«Київський рахунок»: критики назвали кращі вистави у столиці

Джерело

Головна мета цієї ініціативи полягає в тому, аби звернути увагу глядачів на чимось неординарні вистави, а фахівцям дати поживу для роздумів щодо тенденцій театрального процесу.

До обговорення столичних прем’єр 2021 року цього разу долучилося 9 експертів, які в своїх персональних списках згадали 29 вистав 15 театрів.

У фаворитах — Театр Франка (до рейтингу увійшло 4 вистави) та Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра (3 вистави).

Десятка кращих вистав

1. «Пер Гюнт», Національний театр ім. І. Франка, режисер Іван Уривський

Драматична поема Генріка Ібсена «Пер Гюнт» (1867) визнана серед найвищих здобутків світової драматургії. Вона увібрала в себе, здається, всі наскрізні проблеми і теми, які хвилювали і хвилюють людство протягом багатьох століть: в чому сенс людського життя, що означає це сакраментальне «бути собою», як, шукаючи своє головне призначення, не зрадити власному «я», як віднайти в собі сили протистояти численним спокусам, що повсякчасно поряд з людиною.
Історія Пера Гюнта рухається в часі від пустощів і витівок юного фантазера до відчайдушних прозрінь сивочолого старого на порозі смерті, в’юниться між буденністю і казкою, між реальністю і маренням, у світі людей та володіннях тролей.

Найближчі покази: 28 січня, 11 та 23 лютого

2. «Безталанна», Національний театр ім. І. Франка, режисер Іван Уривський

П’єса «Безталанна» — найпопулярніший драматичний твір одного із засновників українського професійного театру, актора, режисера, драматурга Івана Карпенка-Карого. І не лише його, а й усієї національної спадщини в цілому. В центрі оповіді любовний трикутник: Варка-Гнат-Софія. Їхні взаємини становлять головну сюжетну лінію драми. Проте автор пропонує непростий, а більш глибинний варіант осмислення та занурення у вічну категорію — Кохання, Любов, що даруються лише обраним. Вона буде існувати доти, доки існує Життя, Людство, Світ. При всій ліричності, ніжності оповіді автор з педантичною скрупульозністю психолога досліджує найскладніше — еволюцію перетворення Кохання, Любові, Жертовності, яка їх супроводжує, на Пристрасть, Жагу, Ненависть. Жага стає шаленою і пробуджує Фатум, чия ненаситність потребує якомога більше жертв.

Найближчі покази: 26 січня, 10 та 27 лютого

3. «Батько», Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, режисер Стас Жирков

В спокійному розміреному житті Андре починають відбуватись дивні речі. Одного дня він помічає, що його старша донька Анна поводить себе підозріло — надто часто кардинально змінює свої життєві плани та плутає факти, в яких він впевнений. Ще й переконує, що це з ним щось не так. Можливо, спадкоємиця задумала витурити його з рідного дому та забрати квартиру собі, тому й намагається його обдурити.
Буденність видозмінюється, ховаючи правду все далі. Життєві факти незрозуміло переплітаються, відчуття часу працює інакше, а свідомість більше не владна охопити все це. Андре говорить з донькою про її від’їзд до коханого чоловіка, а потім в дім заходить незнайомець і каже, що вони з Анною вже 10 років у шлюбі. Чекайте. Хто цей чоловік? До кого тоді їде Анна? Що з цього правда? І чому донька щоразу поводиться з ним інакше, а її чоловік змінює обличчя? Дивні речі в житті Андре стає все важче відрізнити від реальності. То що насправді відділяє його від істини? Відповіді на всі питання криються у доволі поширеному явищі, зустрітись з яким має ризик кожен з нас.

Найближчі покази: 28 січня, 11 та 22 лютого

4. «Дім», Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, режисер Тамара Трунова

Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки — все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм.

Найближчі покази: 19 січня, 6 лютого

5. «Море — океан», Київський новий драматичний театр на Печерську, режисер Ігор Рубашкін

Одного дня готель на узбережжі, на пливкій межі між океаном і суходолом, між життям і смертю, покличе до себе стомлених людей: священика, що пише дивні молитви, художника, який морською водою малює портрет моря, хвору дівчину, старого професора, колишню коханку… Море прийме душі тих, хто після кораблетрощі опинився на плоту — цвинтарі на хвилях серед безкраю. Той, хто дивом вижив, також завітає до готелю. Однак, він шукатиме помсти…

Найближчі покази: 22, 29, 30 січня, 6 лютого

6. «S& S: Стрип-тиз і Серенада», Театр маріонеток, режисер Михайло Яремчук

Проект «S& S» складається з двох вистав за одноактними п’єсами С. Мрожека: «Стрип-Тиз» та «Серенада», кожна з яких має закінчений сюжет та ідейно-тематичну складову. Проте в переосмисленні авторів проекту, вистави поєднані власним поглядом на людину, її місце у Всесвіті, її власну свободу та несвободу.
Вибір драматургії «театру абсурду» невипадковий — сучасність, переповнена інформаційно, емоційно та візуально, часто збиває людину з ніг, спантеличує і позбавляє самоідентифікації, яка заміщується сприйняттям зовнішніх обставин, як власної думки і волі. Людина, сама того не помічаючи, стає симулякром «божого творіння», ідеала людини епохи гуманізму. Ідея автоматичного існування відображається у виконанні засобами театру ляльок — лялька і є альтер-еґо кожного виконавця, в той час як «живий» актор — є носієм внутрішнього, справжнього, істинного життя духу.

Найближчі покази не заплановані.

7. «Кассандра», Національний театр ім. І. Франка, режисер Давид Петросян

«Поема «Кассандра» Лесі Українки є одним з найзагадковіших творів української літератури. Історія пророка, який не потрібен своєму народові, породжує багато запитань. Хто є пророком в наш час і чи приймуть його люди? В еру комп’ютерних технологій дуже легко втекти до світу ілюзій. Чи здатні ми почути гірку правду? Чи потрібна нам подібна людина, яка сама не вірить? А безвір’я не спроможне подарувати надію іншим. Знання без віри призводить до хаосу. Це трагедія жінки, в якої дар провидиці є найбільшим тягарем по життю.

Найближчі покази: 29 січня, 3 та 20 лютого

8. «Ерендіра не хоче вмирати», Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, режисер Максим Голенко

Журналіст, збираючи матеріал для репортажу, натикається на історію 14-річної Ерендіри та її бабці, за сумісництвом відомої вдови контрабандиста. Їхній будинок знищила пожежа. І найкращим виходом з ситуації, як вирішує бабуся, буде продати цноту власної онучки. Двісті двадцять песо і тушонка — ось її ціна. Бабця планує розпоряджатись честю онуки, допоки та не розрахується з боргом, проте, схоже, що сума погашення, обіцяє дівчинці довічне рабство.
У виставі хитро переплітаються карнавальність з політсатирою, раціональне з ірраціональним, а гротеск з реальністю. Тоді стає важко повірити, що десь у світі це все ще може бути дійсністю…

Найближчі покази: 26 січня, 23 лютого

9. «Співай, Лоло, співай!», Національний театр ім. І. Франка, режисер Дмитро Богомазов

Вистава «Співай, Лоло, співай!» — мюзикл в стилі кабаре. Одного вечора, підстаркуватий вчитель латини — людиноненависник, дрібний тиран і зануда на прізвисько Гнус, переслідуючи своїх учнів випадково потрапляє до закладу з сумнівною репутацією — портового кабаре. Там він знайомиться з місцевою зіркою — співачкою Розою Фреліх на прізвисько Лола, яку вважає символом розпусти. Але несподівано Гнус сам перетворюється на завсідника кабаре, забувши про свою роль охоронця моральності. Він також, як і багато інших, стає фатальною жертвою Лолиної привабливості…
П’єса, що покладена в основу вистави, створена за мотивами відомого роману Генріха Манна «Вчитель Гнус, або Кінець одного тирана» та культового фільму «Блакитний ангел».

Найближчі покази: 27 січня, 9 та 18 лютого

10. «Білка, яка прожила 100 років», Київський театр «Золоті ворота», режисер Стас Жирков

Моновистава з Віталіною Біблів. Все 20 сторіччя головна героїня вчилася любити і відпускати тих, кого полюбила, вчилася приймати себе і оточуючих. Хтось сприймав її, а хтось просто не помічав, що вона існує. Її життя здається маленьким та незначним у масштабі подій цілого століття, але хіба так буває, щоб чиєсь життя було неважливим?
Її життя — сентиментальна, затишна, весела і зворушлива історія тривалістю у 100 років. Вона довго шукала, кому ж довірити свої секрети. Шукала когось, хто зможе зрозуміти її, когось хто здатен розповісти її історію в театрі. Цим «кимось» виявився режисер Стас Жирков, який одного дня годуючи білок у Маріїнському парку раптом зрозумів, що настав час світові дізнатися про Білку, яка прожила ціле століття.

Найближчі покази: 13 лютого

У січні у Театрі на Подолі проведуть марафон вистав Віталія Малахова

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»