щодо звільнення у зв’язку з вихованням дітей із тяжкими захворюваннями без встановленої інвалідності, а також у випадку догляду за членами родини, які мають інвалідність. Формально підстава існує, але знову ж таки – за умови відсутності інших працездатних осіб, які можуть здійснювати догляд”, – каже адвокат.

Що робити у таких випадках?

Спроби оскаржити відмови у судах здебільшого не дають результату, зазначає Катерина Петренко.

Адвокатська практика показує: суди застосовують норму буквально і не виходять за межі її формулювання. Через таку неточність виникає правовий парадокс – за підставами, зазначеними вище, не можна звільнитись з військової служби, натомість можна оформити відстрочку.

“Фактично ситуація потребує втручання законодавця: чинну норму необхідно переглянути і повернути до попередньої редакції, яка дозволяла б військовослужбовцям реально скористатися правом на звільнення”, – звертає вона увагу.