Храм Миколая Чудотворця на Звіринці – занедбана святиня з печерських пагорбів

Джерело

Доля найдавнішої київської недобудови, яка так і не стала діючим православним храмом, досить трагічна та сумна.

У червні 1916 року до Києва приїздить Імператриця Марія Федорівна – мати останнього царя Миколи ІІ, закладає перший камінь на будівництво Меморіалу в пам’ять про загиблих воїнів у першу Світову Війну. Проєкт будівлі розробили архітектор Петро Фетісов, який був допрацьований іншим відомим київським зодчим – Валеріаном Риковим.

За рік храм повністю побудували, залишилося лише звести купол та зробити внутрішнє оздоблення храму, однак після революції 1917 року політика щодо церкви раптово змінилася. У радянські часи поховання солдат були знищені, а сам храм був занедбаний. Подейкували, що влада хотіла зробити у його стінах крематорій, але на щастя цим планам не довелося здійснитися.

Вже у 1950-х роках, був створений Ботанічний сад імені Гришка, частина території з колишніми похованнями увійшла до території саду. На недобудовану споруду церкви поклали око науковці, зокрема відомий вчений Григорій Писаренко, який писав у своїх спогадах: «У 1953 році я побачив церкву – недобудову на вулиці Темирязівській, 2. Мене як фахівця з міцності зацікавила добротність кладки та істотна товщина стін. Незабаром, нам вдалося вмовити Київдержвиконком передати її з прилеглою територією 2,5 га Інституту Металокераміки та спеціальних сплавів при АН УРСР на базі лабораторії. Відновивши будівлю та доповнивши її спеціальними прибудовами ми організували там декілька лабораторій».

Ще у 2008 році Українською православною церквою (МП) було ініційоване питання про відбудову святині та повернення її вірянам, а Блаженніший Митрополит Володимир свого часу відслужив біля храму урочисту Літургію. Кияни очікували, що до 100 річниці з початку Першої Світової війни, храм та меморіал на честь загиблих солдат відновлять, про цього так і не сталося.

Позиція науковців з Інституту Проблем міцності залишається незмінною: «всередині споруди міститься унікальне таємне обладнання, яке не може бути демонтоване». З позиції сучасної людини та наукового прогресу, які пережило людство за останні десятиліття, це твердження щодо унікальності радянського устаткування 50-х років минулого сторіччя здається вельми дивним! Да й відгуки поодиноких відвідувачів споруди таємного режиму з детальним описом її стану справляють досить сумне враження.

Час від часу громадські активісти, занепокоєні процесом руйнування 100 річного храму в самому центрі столиці, підіймають питання про відновлення святині та вшанування належним чином пам’яті загиблих. Свого часу, у 2017 році присвячував публікацію і «Вечірній Київ», оприлюднивши тогочасні фотографії святині, переробленої під таємну лабораторію.

З того часу, мало що змінилося у долі цього храму та його прилеглої території. Але будемо сподіватися, що з часом пам’ять про загиблих у Першу Світову українців буде вшановано належним чином, а Храм Миколи Чудотворця відкриє свої двері для вірян, а з вікон башти у візантійському стилі, яка нині самотньо стоїть на Печерських пагорбах, буде видно неосяжність Дніпровських круч та величну красу знаменитих Київських храмів.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»