Чому прадавні колядки не містять християнських смислів: пояснює етнолог

Традиційно колядки за тематикою охоплювали усі сфери життя, тому поряд із церковними смислами з’являлись тексти, у яких оспівували господарів і господарство.

Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів академік, директор Інституту народознавства НАН України Степан Павлюк.

Колядки були і церковні, і світські

За словами науковця, колядки були церковними й світськими, їх зміст суттєво відрізнявся.

“Були церковні пісні і були світські, де оспівували родину, господарство й все інше, бо колядки мали охоплювати змістом всі сфери життя”, – пояснює Павлюк.

Світські твори виконували поруч із церковними, і саме це створило унікальний український пласт різдвяної культури.

“Ті, які присвячувалися новонародженому Ісусові, благословляла церква. Разом зі світськими вони ставали єдиним пластом духовної культури”, – додає етнолог.

Коляда мала охоплювати кожну сферу життя

У колядуванні були задіяні всі покоління – від дітей до старших, а самі пісні поступово розширювали тематику.

“Під час колядування виконувалася церковна пісня, а тоді вже світська для господаря, господині, господарства. Такі пісні резонували в суспільстві, тому “розмножувалися”, їх почали створювати на всі випадки життя”, – каже Павлюк.

Попри багатотемність, у центрі традиції залишалося святкування народження Христа.

“До коляди були залучені фактично всі вікові верстви, діти теж прославляли новонародженого Христа”, – підкреслює науковець.

Читайте також про те, під час радянської заборони Різдва комуністи влаштовували рейди на вертепи, а колядників розганяла поліції. Втім, попри тотальну заборону свята, українцям вдалося зберегти різдвяні традиції.

Раніше ми розповідали про те, чому саме дідух став першим українським різдвяним атрибутом.