«Він любив Україну, за неї і загинув»: на Майдані попрощались з Олександром Пастухом. ФОТО

Джерело

Сьогодні, 4 жовтня, на Майдані Незалежності попрощались з полеглим захисником, націоналістом Олександром Пастухом з позивним «Добрий».

Від початку російсько-української війни він добровольцем долучився до батальйону «Азов», у складі якої звільняв схід України. А після загострення війни продовжив боронити країну у лавах другого стрілецького батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» (67-ма бригада). Олександр був командиром третьої роти.

Утім 29 вересня цього року «Добрий» загинув. Це сталось під час виконання бойового завдання поблизу Кремінної, що на Луганщині.

Попрощатись із Героєм на Майдан прийшли сотні людей. Серед присутніх були рідні, сусіди, друзі, побратими, депутати Київради та незнайомі йому люди, які пришли віддати шану.

Провести Олександра Пастухова прийшла також і Валерія «Нава» Суботіна, військовослужбовиця полку «Азов», яка обороняла Азовсталь, а потім потрапила в російський полон.

«Ми познайомились у 2015 році, коли я прийшла в «Азов». Швидко Саша став і є досі для мене одним з найближчих друзів, які в мене є в батальйоні. Памʼятаю, як він писав мені під час боїв за Азовсталь, як писав після полону. Ми мали побачитись, але не встигли. Від цієї думки стає дуже боляче.

Саша любив Україну і за неї боровся до кінця. Ніколи не забудемо», — прокоментувала «Вечірньому Києву» Валерія «Нава».

Проститись також з близьким другом і побратимом прийшов засновник та перший командир полку «Азов», а нині командир Третьої штурмової бригади Андрій Білецький. Нашому виданню він розповідає, що під час великої війни «військова доля» розвела друзів — Андрій очолив третю штурмову бригаду, а Олександр — другий стрілецький батальйон у 67-й бригаді.

«Ми планували побачитись, але не довелось з Сашком таки зустрітись… Він не мав іти на штурм, оскільки його бойова посада цього не вимагала. Проте він ходив, ба більше, був закоханий в штурми та «бойовки». Це справжній воїн, не десь у віртуальному вимірі, а тут і зараз.

Згадую, як колись ми з ним йшли пів ночі 15 кілометрів з полігону в Урзуфі до Юрʼївки. Увесь час говорили виключно на ідейні теми. Оскільки Саша був ідейним націоналістом, він вірив в майбутнє української нації, країни. Він з цим жив, з цим він і загинув», — прокоментував «Вечірньому Києву» Андрій Білецький.

Дана Виноградова, заступниця командира 67-ї окремої механізованої бригади нашому виданню кажу, що дружила з «Добрим» 18 років. За її словами, Олександр сумлінно ставився до бойових завдань, намагався пропрацьовувати кожен крок та був максимально ефективним командиром.

«Він боровся героїчно та самовіддано. У цілому десь так він і бачив закінчення свого життя. Як для будь-якого воїна, загинути в бою та зі зброєю в руках — це честь. „Добрий“ загинув за Україну, нація повинна памʼятати про нього. Кров кожного полеглого мусить бути підґрунтям для проростання майбутньої нації для зрощування та для того, аби наша країна стала не тільки де-юре незалежною, а й стала українською соборною державою!», — наголосила військова.

Прощались з Олександром Пастухом у відкритій труні. Люди один за одним підходили, ставали на коліна та клали квіти з чорними стрічками.