Позначка: Слайдер

 Джерело

В умовах повномасштабної війни Україна щодня стикається з викликами в обслуговуванні та ремонті військової техніки. Частина машин – радянського зразка, інша – сучасна, отримана від партнерів. Усі вони потребують надійних запчастин, більшість з яких або виготовляються за кордоном, або давно зняті з виробництва. Про це розповів військовий експерт Андрій Кульчицький в ексклюзивному коментарі для УНН. Попри технологічні, логістичні та бюрократичні бар’єри, критично важливим для збереження боєздатності армії залишається також процес імпортозаміщення, адже від справної техніки залежать життя та успіх бойових завдань.

Деталі

Процес імпортозаміщення передбачає заміну іноземних або недоступних комплектуючих українськими аналогами. У контексті військової та авіаційної техніки це стосується як радянських зразків, що дісталися у спадок, так і сучасної техніки, отриманої від партнерів чи придбаної за кордоном. Усі ці машини потребують регулярного обслуговування та запчастин, більшість з яких виробляють іноземні постачальники. Щодо радянських зразків –  комплектуючі шукають на складах по світу, де це можливо. В умовах війни це створює ризики для боєздатності через зношеність техніки, обмежений доступ до комплектуючих і залежність від імпорту.

Те, що нам дісталося у спадок – МІГ-27, МІГ-29 та інша техніка – усе це працює на радянських зразках (…) Те, що постачають зараз партнери – вже сучасна техніка, що експлуатується й підтримується завдяки певним домовленостям. Якщо говорити про танки – своїх у нас уже майже не залишилось. Т-64 – радянського зразка, а всі інші ми отримали як допомогу або придбали – вони повністю іноземні. Звісно вся техніка потребує запчастин та обслуговування, які виробляють ті ж країни – поляки, словенці, серби тощо

Безпосередньо процес імпортозаміщення є складним з кількох причин. По-перше, багато технічної документації за якою вироблялись деталі й агрегати  не була в наявності вже українських підприємств, що нині здійснюють обслуговування й ремонт техніки та повітряних суден. По-друге, створення аналогів тих деталей, які наразі вичерпуються, потребує високоточних технологій, обладнання і кваліфікованих інженерів. По-третє, навіть якщо деталь вдалося виготовити, вона має пройти повний цикл випробувань, сертифікацію та погодження з боку відповідних державних структур, перш ніж її можна буде використовувати у бойовій техніці. У результаті – від ідеї до практичного застосування іноді минають роки. Тим часом техніка потребує ремонту вже зараз, тому Україна паралельно шукає залишки радянських деталей на складах у країнах Європи. За словами експерта, процес закупівлі запчастин переважно виходить за межі України і міг здійснюватися ще до початку російської агресії. Наразі отримати ці ресурси стало значно складніше.

По якості і кількості комплектуючих, що були в країнах Варшавського договору по тій техніці, вже багато що викуплено і там залишки… Не в таких обсягах наявне, як було раніше. Але така думка слушна, щоб викуповувати та використовувати (…) Основними постачальниками були Чехія, Словаччина, Польща та інші країни Африки й Азії, куди постачалася техніка і озброєння

В умовах сьогодення маємо два основні варіанти – або продовжувати шукати старі оригінальні деталі в країнах ЄС, зокрема серед колишніх членів Варшавського договору, або інвестувати в розробку вітчизняних аналогів. Водночас, як зазначає експерт, приватні виробники не рідко мають значно більшу гнучкість і здатні швидко організовувати процес ремонту чи виготовлення запчастин. Наприклад, під час одного з дослідних проєктів із капітального ремонту чехословацької броньованої ремонтно-евакуаційної машини (БРЕМ-Ч) саме компанія змогла оперативно налагодити всі роботи. Основне питання – переконати представників державних установ у якості й відповідності технічних рішень.

Підсумовуючи варто зазначити, що ігнорувати відповідні питання не можна, бо від нього напряму залежить наша обороноздатність. Ідеться не про абстрактні речі, а про дуже конкретні ситуації: чи зможе військовий злетіти на вертольоті, щоб евакуювати поранених, чи буде справна техніка на передовій, чи витримає літак бойове навантаження. Без надійних запчастин і вчасної заміни ми ризикуємо залишитися без можливості ефективно захищатися там, де це справді критично.

Нагадаємо

Раніше УНН повідомляв, що авіаційна галузь України в умовах повномасштабної війни опинилася під загрозою системної кризи. Через зношеність техніки, втрату податкових пільг і складності з імпортом запчастин з-за кордону, одним із головних викликів стала потреба в імпортозаміщенні радянських комплектуючих.

Так, учасники круглого столу, організованого Аерокосмічною асоціацією України, наголошували: без підтримки держави, модернізації виробництва та налагодження юридично прозорих процедур галузь не зможе забезпечити ані бойову готовність, ані стратегічну стійкість у довгостроковій перспективі.

Зокрема, командувач Армійської авіації ЗСУ Павло Бардаков заявив, що значна частина авіапарку України досі базується на радянській техніці, до якої запчастини більше не виробляються, а це ставить під загрозу виконання бойових завдань, включно з медичною евакуацією та підтримкою передової.

 Джерело

Українці не відчули позитивного ефекту від заборони маркетингових договорів між аптеками та виробниками ліків, повідомляє УНН. 

Ми запитали українців на вулиці “Чи знизилися ціни на ліки за останні 3 місяці?”, адже саме це й було основною ціллю заборони маркетингу. Однак, превалююча відповідь “Ні”. 

Ба більше, українці розповіли, що навіть спостерігають ріст цін на ліки. Так, на запитання “Чи змінилися ціни на ліки?”, відповідали: “В гіршу сторону” або ж “Навіть подорожчали”.

Нагадаємо

УНН вже писав, що в Україні вже три місяці діє заборона на укладання маркетингових договорів між аптечними мережами та виробниками лікарських засобів. Та попри гучні заяви про зниження цін завдяки забороні – препарати не здешевшали. А натомість збільшилися прибутки фармацевтичних заводів. 

Погоджується з українцями, щодо відсутності результату від заборони навіть Міністерство охорони здоровʼя. Адже на практиці знизилась лише вартість ліків, які увійшли до “списків МОЗ” –  це по кілька десятків позицій від різних вітчизняних виробників. Усі інші препарати подорожчали, особливо іноземного виробництва.

Про те, що заборона маркетингових договорів не принесла споживачам користі, говорять і народні депутати. За їх словами, виробники просто припинили платити аптекам за маркетинг, а обіцяної знижки на ліки в 40–60%  не відбулося. 

Чому нове регулювання фармринку в Україні може призвести до дефіциту ліків та розвитку тіньового ринку – думка експертки (ВІДЕО) 16.05.25, 16:06 • 121329 переглядiв

Додамо

Через невдоволення ринку та суспільства, під керівництвом заступниці керівника Офісу Президента Ірини Верещук проводилося обговорення щодо повернення маркетингу, але з граничним обмеженням. Як наголошували учасники ринку, це дозволить зберегти прозорість, але при цьому не зруйнувати аптечну інфраструктуру.

Попри критику, у підходу “заборони маркетингу” є прихильники. Одним з найпалкіших з них є народний депутат Сергій Кузьміних — голова підкомітету з питань фармації. Він продовжує наполягати, що саме маркетингові договори є головною причиною високих цін на ліки.

При цьому його аргументи майже дослівно повторюють тези фармкомпанії “Дарниця”, яка й почала просувати ідею заборони маркетингу.

Чи є це збігом чи виключно політичним переконанням депутата можуть перевірити лише правоохоронці. Однак у публічній площині це виглядає, як “злагоджена співпраця” та лобіювання інтересів конкретного фармзаводу. 

 Джерело

Кримінальне провадження проти директора юридичного департаменту Національного банку України Олександра Зими зависло в повітрі – вже понад пів року по ньому не проводиться жодних активних слідчих дій. Попри резонанс і суспільний інтерес чиновник, який очевидно скоїв службовий злочин, головному юристу Нацбанку досі не вручена підозра і він не допитаний. Суддя Вищого адміністративного суду у відставці, адвокат Олександр Ситников у коментарі УНН зазначив, що подібне затягування характерне для розслідувань службових злочинів.

Ще наприкінці 2023 року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за ч. 2 ст. 364 ККУ – зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки. Підставою стало втручання Зими, який одночасно є головою адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,  у судові процеси шляхом направлення листа від імені Національного банку України до Фонду з “рекомендацією” відкликати позови, подані проти Нацбанку. Варто зауважити, що головний юрист регулятора просив відкликати позови банку “Конкорд”, подані ще до старту процесу його ліквідації. Позивач в суді планував оскаржити штрафи на суму майже 63,5 мільйона гривень, накладені регулятором.

Фонд рекомендацію-вказівку виконав, чим, за словами співвласниці банку Олени Сосєдки, чим позбавив акціонерів банку їхнього конституційного права на справедливий суд.

Пізніше розслідування кримінального провадження передали Печерському управлінню поліції у місті Київ, слідчі якого визнали співвласнисць “Конкорду” Олену та Юлію Сосєдок потерпілими. На думку юристів, таким чином слідство підтвердило, що дії Олександра Зими нанесли реальну істотну шкоду акціонерам банку.

В поліції у відповідь на запит УНН повідомили, що в ході розслідування планують допитати головного юриста Нацбанку, після чого розглянути можливість звернення до суду щодо його відсторонення з посади.

Втім, майже через понад півтора року після реєстрації провадження, процесуальні зрушення у справі Зими виглядають мінімальними – головному фігуранту досі не вручена підозра і він не допитаний. Екссуддя Олександр Ситников зазначив, що подібне затягування – характерна риса розслідувань службових злочинів.

Службові злочини, чесно кажучи, дуже часто затягують

За його словами, наразі Кримінальний процесуальний кодекс більш лояльний до слідчих, тому вони можуть затягувати слідство і відтягувати момент повідомлення про підозру, або взагалі не висувати жодних звинувачень.

Буває таке, що навіть фіктивно в розшук оголошують, щоб зупинити (розслідування – ред.) провадження, це такий крайній випадок, що вони (слідчі – ред.) роблять

Контроль за перебігом досудового розслідування, наголошує адвокат, формально покладається на процесуального керівника, тобто прокурора. Саме він несе відповідальність за дотримання строків та законність слідчих дій. Але на практиці навіть подання скарг потерпілими має обмежену дієвість та не завжди прискорює розслідування. Крім скарг прокурору, за його словами, потерпілі можуть звертатися через суд вимагати проведення слідчих дій.

Тому, в принципі, шляхи різні є, але дієвість така собі, розумієте. Можна подавати скаргу на прокурора, бо там є своя колишня комісія дисциплінарна, прокурорська, яка потім виходить на ВРП. В принципі, і такий може варіант бути. Це якщо прокурор вже не реагує на ваше звернення щодо цього

Водночас за словами Ситникова, наразі не доводиться говорити про справжню рівність прав сторін у кримінальному провадженні, бо, по факту, на етапі досудового розслідування інтереси потерпілого ніхто, окрім його адвоката не представляє, а захисник при цьому має  обмежений арсенал інструментів.

Навіть з адвокатом все рівно вони (потерпілі – ред.) обмежені у наданні доказів, обмежені у ознайомленні з матеріалами з правилами. Тобто, дуже часто ігноруються скарги саме з боку потерпілого, тому що немає належного захисту зі сторони держави. Тобто, прокурор фактично не здійснює своїх функцій щодо підтримки обвинувачення і захисту прав потерпілого

Поки справа Зими фактично зависла у повітрі, й по ній немає жодного прогресу, в Нацбанку зберігають мовчання щодо очевидного службового злочину головного юриста регулятора. Сам же Олександр Зима продовжує обіймати посаду і представляти інтереси НБУ в судах. Ба більше, він не має жодних обмежень щодо спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, не кажучи вже про можливість приховати чи спотворити докази по справі.

Правозахисники та експерти наголошують – така бездіяльність органів досудового розслідування може бути розцінена як форма саботажу, що дає посадовцям можливість уникнути відповідальності.

Варто зауважити, що навіть Печерська окружна прокуратура міста Києва вимагає від слідчих активізувати розслідування кримінального провадження щодо можливого зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки директором юридичного департаменту Національного банку України Олександром Зимою

 Джерело

Український ринок техніки сколихнула новина про можливе поглинання одного з найвідоміших ритейлерів гаджетів “Цитрус” мережею техніки “YABLUKA”. Про це повідомляють власні джерела УНН у ділових колах. 

Деталі

Офіційно сторони поки не прокоментували цю інформацію. Однак, новина про масштабне поглинання “Цитрусу” активно обговорюється у кулуарах ринку, викликаючи неабиякий резонанс. Здебільшого представники ринку здивовані тим, що гравець з репутацією “сірого” імпортера “виріс” до угоди з одним з найбільших гравців ринку.

Тіньова економіка в Україні: держава втрачає до 900 мільярдів гривень щороку – Гетманцев05.06.25, 18:22 • 94836 переглядiв

Інформація про те, що “YABLUKA” купують “Цитрус” сколихнула ринок. Компанія, яка роками працювала в “тіні”, – без гарантій, без фіскальних чеків, через сірий імпорт – зараз має стільки грошей, щоб поглинути одного з найбільших гравців ринку. Для ринку – це сигнал, що “тінь” перемагає “законність”  

Ймовірно, саме непрозорі методи дозволили “YABLUKA” наростити фінансові ресурси, які сьогодні дають змогу замахуватися на лідерів ринку. Якщо інформація про угоду підтвердиться, це буде черговим доказом того, що в Україні “сірий” бізнес не просто виживає — він активно розширюється і домінує. 

“Сірі” схеми: як тіньовий ринок електроніки знищує чесний бізнес09.06.25, 19:20 • 2790 переглядiв

Додамо

“Цитрус” – не перша компанія, яку поглинає “YABLUKA”. Частиною великої “сірої” мережі раніше вже стала iStudio. “YABLUKA” — гравець, що неодноразово згадувався в контексті “сірого” імпорту, зокрема — в схемах нелегального ввезення техніки Apple та ухилення від сплати ПДВ. УНН вже писали про використання цією мережею схем дроблення ФОПів, фіктивних чеків, ухиленні від сплати ПДВ, і торгівлі технікою із сумнівними гарантійними зобов’язаннями.

Нагадаємо

Купуючи техніку через сумнівні мережі, які працюють із неофіційними постачальниками, споживачі наражають себе на ризик проблемної роботи омріяних гаджетів. Такі пристрої часто не мають належної сертифікації, гарантійного обслуговування, а деякі налаштування чи функції можуть бути повністю заблокованими.