Як українських лікарів навчають реагувати на загрози повітряних ударів та що слід пам’ятати пацієнтам

Українські лікарні з самого початку повномасштабного вторгнення стають ціллю атак ворога. Держава, влада на місцях, спонсори та міжнародні партнери докладають зусиль аби убезпечити пацієнтів та персонал лікарень під час повітряних нападів росіян. Робота в цьому напрямку не обмежується побудовою укриттів – персонал медзакладів навчають діяти в критичних умовах. Одну з таких програм започаткували в Україні за ініціативи ЮНІСЕФ. У рамках проєкту проводяться тренінги, в яких моделюється ситуація, коли саме лікарня стала об’єктом атаки. УНН поспілкувався з директоркою Навчально-наукового центру “Бізнес-школа НМУ імені О.О. Богомольця”, докторкою медичних наук, професоркою Тетяною Вежновець, яка розповіла про цю ініціативу. 

У рамках проєкту, що реалізовується та фінансується за сприяння ЮНІСЕФ, була розроблена система реагування на надзвичайні ситуації, а саме ракетно-дронові інциденти в закладах охорони здоров’я. У рамках реалізації також проведена оцінка готовності до реагування на такі надзвичайні ситуації дитячих лікарень та перинатальних центрів, які долучилися до програми. Також були розроблені та проводяться тренінги для працівників для підготовки до активно реагування у подібних ситуаціях. До реалізації долучився Національний університет імені О.О. Богомольця.

Наше завдання полягало саме в розробці методики, організації системи реагування на надзвичайні ситуації в закладі охорони здоров’я і підготовці працівників до ефективного реагування на ракетно-дронові інциденти. Тобто в Україні до нас конкретно цим питанням — створенням систем реагування на надзвичайні ситуації саме в закладах охорони здоров’я щодо ракетно-дронової загрози — ніхто не займався. Хоча ми живемо вже п’ятий рік у війні, і повітряна небезпека стала надзвичайно актуальною 

Але це не просто теоретична робота – вона має цілком практичне значення та спрямована на захист життя та здоров’я людей. Вежновець нагадала ситуацію, коли після таки на ОХМАТДИТ у Києві, 8 липня 2024 року, маленьких пацієнтів вивели на вулицю – тоді, коли існувала загроза повторного ракетного удару. 

Тепер же, за її словами, були розроблені стандартні операційні процедури дій, відповідно до фаз розгортання інциденту. Під час розробки цих процедур ретельно був вивчений міжнародний досвід. 

Системи реагування, що існують у світі, здебільшого стосуються природних катаклізмів або техногенних аварій, пов’язаних із масовим надходженням постраждалих до закладу. У нас ситуація зовсім інша: заклад сам може стати об’єктом, що зруйнований чи пошкоджений від ракетно-дронового удару. Проте загальний світовий підхід до реагування на надзвичайні ситуації однозначно застосовний і тут: у закладі охорони здоров’я повинна бути госпітальна команда швидкого реагування, яка, залежно від визначених за посадою ролей, буде готова в будь-який момент виконати свої функції 

На основі розробленої програми команда медуніверситету проводить для лікарів тренінги. 

Ми почали цю діяльність у липні 2025 року — тоді ЮНІСЕФ і Національний медичний університет уклали угоду про співпрацю з реалізації цього проєкту 

До проєкту долучилися медичні заклади, в яких укриття облаштовувалися за сприяння ЮНІСЕФ. На першому етапі, що тривав з липня 2025 по середину січня 2026 року, такі тренінги були проведені у чотирьох закладах: два в Чернігівській області (обласна дитяча лікарня і пологовий будинок), а також у Центрі реабілітації матері і дитини МОЗ України в Одесі, і лікарні у Запоріжжі. Другий етап охоплює 5 лікарень, серед яких міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва у Дніпрі та Перинатальний центр Києва. 

Саме у Перинатальному центрі Києва навчання відбулися буквально днями. Перед початком навчання центр відвідали для оцінки готовності до реагування на загрози, облаштування укриттів. Коли рівень готовності був оцінений на достатньо високому рівні – перейшли до навчання. 

Від двох філій закладу (на Лобановського та Предславенській) були відібрані по 5 лікарів, з яких надалі будуть сформовані госпітальні команди для швидкого реагування та координації дій усього персоналу. 

Перший етап – базова готовність

Лікарня повинна бути базово готова до будь-яких викликів, зокрема ракетно-дронових інцидентів. За словами Вежновець, зокрема в медзакладі повинні бути спеціальні лікувальні набори для екстреної медичної допомоги, гуманітарні набори (теплі ковдри, вода для постраждалих), сухпайки, запас ліків, якщо ж мова йде про перинатальний центр, то до переліку додаються також пелюшки та підгузки. Обов’язковим є і запас технічної води. 

Другий етап – підвищена готовність 

Коли лунає повітряна тривога, заклад охорони здоров’я переходить у фазу підвищеної готовності — адже, на щастя, не завжди тривога закінчується інцидентом 

Але саме в цій фазі команда швидкого реагування починає готуватися до того, що щось може статися. 

Усі знають, де знаходяться набори; у кожного є картка з прописаними діями на випадок небезпеки — цьому ми їх і навчали 

За її словами, у цій фазі всі, хто перебуває у лікарні, мають перейти в укриття. Окремий протокол дій існує для пацієнтів, яких важко транспортувати чи тих, яких, наприклад, оперують. 

Вежновець додала, що у Перинатальному центрі столиці в укритті передбачені і кювези підтримки життєдіяльності найменших дітей у складних випадках, а також пологова кімната, де можуть відбутися пологи чи оперативне втручання прямо в укритті. 

Завдяки керівництву закладу це все добре підготовлено, і заклад може використовувати ці можливості саме в надзвичайних ситуаціях 

Фаза три – інцидент 

Наступна фаза — безпосередньо приліт, інцидент. 

Тоді активується план реагування: у всіх закладах охорони здоров’я, зокрема в Перинатальному центрі, згідно з чинними нормативними документами, існують плани реагування на надзвичайні ситуації, які передбачають створення комісії з реагування на надзвичайну ситуацію. Це стосується всіх закладів, віднесених до критичної інфраструктури 

Далі йдеться про подолання наслідків інциденту. 

Ми показали їм, як створювати майданчик для сортування постраждалих – якщо не всі встигли спуститися або хтось не зміг спуститися через критичний стан, підключається ДСНС. Далі пояснили, як визначати, скільки пацієнтів було до інциденту, скільки в укритті, скільки не спустилося, кого потрібно знайти. Усе це перераховується, щоб нікого не втратити і своєчасно надати допомогу. Все це дуже важливо, адже це життя людей 

Ми пояснювали все на практичних кейсах — учасники програвали різні сценарії у формі гри, тренувалися, були захоплені процесом. І тут дуже багато залежить від керівництва закладу – зацікавленість керівника відіграє вагому роль. У нас був один заклад, який теж мав увійти до програми, але вони відмовилися від навчання. Дуже прикро 

Також вона зауважила, що у всіх закладах, де проводилося навчання, проводяться повторні візити для моніторингу і проведення додаткового навчання. До цього часу медики, які брали участь у тренінгу, мають розробити власні стандарти реагування під потреби конкретного закладу. 

Ми не просто вчимо реагувати на те, що вже сталося, а ми навчаємо готовності до того, що може статися — і тоді пережити подію значно легше, ніж просто реагувати на неї постфактум. У цьому й полягає головна ідея всього процесу 

На основі розроблених стандартів був виданий посібник, наразі до друку готується оновлене видання. Професор Вежновець дуже сподівається, що на основі цього посібника МОЗ і Центр громадського здоров’я розглядають можливість створення офіційної, затвердженої на державному рівні, методички, яку зможе використовувати будь-який заклад — від найбільшого до найменшого пологового чи перинатального.

Людський фактор та що варто врахувати в майбутньому 

Вежновець каже, що під час навчань чули від лікарів – пацієнти не хочуть йти в укриття. 

Ми наголошували: це не обговорюється, це обов’язкова функція. Якщо не спустити людей в укриття – подальші дії втрачають сенс. Під час інциденту буде складно і зібрати постраждалих, і оцінити, скільком людям потрібна допомога, і організувати все це 

Вона зауважує, що все частіше бачить у лікарнях укриття, якими дійсно користуються. Зважаючи на атаки ворога, – це радує, адже може зберегти життя та здоров’я. 

З іншого боку, наприклад, у Запоріжжі – за словами колег, які нещодавно їздили туди з повторним моніторингом, – тривога звучить майже безперервно. Виходить, що вся діяльність закладу мала б здійснюватися в укритті. Якщо дивитися на безпеку лікарень у перспективі, їх варто заглиблювати в землю. Наприклад, в Ізраїлі вся критична допомога – реанімація, відділення інтенсивної терапії, операційні – розташована на нижніх поверхах (мінус перший, мінус другий, мінус третій), в укритті, під землею, а ходячі пацієнти займають надземну частину будівлі й можуть спуститися за потреби 

Але поки цих змін не сталося – вчитися реагувати на загрозу треба всім, і лікарям, і пацієнтам.