Передача російських активів в ЄС Україні блокується – пояснення політолога

Він звернув увагу на те, що італійське видання Corriere della Sera днями повідомило про можливі переговорні документи, один із яких нібито передбачає відмову України від Донбасу в обмін на фінансову допомогу Заходу.

“Такий сценарій неприйнятний. І це прямо випливає з позиції президента. Він публічно заявив, що всі заморожені російські активи мають бути спрямовані на відновлення України, а не на легалізацію окупації чи “компенсацію” за поступки агресору. Жодної відмови від Донбасу – ані юридично, ані політично”, – пише Цибулько.

За його словами, якщо Україна дійсно робить ставку на російські активи як на ключовий ресурс для відбудови й посилення переговорної позиції, то варто запустити реальний механізм їх стягнення – через судові рішення та примусову конфіскацію в юрисдикціях ЄС.

У своєму дописі Цибулько прямо посилається на те, що цей механізм уже був детально описаний політичним експертом Віталієм Куликом, і саме він може стати практичним шляхом отримання заморожених активів РФ.

Як пояснював раніше Кулик в своєму Facebook, у фінансовій юрисдикції Євросоюзу зараз перебуває близько 210 млрд доларів заморожених активів РФ, а загальний обсяг може сягати 300 млрд доларів.

Ці ресурси, за його логікою, могли б піти на оборону, бюджетну стійкість та відновлення країни. Однак країни ЄС, за його оцінкою, бояться розподілу ризиків і відповідальності, тому питання передачі активів Україні гальмується.

Сам механізм, який описує Кулик, базується на судовому прецеденті, що вже існує в Україні. Йдеться про рішення Печерського районного суду Києва від 21 травня 2024 року, яким був створений прецедент стягнення з Росії та Центрального банку РФ 12,19 млрд доларів у межах приватного позову.

Ключова особливість цього кейсу – предмет спору не воєнні збитки, а фінансовий злочин і цивільно-правовий делікт, що, за аргументацією, дозволяє обійти державний імунітет РФ.

За цією логікою судове рішення визначає боржника, суму і формує юридичний титул, який може бути визнаний та виконаний у країнах, де перебувають російські активи.

Окремий акцент у цій логіці – вимога, яку озвучували окремі європейські уряди, насамперед Бельгія: для будь-яких дій із замороженими активами потрібен юридичний титул, тобто рішення суду.

Саме тому, за позицією Кулика, питання не зводиться до політичних заяв або “пакетів підтримки”, а до практичного запуску судового маршруту через механізми взаємного визнання рішень у ЄС.

“Проблема не в тому, що механізму немає. Проблема в тому, що влада його не задіює на повну… Гроші мають прийти разом із територіями. І за рахунок агресора”, – зазначив Цибулько.

Разом з тим політолог переконаний, що ініціатива щодо судової конфіскації заморожених російських активів у країнах ЄС має просуватися на рівні президента та прем’єр-міністра.

На думку Цибулька, позиція влади у цьому питанні може бути сформульована “не у форматі побажань, а у форматі вимоги”.

Адже, впевнений експерт, конфіскація російських активів це важливе рішення, яке здатне завдати країні-агресору вагомий економічний удар і забезпечити Україні стратегічну перемогу.