ілюстрація facebook Г.Друзенко
Джерело: Facebook-сторінка автора
У двовимірному світі все просто: чорне-біле, свій-ворог, добро-зло. І дійсно в житті бувають моменти, коли ми постаємо перед бінарним вибором. І є тільки одна опція, яка дозволяє залишитись людиною.
Втім життя загалом ієрархічне. Обмежені ресурси як кожного індивіду, так і великих спільнот, передбачають пріоритезування та складних відповідей. Але такі відповіді наражають автора на нерозуміння та цькування адептів двовимірного світу. А дарма.
Наприклад, я стверджую, що мова – важлива, але не найважливіша для збереження української нації та ідентичності. Бо мова – це маркер ідентичності певної спільноти. Це про тожсамість, окремішність, суверенітет. Але вона нічого не говорить про якість та сутнісне наповнення цього суверенітету. Точніше говорить, але це вже залежить від того, що сказане, а не якою мовою. Як казав Борис Антоненко-Давидович, “зло, навіть під українським національним прапором, виголошене українською мовою, все ж лишається злом…”
В моїй ієрархії цінностей свобода важливіша за мову. Етика важливіша за айдентику. Справедливість та ефективність важливіші за зовнішній маркер свій-чужий.