Історії людей, які пішли служити до лав ЗСУ з дуже мирної сфери — залізничних перевезень, в Укрзалізниці об’єднали під назвою «Залізні на небі».
Що ж, у чомусь вони й дійсно — залізні. Прості робітники, які їздили країною і бачили, яка вона красива. Залізничники спілкувались з тими, хто жив на Луганщині й з тими, чий дім був за Карпатами, на західному кордоні. Залізничники, які ніхто інший «зшивали» країну. І сьогодні не дають її поділити за забаганками автора «спецоперації».
За свої переконання і любов до України, залізничники платять життям на лінії вогню. Так, як і всі.
Петро Чехович — один з тих, хто пішов захищати Київщину вже на третій день війни. Він працював слюсарем з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики у регіональній філії «Південно-Західна залізниця», мешканець Фастівщини.
Не ховався від мобілізації, просто пішов на фронт, бо це — чоловіча справа, захищати свою землю.
На десятий день, 9 березня, Петро Чехович був у запеклому бою — в селі Копилів Бучанського району Київської області.
У хроніці протистояння того дня написано:
«ворожа техніка з позначками V після удару ЗСУ переховується у селах Копилів і Мотижин Макарівського району на Київщині. Окупанти заїхали в села і стоять між будинками. Складність у тому, що в селі всі будинки заселені людьми, тож ЗСУ не можуть завдавати удари».
Що там відбувалось — сьогодні може розповісти переорана кулями та вибухами земля і сотні тон обгорілого металу — розтрощеної російської техніки.
Квітучі села навколо Бучі й сьогодні ще відвойовуються, метр за метром.
Петро Чехович опинився на лінії вогню російських терористичних військ у Копилові й — загинув. Йому було і буде тепер завжди лише 38 років.
Друзі та рідні загибель Петра й не збагнуть і ніколи не вибачать. Так само, як і кожен українець, незалежно від того, знав він особисто когось з Героїв цієї війни за Незалежність чи ні. Ці чоловіки та жінки чесно пішли на фронт і віддали життя за мир для нас.
І це є найбільшою християнською чеснотою, бо ж: «Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх».
Саме таку любов і проявив, поклавши життя 9 березня біля села Копилів на Київщині, Петро Чехович.
Як писав «Вечірній Київ», Президент України заявив, що жодних компромісів щодо суверенітету та територіальної цілісності бути не може.
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»
Станцію метро "Лук'янівська" закрили після нічної атаки рф через пошкодження вестибюля
Частина Києва опинилася без світла через аварію - ДТЕК
Київ став лідером за рівнем народжуваності, але показники падають
У Києві після ракетної атаки рф викликали медиків у Святошинський район