фотоколаж: zbruc.eu
Джерело: Facebook-сторінка автора
Путін, загалом-то, міг би стати найщасливішим правителем в історії як самої Росії, так і, мабуть, усієї першої чверті XXI століття. Волею долі, нічим цього не заслуживши, він отримав ключі від країни з колосальним ресурсним потенціалом, значним (і відносно молодим на 1999 рік) населенням та широким полем “м’якої сили” навколо.
До того ж у спадок йому дісталася економіка з переважно проведеними ринковими реформами. У цьому Росія на два порядки випереджала Україну та й інших сусідів за рівнем дерадянізації.
Умови були винятково сприятливі: стабільний ресурсний тренд, відкритий доступ до ринків Європи, до зростаючого ринку Китаю та ексклюзивний – до ринків сусідів. На тлі зміни вектору американської зовнішньої політики після 11 вересня 2001 року Росія отримала унікальне становище – партнера США, що водночас мав сильні позиції на Близькому Сході, в Середній Азії та Центральній Європі.