Ми всі куємо Перемогу: як діє у час війни Солом’янський терцентр соцобслуговування

Джерело

Війна внесла корективи в усі сфери нашого життя. Соціальна робота виявилась чи не найважливішою для Києва. Ніхто не був готовий до такого зухвалого та жорстокого нападу, але вся вертикаль влади — від верхівки до районів, не розгубилась, навпаки, швидко й злагоджено почала взаємодіяти з киянами й тими, хто опинився у столиці у ці важкі дні.

«Вулик» — перший образ, який спливає у свідомості, коли заходиш до Солом’янського терцентру соціального обслуговування. Робота тут не припинялась всі 50 воєнних діб. Хіба що її стало більше, ніж у мирні часи.

У СОЛОМ’ЯНСЬКОМУ ТЕРЦЕНТРІ СОЦОБСЛУГОВУВАННЯ ВЖЕ ПРАЦЮЄ 75% ФАХІВЦІВ

Галина Вітавська, директорка центру, зізнається, що всі ці 50 днів у Солом’янському терцентрі соціального обслуговування ніхто не згадував про те, хто тут керівник, а хто просто — працівник. «Ми всі — як один. Разом беремося за роботу поки не переробимо все. Наші рідні та близькі виходять аби допомогти, скажімо, на розвантаженні. Волонтери нам навіть і не потрібні — ми звикли своїми силами справлятись. А наші сім’ї — наше підкріплення кадрове. Кидаємо клич — і робочі руки вже є», — ділиться досвідом пані Галина.

«У нас вже 75% співробітників вийшли на роботу та забезпечують процес надання послуг», — додає вона.

Жінка розповіла «Вечірньому Києву», що з 215 осіб, які є працівниками, вже 176 «на посту». З евакуації почали повертатись з середини березня. «Щоправда, більшість працює не за фахом, а роблять все, що треба на поточний момент. «Надаємо послуги не лише мешканцям району, а й ТПО, і мамам, у яких чоловіки на фронті, а вони з дітьми лишились, просто літнім людям, у яких евакуювались усі з родини, а їх залишили. Ніхто на Солом’янці не обділений!» — пояснює директор терцентру стан справ.

НА СОЛОМ’ЯНЦІ СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА — БЕЗПЕРЕБІЙНА

Щоденно тут отримують гарячі обіди, овочі, санітарні та мийні засоби всі нужденні. Працює й банк одягу. Фактично, всі важливі послуги, що надавались до війни, є й нині. Працює пральня, перукар обслуговують усіх, хто звертається.

«Збільшилось людей на обліку», — поділилась з «Вечірнім Києвом» Галина Вітавська. Жінка каже, що літніх людей, у яких виїхали рідні, а їх лишили на самоті, нині 250. Про деяких у центр повідомили сусіди, тепер всі ці люди відомі. Ніхто не «загубився». «Всі вони отримують гарячі обіди щодня, харчові набори, памперси, звісно, до них приходять соціальні робітники», — запевняє керівниця закладу.

Сьогодні тут мають змогу підтримати й мам з маленькими дітьми, у яких чоловіки на фронті чи у теробороні. «Ми їм двічі на тиждень видаємо харчі й памперси дітям до 2-х років», — каже Галина Вітавська. На території району мешкає й 48 дітей з особливими потребами, нині у Києві залишилось 28 з них. Всі вони — на обслуговуванні терцентру. Гарячі обіди й фрукти — це щоденний мінімум, які вони всі мають. Але йдеться й про підтримку більшу, ніж мінімум. Попит на овочі традиційно високий, але всі овочі є постійно, особливо з так званого «борщового набору», молоко, дитяче харчування, — все це сьогодні для соціально незахищених людей, не просто продукти, а й можливість відчути себе не покинутим, це — шанс вижити й дочекатись такої бажаної всіма Перемоги.

МІСЬКА ВЛАДА — НАШ ГОЛОВНИЙ РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР

Звісно, щоб безперебійно надавати соціальні послуги та допомагати нужденним, треба мати ресурс. Галина Вітавська поділилась з «Вечірнім Києвом» списком групою підтримки: це і фонд Червоного Хреста й супермаркети «Новус», фонд Р.Ахметова, окремі благодійники. Але є й серце цієї великої групи підтримки, це — команда мера Києва й Гуманітарний штаб столиці.

«Знаєте, завдяки міській владі й департаменту соцзахисту та особисто Марині Хонді, ми маємо що щодня дати й дітям, і стареньким і тим, у кого пенсія три тисячі гривень, а жити не неї місяць. Жодне наше прохання не відкладається „на завтра“. Зробили заявку: овочі, фрукти, харчі, все, що необхідно. І все ми отримуємо безперебійно. І це — наш головний центр допомоги, підтримки й ресурсу», — говорить директорка терцентру.

ВСІМА НИНІ РУХАЄ БАЖАННЯ ПЕРЕМОГИ

«Ані віку, ані статусу — всі працюють на єдину мету. Це — Перемога. Наші „бджілки“ від 18 років і до 70. От треба щодня сформувати 400 продуктових набрів — стали всі, зробили за півтори години», — повідала «Вечірньому Києву» очільниця Солом’янського терцентру соціального обслуговування.

Жінка зізналась — у перші дні не знали, як перезапустити цю «соціальну машину». Але робили хто що міг. І згодом все пішло злагоджено і жваво.

«Ми, як одне родинне гніздо. У нас ще є й філія на вулиці Волинській. Щось треба зробити — зібрались гуртом, ніхто ні з чим не рахується», — розповідає Галина Вітавська.

Жінка каже всіх об’єднує головне: «Ми, українці, всі, як один сьогодні куємо Перемогу!»

До Києва повертаються містяни, що були в евакуації. Зараз у столиці вже 2 млн жителів. Місто треба запускати, — про це розповіла заступниця голови КМДА Марина Хонда.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»