Росія посилює присутність в Арктиці, поки Трамп претендує на Гренландію

Зазіхання Трампа на Гренландію здивували світову спільноту, проте гонка за вплив у регіоні триває десятиліттями. Наразі у цьому протистоянні лідирує Росія: вона контролює половину морської економічної зони Арктики, а дві третини населення регіону проживають саме на російській території.

Військова експансія та бази НАТО

За даними канадської некомерційної організації “Фонду Саймонса”, що спеціалізується на безпеці, в Арктиці розташовано понад 60 великих військових об”єктів, а також сотні оборонних споруд.

30 з них знаходяться в Росії та 36 у країнах НАТО з арктичною територією: 15 у Норвегії, включаючи одну британську базу, 8 у Сполучених Штатах, 9 у Канаді, 3 в Гренландії та 1 в Ісландії.

Британський центр RUSI зазначає, що Кремль вклав величезні ресурси у модернізацію атомних підводних човнів. Крім того, на тлі війни в Україні РФ суттєво вдосконалила свої радіолокаційні та ракетні можливості в арктичних широтах.

Як Арктика стала зоною напруги

Після закінчення холодної війни Арктика була одним із регіонів, де, здавалося, Росія та західні країни могли б реально вести бізнес разом.

Арктична рада, заснована в 1996 році, намагалася зблизити Росію з сімома іншими арктичними країнами та забезпечити тіснішу співпрацю з таких питань, як біорізноманіття, клімат та захист прав корінних народів.

Якийсь час навіть була спроба співпрацювати в галузі безпеки, при цьому Росія відвідала дві зустрічі високого рівня Арктичного форуму керівників оборонних відомств, перш ніж її виключили з форуму через окупацію Криму у 2014 році.

Більшість форм співпраці з того часу були призупинені, а відносини між Заходом і Москвою досягли нового мінімуму після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році.

Вступ Фінляндії та Швеції до НАТО у 2023 та 2024 роках фактично розділив Арктичний регіон на дві приблизно рівні половини: одну контролює Росія, а іншу – НАТО.

Трамп неодноразово заявляв, що США “потрібна” Гренландія з міркувань національної безпеки, вказуючи на амбіції Росії та Китаю в Арктиці. Він стверджував, що Данія, яка має суверенітет над найбільшим островом світу, недостатньо сильна, щоб захистити острів від загроз, що виходять з цих двох країн.

Хоча Китай і не є арктичною країною, він не приховує свого інтересу до регіону. У 2018 році країна оголосила себе “близькоарктичною державою” та окреслила ініціативу “полярного шовкового шляху” для арктичного судноплавства. У 2024 році Китай і Росія розпочали спільне патрулювання в Арктиці, що є частиною ширшої співпраці між ними.

Але безпека – не єдина причина зростання інтересу до Арктики.

Економічний фактор та танення льоду

Через кліматичну кризу Арктика нагрівається в чотири рази швидше за решту світу. Це відкриває нові логістичні шляхи:

• Північний морський шлях: скорочує шлях між Азією та Європою майже вдвічі порівняно із Суецьким каналом. РФ використовує його для транспортування нафти і газу до Китаю в обхід санкцій.

Цей морський шлях скорочує час проходу між Азією та Європою приблизно до двох тижнів, що вдвічі менше, ніж через традиційний маршрут Суецьким каналом.

• Північно-Західний прохід: кількість суден, що проходять повз береги Північної Америки, зросла з поодиноких випадків до 41 на рік.

Прохід також став більш життєздатним, кількість наскрізних рейсів зросла з кількох на рік на початку 2000-х років до 41 у 2023 році.