В агресивній війні, яку росія розв’язала проти України вже загинуло понад 60 білоруських добровольців, що встали до лав Збройних Сил України. У своїй боротьбі білоруські добровольці не планують зупинятись, а своєї стратегічною метою бачать деокупацію Білорусі від російських військ та демонтаж режиму лукашенка. УНН поспілкувався з заступником командира Полку ім. Кастуся Калиновського Вадимом Кабанчуком та одним з засновників та лідерів Громадського Руху “Калиновці” Денисом Прохоровим.
Довідково
Полк імені Кастуся Калиновського був заснований у березні 2022 року, входить до складу Збройних Сил України. Мета збройного формування – захист України від російської агресії. Сформований підрозділ з білоруських добровольців.
Свою назву полк отримав на честь Кастуся Калиновського – керівника національно-визвольного повстання 1863-1864 років на білорусько-литовських землях колишньої Речі Посполитої проти російського панування, національного героя Білорусі.
Полк Калиновського складається з батальйонів “Волат” та “Літвін”.
Добровольці полку вважають росію спільним ворогом Білорусі та України. Вони сподіваються, що визволення України від російських загарбників неминуче потягне за собою послаблення, а, можливо, і початок краху путінського режиму. А це своєю чергою дасть змогу поставити крапку в історії існування режиму лукашенка в Білорусі.
Члени бойового підрозділу брали участь у боях за Ірпінь, Бучу, Куп’янськ, Сєверодонецьк, Лисичанськ, Бахмут, билися з російськими окупантами на Миколаївщині та Херсонщині.
Громадський Рух “Калиновці”
Рух був заснований на базі полку імені Калиновського для посилення військово-політичної складової розвитку національно-визвольного поступу. Стратегічною метою Руху є об’єднання можливостей та ресурсів білоруських воєнізованих, військових та громадських об’єднань та ініціатив, а також представників білоруських демократичних сил з ціллю відновлення демократичного та конституційного порядку у Республіці Білорусь.
Заступник командира Полку ім. Кастуся Калиновського Вадим Кабанчук
- Загалом на вашу думку в середині Білорусі на скільки люди готові та чекають слушної нагоди для дій, на скільки партизанський рух всередині країни «живий»?
В нас був показовий 2020 рік, коли ми бачили, що фактично на вулицях Білорусі вперше в історії Білорусі вийшли люди в такій кількості. За даними Chatham House до мільйона протестувальників було. Населення Білорусі 9 млн – це вельми велика цифра. Це був фактично своєрідний народний референдум про недовіру до влади лукашенка, про незгоду з тим, що він незаконно захопив та контролює владу.
Коли почалася повномасштабна війна у 2022 році, то люди вийшли знову на вулиці. Не в такій кількості, тому що вже пішли масштабні репресії й багато з тих людей отримали дуже великі терміни. Зараз у нас там напевно тисячу політв’язнів. Докладну кількість їх не знає ніхто. В таких умовах широкий рух партизанського супротиву не можливий, тому що Білорусь – це така централізована диктатура, яка змогла встановити поліцейський режим ще там скажемо пару десятків років тому. Загалом лукашенко утримує владу 30 років. Тому в таких умовах білоруси роблять те, що можуть робити.
Ми знаємо, що були акції на чугунничних шляхах (залізничні шляхи – ред.), на залізниці. Були акції із зупинення руху, коли йшла москальська колона в Україну. Кіберпартизани заблокували білоруську чугунку. Були акції, коли просто люди виходили з протестами в центри своїх міст. На сьогодні ми бачимо, що час від часу одиночні акції партизанські проходять. Це була, наприклад акція із літаком в Мачулищах, коли пошкодили літак.
Я думаю, що більшість білоруського народу перебуває в очікуванні сприятливого моменту, коли можна буде виступити ще раз проти диктатури.
- Чи розраховуєте ви саме на силовий блок в Білорусі? На скільки лукашенко тримає його й чи можливо, що там теж люди чекають вдалого моменту?
За нашими даними лукашенко так й не наважився віддати наказ у вторгнення в Україну у 2022 році, тому що вони бачили, що армія не хоче виконувати цей наказ і вона не лояльна режиму лукашенка, і це їх спинило. Тому що інакше, при негативному для лукашенка сценарію він давно вже втратив б владу.
Я думаю, що цей чинник понад 30-річної історії такої квазінезалежності Білорусі дав свій результат, тому що люди та військові як частина нашого соціуму все ж уявляють себе в незалежній державі. Тут тільки питання в тому, що нам потрібно виправити історичну помилку 1994 року, коли більше білорусів проголосували за лукашенка.
- Яка наразі ситуація на фронті й чи спостерігається, що поставки зброї, снарядів покращилися?
Ми бачимо, що фронт фактично стоїть. Ніяких там проривів в росіян немає попри те, що говорить їх пропаганда. Хлопці тримаються, так безумовно важко, тому що в (рф – ред.) фактор переваги в повітрі, де вони використовують дуже часто авіабомби, проти яких майже немає супротиву.
На мою особисту думку, я не думаю, що в росії будуть якісь потужні успіхи на фронті найближчий час. Інше питання – це визволення українських земель, яке знаходиться під окупацією, але це вже питання до наших союзників щодо допомоги, яка йде Україні.
- Щодо набору добровольців до батальйону, як зараз активно долучаються до нього, як відбувається залучення?
В нас йде набір, він в принципі й не спинявся. Тут питання тільки в тому, що, як ми всі розуміємо третій рік конфлікту дає про себе знати. Частина людей втомилася, частина може не бачить такої швидкої перспективи зміни і я скажу що, що порівняно з 2022 роком зараз потік добровольців зменшився.
- Ви озвучували ідею створення білоруського батальйону в рамках Литовсько-польсько-української бригади імені Великого гетьмана Костянтина Острозького на території Польщі та України, яка з цим ситуація?
Те, що я знаю, поки що це на рівні ідеї нашої, тому цю ідею потрібно наповнювати. Я знаю, що Президент Зеленський нещодавно заявив про те, що в Польщі буде почато формування Українського легіону. Може в межах цього легіону буде зроблено можливість служити якійсь частці білорусів. Тому що дуже багато наших хлопців, дівчат, які не мають можливості приїхати в Україну з причин документів та з інших причин.
Чи є ідеї, плани в майбутньому співпрацювати з підрозділами легіону “Свобода Росії”, Російського добровольчого корпусу (РДК) та “Сибірського батальйону”?
На фронті наші часом з ними пересікаються і там йде часом бойова співпраця йде. Що станеться якась громадсько-політична складова, то тут я поки що не можу сказати, тому що в нас все ж різні вектори трохи. Те, що нас об’єднує – це спільна боротьба проти російської імперії.
- Тобто бойові певні спецоперації разом вже відбувалися?
Ми знаходимося ж в межах однієї частини української, іноземного легіону.
Денис Прохоров, один з засновників та лідерів Громадського Руху “Калиновці”
- Ви нещодавно зустрічалися із білорусами за кордоном, які настрої там в них? Яке ставлення до так званої влади Білорусі й росії? Чи готові вони до дій, мітингів, повалення правління Білорусі в майбутньому?
Звісно, що білоруси хочуть повертатися додому в Білорусь. Звісно та хвиля, яка була супер демократичних рішень вона трішки впала й всі розуміють, що з диктатором лукашенком треба розмовляти по іншому. Тобто, як мінімум мати зброю та досвід, щоб йти хоча б за стіл, так би мовити, перемовини. Тому що я просував таку ідею, що можливо навіть звільнення Білорусі може відбутися навіть без жодного пострілу і це наша мета. Але, щоб це сталося всі повинні усвідомити, що лукашенко буде розмовляти тільки з тим, хто зможе завдати йому якогось удару. Це білоруси усвідомлюють. Також вони усвідомлюють, що наразі триває війна. Тобто білоруські добровольці нищать ворога вже тут і зараз в Україні. І вони дуже шанують цей вчинок і вони завжди давали запит, як допомагати нам. Тобто є певний запит на допомогу, він не зникає. Але разом з тим є такі моменти, що певні білоруси вони, так би мовити, були не готові їхати саме в Україну, тому що це важко робити такий крок. Але готові були, так би мовити, навчатися тут та зараз, наприклад в країнах Європи, щоб отримати якісь навички й в час Х, так би мовити, вони могли спокійніше почувати себе.
- Скільки після зустрічей за кордоном було добровольців для того, щоб проходити навчання за кордоном, або доєднуватися до волонтерських рухів? Як активно поповнюються ряди?
Щодо нашого полку ім. Кастуся Калиновського. У нас є свій особистий резерв, який знаходиться в Європі. Вони тренуються періодично, кожні вихідні. Є свої ініціативи, щоб вони навчалися. Я можу назвати цифру в сотні білорусів, які зацікавлені в тому, щоб тримати угрупування, тобто діаспори білоруські й з них, я думаю, що як мінімум половина зацікавлена в підготовках. Вони знаходять різні методи, щоб доєднатися до резерву який тренується.
Трамп заявив, що законопроєкт про нові санкції проти росії має "дуже хороші шанси" на ухвалення
США десяту ніч поспіль завдають ударів по Ірану – CENTCOM
Армія США завдала нових ударів по військових цілях Ірану біля Ормузької протоки
FAA повернуло Boeing право самостійно сертифікувати літаки 737 Max і 787 Dreamliner