За останній час пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах дерусифікації була перейменована вулиця Металістів у Солом’янському районі Києва.
Вона виникла наприкінці ХІХ століття в місцевості Казенні дачі та мала назву Третя Дачна. За проєктним планом ця локація мала бути забудована дачним поселенням, але натомість тут з’явилися заводи та фабрики.
На своєму початку вулиця забудована гуртожитками Київського політехнічного інституту. Інші житлові будинки по вулиці зведені переважно в 1960-х роках.
З 1955 року вулиця одержала назву Металістів, а до середини 1970-х вона пролягала до вулиці Гарматної, але була значно скорочена у зв’язку з промисловим будівництвом.
Ще в травні минулого року з метою деколонізації столичної топоніміки шляхом рейтингового електронного голосування в застосунку «Київ Цифровий» було обрано нову назву цієї вулиці.
Серед варіантів щодо перейменування 5 325 голосів набрала пропозиція — Михайла Брайчевського. Нова назва запропонована на честь українського історика, археолога, громадського діяча, автора багатьох ґрунтовних праць з історії Києва Михайла Брайчевського, який за життя проживав на цій вулиці у столиці.
За результатами голосування та на основі експертних висновків депутатський корпус Київської міської ради в грудні 2022 року підтримав перейменування вулиці Металістів на Михайла Брайчевського.
Михайло Брайчевський, киянин у третьому поколінні, народився 6 вересня 1924 року в Києві. Його батько — Юліан Карлович, спадковий інтелігент, залюблений у мистецтво службовець, працював бухгалтером у культурних закладах; був одружений із Вірою Архипівною — донькою відомих у Києві міщан Виноградових.
За спогадами вченого, його пращури з батькової сторони належали до споляченої української шляхти. Родина Брайчевських мешкала неподалік Бессарабського ринку у невеличкому та тихому провулку (нині — вулиця Марка Кропивницького).
Маленький Михайло та його старша сестра Олена з дитинства зростали в оточенні київської інтелігенції, були знайомі з багатьома тогочасними письменниками, художниками, акторами, що мало значний вплив на формування світогляду майбутнього вченого.
Хлопець навчався у школі № 83 на вулиці Лютеранській, 14 (колишня німецька гімназія). У цей час він захоплюється літературою, географією та історією.
Під час німецької окупації Києва, Михайло закінчив школу, згодом працював фотографом майстерні та креслярем.
У 1948 році він закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де заснував Наукове студентське товариство і став першим його головою.
Обдарований юнак був також організатором Першої студентської наукової конференції в Київському університеті, виступивши на її пленарному засіданні з доповіддю «До питання про походження українського народу». Університет закінчив із відзнакою, ще за два роки до його закінчення був зарахований у штат Інституту археології АН УРСР.
У 1955 році Михайло Брайчевський захистив кандидатську дисертацію «Римська монета на території України». Активно друкувався, написав великі розділи до колективних монографій «Нариси стародавньої історії Української РСР» (1957) та «Історія Києва» (1959).
Цікавим фактом з біографії вченого є те, що він був єдиний з істориків виступив проти святкування 300-річчя Переяславської ради, а у 1966 році пише на цю тему свій знаменитий науковий трактат під назвою «Приєднання чи возз’єднання?», де викрив фальш «Тез про возз’єднання України з росією».
«Історія України дістала дуже своєрідну інтерпретацію. Виходило, що протягом багатьох століть український народ боровся головним чином… проти власної національної незалежності. Що незалежне існування було величезним злом для нашого народу. І що, отже, всі ті, хто кликали його на боротьбу за національну незалежність, були… найлютішими ворогами українського народу…», — зауважував видатний вчений.
У своїх дослідженнях Михайло Брайчевський стверджував, що напівлегендарний Кий був абсолютно реальною історичною особою, полянським князем; що знаменитий Аскольд не варяг, а правитель полянської династії Києвичів, справжній хреститель Русі та засновник Давньоруської держави.
Вчений був палким захисником української мови, неодноразово виступав з критикою антиукраїнської політики радянської влади, звинувачуючи у знищенні багатьох пам’яток історії та культури.
Також видатний вчений піддавав серйозній критиці імперську та радянську теорію про «спільну колиску» — єдність походження російського, українського та білоруського народів.
Комуністична влада вимагала від Михайла Брайчевського визнання у пресі помилковості власних суджень, публічного «каяття», а не домігшись свого, зробила все, щоб науковий світ забув ім’я вченого: понад десятиліття його не друкували, забороняли посилатися на його праці, не допускали на наукові конференції, не давали працювати за фахом.
Останньою краплиною став підпис у протестному зверненні інтелігенції до керівництва радянського союзу, за що у 1968 році вченого звільнили з роботи.
Продовжуючи писати «в шухляду», Михайло Брайчевський створив у ці роки низку монографічних досліджень і десятки статей, частину з яких не опубліковано й досі.
У період хрущовської «відлиги» Михайло Брайчевський став відомим у колах інтелігенції лекціями з історії України, які читав у Клубі творчої молоді «Сучасник», які проходили у приміщенні колишнього Жовтневого палацу.
Під час першого відзначення на державному рівні 150-літнього ювілею Т.Шевченка провів автобусну екскурсію шевченківськими місцями (за що був нагороджений «шевченківською» грамотою за підписом Миколи Бажана).
Попри утиски з боку радянської влади, його книги стали справжніми бестселерами в історичній науці та принесли вченому фактично світове визнання.
Вже у 1980-х, у роки перебудови Михайло Брайчевський виступив на Установчому з’їзді Руху зі співдоповіддю «Про перспективи української державності» (1989), а після здобуття Україною незалежності намагався спрямувати діяльність цієї організації в економічну сферу («Відкритий лист до керівників Руху» (1992), одним із перших виступив на захист державної мови в Україні («Відкритий лист до Президента України Леоніда Кучми» (2000).
Дослідники його біографії стверджують, що завдяки Михайлу Брайчевському збереглася Києво-Могилянська академія. Також він став одним з ініціаторів відбудови Михайлівського Золотоверхого Монастиря та великої Лаврської церкви.
Вчений мріяв, щоб після смерті його прах розвіяли перед Михайлівським собором, відновленим у 1998 році. На жаль, вже за станом здоров’я відвідати цю знакову подію він не зміг.
До тисячоліття хрещення Русі вчений написав фундаментальне дослідження «Утвердження християнства на Русі». Коли з книгою ознайомився папа Іоан-Павло II, він запросив українського вченого на аудієнцію до Риму. Припускають, що тогочасна влада не випустила Михайла Брайчевського в закордонну поїздку «за станом здоров’я».
Видатний український вчений пішов з життя 23 жовтня 2001 року у Києві після трьох складних операцій. Похований на Байковому цвинтарі.
На думку дослідників, Михайло Брайчевський належав до найкращих представників київської культурної еліти, був духовним охоронець і ревним захисником тієї міської культури, яка дійшла до нас із минулих століть.
Він був одним із засновників Товариства охорони пам’яток історії та культури України; його енергією було врятовано в епоху «соціалістичних реконструкцій» архітектурний комплекс Києво-Могилянської академії, низку культових споруд та інших пам’яток історії та архітектури України.
Саме Михайло Брайчевський був співавтором проєкту Рішення про заповідні історико-архітектурні зони в Києві, написавши ґрунтовну історичну довідку про Поділ, коли виникла загроза його знесення й зведення на цьому місці сучасного «мікрорайону».
За спогадами багатьох колег та сучасників, його постать порівнювали з мислителями середньовіччя, де історик і археолог поєднувалися в ньому з мистецтвознавцем і філософом, поетом і художником.
***
Нагадаємо про повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: вулиця на Теремках одержала ім’я академіка Степана Рудницького.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
У Києві хочуть заборонити намети й матраци в метро під час повітряних тривог
У Києві кількість постраждалих від масованої атаки рф продовжує зростати
У Києві чоловіку, який вчинив стрілянину в багатоповерхівці, повідомили про підозру
Кількість постраждалих через масовану атаку рф у Києві зросла до 65