Європейська система ППО: чому інноваційні розробки не гарантують швидкої реалізації проєкту

Запуск масштабних міжнародних оборонних програм завжди є тривалим процесом, оскільки вимагає не лише технологічної кооперації, а й політичного консенсусу, фінансових домовленостей, перевірок усіх учасників та високого рівня взаємної довіри. Саме тому реалізація пан’європейської антибалістичної програми Freyja, до якої долучаються провідні оборонні компанії та уряди Європи, закономірно потребує часу, пише УНН.

Україна виступила ініціатором створення пан’європейського антибалістичного щита Freyja. Основою цієї системи протиповітряного захисту є українська ракета-перехоплювач балістики FP-7.x, створена українським виробником Fire Point. Її називають аналогом американської системи Patriot PAC-3. Однак українські ракети значно дешевші – очікується, що їхня ціна близько 700 тисяч доларів за штуку проти 3,8 мільйона доларів за одну американську.

Як розповіли в компанії Fire Point, проєкт Freyja створювався таким чином, щоб була змога  інтегрувати в нього компоненти іноземного виробництва, як, наприклад, радари німецької компанії Hensoldt. 

Як заявив співзасновник та головний конструктор Fire Point Денис Штілерман, ключова відмінність проєкту Freya у незалежності від зовнішнього контролю. Він пояснив, що сучасні західні системи ППО часто працюють у форматі закритої архітектури, коли країна-постачальник або виробник фактично зберігають контроль над критичними елементами системи.

“Freyja – це про перехоплення балістики. Ми запропонували панʼєвропейський антибалістичний щит на базі нашого перехоплювача і на базі відкритої архітектури та програмного рішення, яке буде доводити до енд-юзера, що ніколи це рішення не може бути вимкнуте ні заводом-виробником, ні компанією, яка їм це продала, ні країною, яка їм це продала”, – пояснив він.

Про готовність долучитися до антибалістичної програми вже заявила Данія. Також свої наміри взяти участь у проєкті озвучували Німеччина, Франція, Норвегія та Швеція. 

Окрім того, Президент Володимир Зеленський після зустрічі з лідерами Франції, Німеччини та Британії у форматі “Великої трійки”  висловив сподівання, що Україні вдасться розробити європейську антибалістичну систему разом із Великою Британією. 

“Лондон, Париж, Берлін та інші держави ЄС повинні співпрацювати над створенням альтернативи американській версії”, – зазначив глава держави.  

Чому міжнародні оборонні програми рухаються повільно

Військовий експерт Олег Жданов у коментарі УНН наголошує, що головною перепоною під час реалізації масштабних міжнародних проєктів стає не технологія, а необхідність узгодити інтереси великої кількості держав.

“Коли починаються спільні програми, кожна країна спочатку ставить питання: а навіщо це нам? Яка буде наша вигода? Де буде виробництво? Хто отримає більше замовлень? Саме навколо цього і виникають суперечки”, – пояснив він.

За його словами, що більше учасників залучені до проєкту, то складніше досягти компромісу.

Окремим викликом залишається фінансування. “Одразу виникає питання: хто має платити більше? Великі економіки не завжди готові фінансувати вигоди інших країн. Саме це часто стає однією з головних причин затягування переговорів”, – зазначає Жданов.

Водночас він переконаний, що такі ініціативи все одно реалізовуються, хоча не завжди у тому форматі, який був запланований на початку.

“Я думаю, що цей процес (проєкт Freyja – ред.) буде доведений до кінця. Можливо, не в рамках усього Європейського Союзу, а у форматі коаліції держав, які справді зацікавлені у створенні спільної системи протиракетної оборони”, – додав експерт.

Як приклад європейської бюрократії він навів процес ухвалення спільних технічних стандартів. Євросоюз понад 25 років узгоджував єдиний стандарт зарядного роз’єму для мобільних телефонів. А щодо стандарту звичайної електричної розетки, за його словами, консенсусу немає досі. 

“Це показує, наскільки складними можуть бути навіть технічні рішення, не кажучи вже про масштабні оборонні програми”, – зазначив Жданов.

Читайте також: Українські оборонні компанії більше бояться європейської бюрократії, ніж росіян – CEO Fire Point

Не лише технології, а й довіра

За словами політичного аналітика Руслана Бортника, ще однією складністю реалізації будь-якого масштабного міжнародного оборонного проєкту є питання довіри між партнерами.

“Тут питання грошей і довіри. Довіри, тому що складні технології країни розвивають десятиліттями. Це передові технології, які забезпечують їм перевагу над іншими державами. Передача таких технологій або їх інтеграція в один продукт потребує максимальної довіри між усіма учасниками”, – пояснив Бортник в ексклюзивному коментарі УНН.

За його словами, йдеться не просто про створення нового озброєння, а про формування нового гравця на світовому ринку систем протиповітряної та протиракетної оборони.

“Такий проєкт, як Freyja, може претендувати на ринки, де сьогодні домінують американські, російські чи китайські виробники. Це десятки, можливо, сотні мільярдів доларів. Очевидно, що існує багато лобістів, які не зацікавлені у появі нового конкурентного продукту”, – вказує Бортник.

На його думку, саме тому будь-який подібний міжнародний проєкт неминуче супроводжується політичним та економічним спротивом.

“Саботажу в таких проєктах буде величезна кількість. Ніхто не зацікавлений в тому, щоб Україна виробляла чи в кооперації виробляла такий проєкт, тому що він буде надзвичайно конкурентний. І американський, і європейський, і інші виробники будуть втрачати гроші. Саботаж буде супроводжувати постійно цей проєкт”, – припускає Бортник.

Без перевірок і аудитів міжнародні проєкти неможливі

Окрім політичних домовленостей та фінансових переговорів, обов’язковою умовою участі у міжнародних оборонних програмах є комплексна перевірка всіх компаній, які претендують на статус партнерів.

Такі проєкти передбачають багаторівневу систему комплаєнсу, аудитів, перевірку структури власності, фінансової прозорості, внутрішніх процедур управління ризиками, систем експортного контролю та відповідності міжнародним стандартам. Тільки після проходження цих процедур компанія може отримати доступ до спільних технологічних розробок та інтегруватися у великі міжнародні програми.

В цьому контексті, українська компанія Fire Point, яка є системним інтегратором програми Freyja вже пройшла  незалежний аудит однією з компаній “Великої четвірки”. Крім того, для участі у міжнародних безпекових проєктах компанії проходять додаткові перевірки з боку урядів держав-партнерів та профільних оборонних структур.

Експерти сходяться на думці, що масштабні оборонні проєкти ніколи не запускаються швидко. Їх реалізація потребує переговорів, узгодження політичних інтересів, фінансових моделей, юридичних процедур та перевірок усіх учасників. Саме тому тривалість підготовки Freyja є тільки підтвердженням масштабності проєкту.