Річниця підриву Каховської ГЕС – як катастрофа змінила південь України

6 червня — чергова річниця підриву Каховської гідроелектростанції. Руйнування греблі стало однією з найбільших техногенних та екологічних катастроф, спричинених російською агресією проти України. Її наслідки досі відчувають жителі півдня. Не минула вона безслідно і для екосистеми Дніпра, Чорного моря та територій, які залежали від Каховського водосховища.

Про те, чому Каховська катастрофа не обмежується лише втратою водних ресурсів, які загрози вона становить для ґрунтів, водойм, тварин і здоров’я людей та як їм протидіяти, УНН поговорив з лідеркою екологічного руху Let’s do it, Ukraine Юлією Мерхель. 

Екологиня одразу закцентувала на такому:

Каховська катастрофа — це не лише про втрату води. Ми отримали величезний відкритий майданчик донних відкладень, які десятиліттями накопичували важкі метали та токсичні речовини

Як підрив Каховської ГЕС вплинув на південь України

Юлія Мерхель пояснила: після руйнування греблі південь України втратив як водосховище, так і частину системи життєзабезпечення. Адже його басейн був джерелом питної води для мільйонів людей, забезпечував промисловість, енергетичні об’єкти та одну з найбільших систем зрошення в країні.

За словами фахівчині, після знищення греблі ми втратили приблизно 18 кубічних кілометрів прісної води. Це стало критичним ударом для регіону, де вода була основою для функціонування громад, підприємств та аграрного сектору.

“Фактично, весь південний регіон втратив не просто водосховище, а цілу систему життєзабезпечення. Каховське водосховище було джерелом питної води для мільйонів людей і забезпечувало роботу промисловості, охолодження енергетичних об’єктів і функціонування найбільшої в Україні системи зрошення”, — сказала вона.

Наслідки затоплення для людей та населених пунктів

Першими наслідки катастрофи відчули жителі затоплених населених пунктів. Частина громад втратила житло, доступ до базової інфраструктури, стабільного водопостачання та безпечних умов життя. Для регіонів, які й до цього перебували під постійною загрозою обстрілів, руйнування ГЕС стало додатковим фактором гуманітарної кризи.

Особливо складною залишається ситуація з питною водою. За словами Мерхель, проблеми водопостачання для громадян Херсонської, Дніпропетровської та Миколаївської областей досі надзвичайно серйозні. 

“Зараз у нас постає питання: перший пріоритет — це забезпечення громадян питною водою і водою для життєдіяльності. Потім вже це питання аграріїв”, — підкреслила вона.

Екологічні наслідки знищення Каховської ГЕС

Екологічні наслідки підриву окупантами Каховської ГЕС — поліфакторні та довготривалі. Після різкого зниження рівня води загинула велика кількість риби, безхребетних та інших водних організмів. Забруднені донні відкладення, мул, залишки побутових відходів та токсичні речовини були винесені вниз за течією Дніпра і потрапили до Чорного моря.

Співрозмовниця УНН наголошує, що частина забруднювачів може залишатися в довкіллі десятиліттями. Вони впливають на воду, ґрунти, рибу та можуть потрапляти в організм людини через харчовий ланцюг.

“Деякі токсичні речовини розкладаються в природному середовищі 10-12 років, деякі можуть розкладатися до 100 років. І, звичайно, це впливає на нас як на людей, на наше здоров’я, і через харчовий ланцюжок може потрапляти до нашого організму”, — пояснила експертка.

Для ґрунтів наслідки різняться залежно від території. На затоплених землях уже фіксували замулення, накопичення забруднювачів, локальне засолення та пошкодження родючого шару. Це прямо вплинуло на можливість подальшого використання земель у сільському господарстві.

Що відбувається з Каховським водосховищем після катастрофи

Після зникнення значної частини води на території колишнього водосховища почали формуватися нові природні комплекси. Науковці фіксують активне заростання осушених ділянок. Частина екологів розглядає цей процес як повернення до природних ландшафтів, які існували до створення Каховського водосховища.

“На колишньому дні почали формуватися нові природні комплекси, і науковці фіксують активне заростання осушених територій. Тобто ми повертаємося до нашого природного лугу, який був перед тим, як там зробили Каховське водосховище”, — сказала Юлія Мерхель у розмові з журналістами УНН. 

Водночас це не скасовує масштабу катастрофи. Зміна екосистем означає також зміну аграрної моделі півдня України. Фахівчиня пояснила, що регіон уже не зможе функціонувати за старими підходами.

“Ми вже ніколи не будемо вирощувати стільки полуниці, кавунів та інших продуктів, які споживали самі українці і які йшли за кордон. Тобто південь зміниться”, — зазначила вона.

Проблеми водопостачання та інфраструктури після підриву дамби Каховської ГЕС

Одним із найбільших ударів стало руйнування зрошувальної інфраструктури. Юлія Мерхель підкреслила: на півдні України зруйнували понад 130 зрошувальних систем. Це серйозно обмежило можливості аграріїв і поставило питання про повну зміну підходів до використання земель у регіоні.

Наразі головним завданням залишається забезпечення людей питною водою. Лише після цього можна говорити про повноцінне відновлення аграрного потенціалу, модернізацію зрошення, розмінування та очищення земель і водойм.

“Зараз у нас дійсно йдеться про нестачу запасів питної та прісної води. А далі вже буде розуміння, як нам адаптувати південь, що ми будемо далі вирощувати на цих землях, як ми зможемо швидко розмінуватися, очистити землю і воду і знову користуватися цим”, — наголосила експертка.

Як відновлюють постраждалі регіони після підриву ГЕС

Відновлення постраждалих територій потребує комплексної стратегії. Його не можна обмежувати лише механічним, шаблонним поверненням до стану, який існував до катастрофи. 

Як розповіла Юлія Мерхель, дискусії щодо майбутнього Каховського водосховища ще тривають. Частина фахівців говорить про необхідність відновлення греблі, інші — про зміну інфраструктури півдня.

Експертка вважає, що майбутня державна політика має враховувати кілька напрямів: 

• стабільне водопостачання для населення; 
• модернізацію зрошувальних систем; 
• розвиток децентралізованих джерел води; 
• екологічні ризики; 
• воєнні загрози; 
• зміну клімату.

“Державна стратегія має базуватися на комплексному підході, а не на простому відтворенні того, що існувало до того. Майбутня стратегія повинна поєднувати кілька напрямків. Насамперед — гарантувати стабільне водопостачання для населення і модернізувати системи зрошення, які ми втратили”, — підкреслила Мерхель.

Яка міжнародна підтримка потрібна Україні

Через бойові дії повноцінний моніторинг наслідків катастрофи залишається ускладненим. Частину даних науковці отримують зі супутникових джерел, а забір матеріалів можливий лише там, де це безпечно. Саме тому Україні потрібна довгострокова підтримка міжнародних партнерів у дослідженнях, екологічному моніторингу, оцінці забруднення та плануванні відновлення.

“Для оцінки нам потрібно робити моніторинг ще багато років, а для розуміння, що ми будемо робити далі, нам потрібно багато досліджень і, звичайно, підтримка закордонних партнерів”, — зазначила лідерка екологічного руху Let’s do it, Ukraine. 

За її словами, головний урок Каховської катастрофи полягає в тому, що південь України потребує нової моделі управління водними ресурсами. Ця модель має одночасно враховувати потреби людей, економіки, природи, а також бути стійкою до воєнних загроз і кліматичних змін.

“Каховська катастрофа є однією з найбільших екологічних катастроф нашого століття після Чорнобильської катастрофи в Європі. Південь потребує нової моделі управління водними ресурсами”, — підсумувала експертка.

Російські військові підірвали дамбу Каховської ГЕС: що треба знати про цей екологічний злочин  

6 червня 2023 року російські військові підірвали дамбу Каховської гідроелектростанції на Херсонщині. За даними МВС, це сталося близько 2:50. 

“Укргідроенерго” повідомило, що внаслідок підриву машинної зали зсередини Каховську ГЕС повністю зруйнували. Відновленню вона не підлягає. Водночас почалося стрімке зниження рівня води у Каховському водосховищі та евакуація людей із потенційних зон затоплення. 

За даними слідства, руйнування дамби спричинило масштабну гуманітарну, техногенну та екологічну катастрофу. Офіс Генерального прокурора повідомляв, що внаслідок цього загинули щонайменше 35 цивільних, ще 24 людини вважають зниклими безвісти. Вода затопила 66 населених пунктів Херсонської та Миколаївської областей, а також великі площі сільськогосподарського, природно-заповідного та лісового фондів. Окремо у МВС зазначили, що у зоні лиха опинилися близько 16 тисяч людей. 

Служба безпеки України та Офіс Генпрокурора встановили причетних до організації підриву. У 2024 році підозру оголосили генерал-полковнику зс рф Олегу Макаревичу, який, за даними слідства, віддав наказ підірвати дамбу. У 2025 році СБУ також повідомила про підозру генерал-майору Володимиру Омельяновичу, який координував дії підлеглих зі знищення дамби мінно-вибуховим способом у ніч з 5 на 6 червня 2023 року. Підозри кваліфікували як воєнні злочини, поєднані з умисним убивством, вчиненим за попередньою змовою групою осіб. 

Наслідки катастрофи вийшли далеко за межі Херсонщини. За оцінкою уряду України та ООН, руйнування Каховської дамби завдало Україні майже 14 млрд доларів збитків і втрат. Під водою опинилися 620 квадратних кілометрів території у чотирьох областях, а прямого впливу зазнали близько 100 тисяч людей. Катастрофа порушила енергопостачання, доступ до питної води, зрошення, річковий транспорт і роботу частини аграрного сектору півдня України. 

ЮНЕП попереджала, що значна частина екологічних наслідків є незворотною, а їхній вплив може відчуватися десятиліттями. МАГАТЕ після підриву також заявляло про ризики для Запорізької АЕС, адже вода з Каховського водосховища була потрібна для систем охолодження станції. Прямої негайної загрози ядерній безпеці тоді не фіксували, але агентство наголошувало на критичній важливості збереження ставка-охолоджувача ЗАЕС. 

Нагадаємо

Експерти КНДІСЕ оцінили терміни відновлення різних екосистем України після війни. Для повного відновлення лісів знадобиться 30-50 років, водних ресурсів — 10-20 років, а заповідних зон — від 10 до 40 років.