Позначка: Афіша

Джерело

Щороку 19 грудня артистка разом із «Шоколадниим будинком» проводить концерт для дітей та дорослих. Цього року Марія Бурмака почала роботу над третім дитячим альбомом разом із саундпродюсером Вадимом Лисицею.

Вона планувала провести захід для дітей, але карантин вніс свої корективи. Саме тому було прийнято рішення перенести концерт в онлайн-простір, де 19 грудня о 19.00 на фейсбук-сторінці Марії Бурмаки та її Youtube-каналі кожен зможе долучитися до онлайн-виступу, під час якого будуть презентовані нові дитячі пісні артистки.

Традиційно святкове дійство розпочнеться з прем’єр пісень – «Ой хто, хто Миколая любить», «А я у гай ходила» (на слова Павла Тичини), «Мова» (на слова Лесі Українки) та «Руханка», яка дуже полюбилася дітям під час карантинних онлайн концертів.

Цей проєкт став можливим за сприяння та підтримки Українського культурного Фонду.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Джерело

Джерело

М17 Sculpture Prize започаткована М17 Sculpture Project – окремим дослідницьким напрямом Центру сучасного мистецтва М17. 

Мета проєкту – показати, як завдяки скульптурі та інших видів тривимірного мистецтва покращити образ навколишнього середовища, зробити місто привабливим для туристів, сприяти налагодженню міжкультурного діалогу.

В рамках виставки продемонструють 12 проєктів, відібраних у відкритому конкурсі та номінованих на премію. Це скульптури, світлові та медіаінсталяції. Роботи виконані в різних стилях та з різних матеріалі, але об’єднані загальною тематикою. 

M17 Sculpture Prize – професійна премія для скульпторів за участі міжнародних експертів, яка націлена на пошук та підтримку талановитих сучасних художників з України.  Переможець отримає премію у розмірі 250 000 грн

ЩО ПОКАЖУТЬ НА ВИСТАВЦІ

Анна Тарадіна, Харків, проєкт «Гербарій»
Робота «Гербарій» – це інший спосіб дослідження рослинного світу – через форму та тактильність. Збирання гербарію –  дуже інтимний процес спілкування з природою, той особливий момент, коли людина звертає увагу на природні структури і починає помічати світ, у якому ми знаходимось постійно. Намагаючись зберегти цей швидкоплинний момент єднання з природою, ми ховаємо його на книжкових полицях.

Катерина Бучацька, Київ, проєкт “Preset”
Немає встановленої історії чи постійної пам’яті. Культура повторюється, але її значення при цьому не змінюється. “Працювати з історією” означає усвідомлювати певні методологічні “правила дороги”, включаючи необхідність пам’ятати, що ми обов’язково обмежені в нашому розумінні минулого просто в силу нашого буття сьогодні. Актуальність історії полягає в тому, що світ, в якому ми живемо, – це безпосередня спадщина людей і подій минулого; як ми розуміємо і пов’язані з цим минулим допомагає інформувати наше розуміння сучасності. «Як ми знаємо те, що ми знаємо? “

Марта Дяченко, Берлін, проєкт «Літаючий острів»
“Для виставки я маю намір поєднати елементи пейзажів із спогадів дитинства з інфраструктурними елементами ландшафту з Берліна та порту Роттердама. Це простори, про які я дізналася під час навчання. Формально це призводить до встановлення цієї скульптурної установки. Скульптури ліплять із бетону та кераміки на додаток до будівельної сталі. Вони асоціативно наводять конкретні існуючі інфраструктури, які є частиною постійно мінливих антропогенних ландшафтів. Інсталяція змішить простори, які фрагментовані за часом та географічно, та створить новий вигаданий пейзаж у виставковому просторі”. 

Данило Галкін, Дніпро, проєкт «Зорепад (або мімікрія національних символів)»
Експозиція відбувається  одночасно з процесом зміни тоталітарних символів минулого державними символами України, а запропонована установка “Зорепад” дасть наочну демонстрацію цього процесу, змусивши глядача зупинитися і подумати як легко одна річ замінюється іншою, або маскується під іншу річ. Цей процес нагадує захисний механізм, який застосовують деякі тварини або рослини, які роблять себе схожими за кольором і формою з іншими тваринами і рослинами або з навколишніми предметами. Примітно, що тварини та рослини маскуються не лише задля захисту, але й від нападу.

Михайло Алексеєнко, Київ, проєкт «Кришталева мрія»
Як не дивно, модуль радянської архітектури, особливо стилю ампіру Сталіна, збігається з модулем утилітарних речей. Силует кришталевих предметів нагадує шпилі будинків і куполів православних храмів. Недосяжність висоти шпиля така сама, як кришталь на тумбочці, який нібито був поруч. Радянська ідеологія побудови кращого життя, швидкий рух вгору, велич пафосу відбилися в повсякденному житті простих людей. Колекція кристалів показувала статок. Тендітний сон залишає тінь у собі, створюючи відчуття мінливості та нестабільності всього, що існує.

Василь Грубляк, Київ, проєкт «Еґреґор»
Світлова установка “Егрегор” (дух охоронця”) – в окультні давні та сучасні релігійні рухи, а також теорії – “душа”, “стан”, який породжує думки та емоції людей. Сила та довговічність Егрегора залежить від рівня узгодженості та розміру групи.  Щоб візуалізувати, що таке Егрегор, уявіть собі групу людей, об’єднаних ідеєю, наприклад, фан-клуб, партія політиків. Вся їх енергія, думки та емоції формуватимуть якусь субстанцію. Таким чином, його можна зрозуміти як “Егрегор” сукупність загальних думок форм людей. Кожен елемент складається з трьох ліній, які перетинаються один з одним, утворюючи тривимірний перетин. 

Богдан Локатир та Маргарита Журунова, Львів, проєкт «Не/втручання, або Об’єкт з натури»
“За час, коли ми відвідували симпозіум у Могріці, ми були абсолютно зачаровані одним чудовим місцем – прірвою на розі кар’єри Крейда з надзвичайно цікавою структурою. Три роки ми роздумували над тим, який об’єкт хотіли би зробити в цьому місці, і врешті зрозуміли, що насправді ми хочемо лише привернути увагу оточуючих до тієї краси, яку ми бачимо в ній. Так само, як художники чи графіки, які копіюють твори видатних майстрів, щоб досягти майстерності у своєму жанрі, ми вирішили відтворити твір найвидатнішого майстра в мистецтві довкілля”. 

Влад Голдаковський, Київ, проєкт «Залізна завіса»
“Я нарешті отримав свободу розвитку. Ми отримали можливість позбутися матеріальних кордонів, але ми набули кордонів внутрішніх. Країни змінюються. Я живу в сучасному світі. Я можу піти і пустити коріння там, де я хочу. Вільно змінююсь зі світом. Але наскільки вільно? Я розмовляю з голосом ведучого новин. Я думаю, що вони розповідають мені як думати. Я ненавиджу тих, на яких вказують ЗМІ. Я відчуваю, Залізна завіса знову тут. Схоже, я можу вибрати і робити те, що я хочу, але чи можу я вибрати, що хочу? Залізна завіса тут. Глобальна. Вона мене контролює набагато сильніше, ніж у дитинстві”.

Андрій Кириченко, Київ, проєкт «Книги»
Сліди птахів на сирій глині – це тексти на сторінках «книги». Контекст локальної мови будь-якого регіону світу, прихований для розуміння в інших частинах світу. Культивована прірва, яка розділяє суспільство. І навіть якщо ви знаєте мову “цього” регіону, ви все одно не зможете перегорнути сторінку “цієї” книги. Культурна самоідентифікація націй створює потужний бар’єр у світовій спільноті, яка давно перетнула межу географічних кордонів. Але спілкування все ж відбувається шляхом використання стереотипів, що обмежують розуміння контекстів. Куб є потужним символом – початковою точкою перспектив і точкою відліку часу розподілу. Це фігура, яка приховує в собі інформацію і водночас відштовхує увагу. Куб як інертний квант культурного простору з нульовою валентністю.

Тарас Попович, Львів, проєкт «Лабіринт часу»
Як швидко все змінюється чи взагалі змінюється? Де цей момент, коли швидка зміна стає рутиною? Яка природа руху? Як час на це впливає? Немає відповіді на те, чому час є безперервним, але він односпрямований і завжди тече з минулого в майбутнє. Різниця між минулим і майбутнім принципова – у нашій скульптурі глядач вінезує її. Скульптура – це дзеркальний лабіринт, де частина дзеркал замінюється моніторами, які накладаються і одночасно транслюють відображення того, що відбувається зараз, і того, що відбувалося в тому ж лабіринті раніше.

Данііл Шуміхін, Київ, проєкт «Порядок повинен бути»
Людські права, державний порядок, угоди між суспільством та державою прописали конституція та захищені законодавством про правозастосування. Нагляд і контроль, закони обмеження права функціонує в межах цивільного, що є державним, вільним, щоб грати за допомогою правил програмного забезпечення країни, які перебувають в ньому. Cкульптура “Має бути порядок” розповідає глядачу, що свобода іноді сприймається вседозволеністю, приречуючи суспільство та державу до деградації.

Василина Буряник, Львів, проєкт «Сльози, що твердіють, та кров, яка не згортається»
Установка складається з двох акваріумів, наповнених сольовим розчином та рельєфними текстильними елементами всередині них. Текстильна частина розроблена шаруванням тканини, розташованої у чіткому біологічному порядку: внутрішній шар, м’язова тканина, шар підшкірного покриву та кінцевий зовнішній (шкіра). Текстильна поверхня акваріума №1 покрита металевими пластинами (в ідеалі – фрагментами артилерійської оболонки), які іржавіють при взаємодії з солями та створюють алегорію крові. Текстильна поверхня акваріума №2 вкрита щільною сіткою, на якій протягом усього часу експозиції поступово з’являються нові кристали солі, що символізують важкі / тверді сльози.

Коли: 17 грудня 2020 – 21 лютого 2021
Де: вул. Антоновича, 102-104, Центр сучасного мистецтва М17

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Джерело

19 грудня Київський академічний театр ляльок розпочинає новорічну кампанію. Цьогоріч глядачам підготували нову масштабну прем’єру –  мюзикл для сімейного перегляду “Попелюшка. Новорічний бал”.  

Це стара добра казка на новий лад про щиру мрію у серці прекрасної дівчини на ім’я Попелюшка, котра вірила у своє щастя та чекала на нього. І доля усміхнулася їй – все справдилося: і бал, і юний Принц, і взаємне кохання!  

У виставі використано багато ляльок – від манекенів заввишки з людину до мініатюрних вишуканих принцес та принців. Прем’єра відбудеться на день Святого Миколая. 

“Головний художник нашого театру Микола Данько має традицію випускати зимові прем’єри виключно на день Святого Миколая. У чудове зимове свято та на свої іменини”, — жартує режисер театру, постановник вистави “Попелюшка. Новорічний бал” Ігор Федірко. 

Цієї зими у театрі можна буде переглянути улюблені зимово-святкові вистави:  “Сніг” , “Казка для маленького зайчика” , “Мороз-Морозенко” , “Різдвяна рукавичка” , “Красуня і чудовисько”. Крім вистави, глядачів чекає драйвова інтерактивна інтермедія “Снігомен шукає новорічний настрій”. 

“У ці часи випробовувань всім так необхідне свято. Зимові свята 2020 неодмінно справдяться — треба лише завітати до нашого театру”, — говорить директор-художній керівник театру Ірина Чернікова. 

Адреса театру: вул. Грушевського, 1-а (ст. м. Майдан Незалежності)

Фото театру ляльок

Нагадаємо, яскравий маршрут між трьома ялинками: у Києві оголосили програму новорічних святкувань

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Джерело

В основі проєкту— ідея контрасту сучасного та забутого. Першого вечора глядачам презентують поезію Юрка Іздрика, Артема Полежаки, Ілони Ельтек, Дмитра Лазуткіна. Також в рамках «Українського диптиху» зіграють твори таких композиторів, як Д. Бортнянський, М. Аркас, М. Лисенко, К. Стеценко, М. Вериківський, К. Данькевич, Г. Майборода, С. Людкевич, Б. Лятошинський.

«Ми живемо в дивному світі, де звикли до красивої оперної музики, неодмінно італійської чи французької. Складається ілюзія, що якщо й існує щось українське, то воно швидше за всебуде про реалії сільського життя, радощі після випитого самогону та про помилування кимось «зверху».«Український диптих» — це натяк на те, що є українська музика, яка варта порівняння із тим же Пуччіні, Верді. Ідея проєкту виникла, коли я сидів на одному із гала-концертів, з красивою, ефектною програмою, але в ній не було жодної української арії, жодного українського твору. Коли я запитую своїх колег, що можна додати, то відповідь проста — «Запорожця за Дунаєм», «Наталку Полтавку» чи «Тараса Бульбу». А де ж усе інше? —  розповідає про проєкт автор ідеї, директор-художній керівник театру Петро Качанов.— «Український диптих» — це один з елементів ідеологічної історії. В перший день проєкту у нас звучатиме сучасна поезія. Хотілося б, щоб в майбутньому на цю поезію починали писати лібрето. Адже вона — про актуальні для нас речі: про кохання (Ілона Ельтек), про соціальні проблеми (Артем Полежака), а в поезії Юрка Іздрика присутнє поєднання лірики і панковості. Давайте брати цю поезію, писати на неї музику. Таким чином, виникатимуть нові опери, що дозволять нам усвідомити себе культурною нацією.

Коли я почав формувати цю програму, досліджувати, то навіть те, що лежало на поверхні, виявилося невідомим знавцям української музики, але, на моє переконання, ці твори конкурентоздатні світовій оперній музиці. Вони не «заїжджені». У нас не буде шлягерів на кшталт «Наталки Полтавки», «Запорожця за Дунаєм» чи «Тараса Бульби», бо існує світ поза цими творами, цією музикою і цим сприйняттям українського побутового життя. Програма складена з творів, які або мало виконувалися, або не виконувалися взагалі. У цих творах є певні політичні питання, але ми всі жили у світі, де, з одного боку була царська Росія, яка не давала можливості розвиватися українському оперному мистецтву, були певні умови у совєцьку добу, де можна було писати або про парторганізації, або на твори Тараса Шевченка. Але це не означає, що в нас не було талантів та геніїв. У нашій програмі будуть твори Лисенка, Бортнянського, Вериківського, Аркаса, Людкевича, Данькевича. Але це такі твори, які майже не виконуються.

У проєкті візьмуть участь диригент Володимир Кожухар, хормейстер Анжела Масленнікова, соліст Національної опери України Валентин Дитюк, солісти Київської опери Андрій Гонюков, Олександр Киреєв, Руслана Коваль, Дар’я Миколенко, Анастасія Поліщук, Дмитро Фощанка, а також поети Юрко Іздрик, Артем Полежака, Ілона Ельтек, Дмитро Лазуткін у музичному супроводі Олексія Боголюбова (рояль), Любомира Фещака (контрабас) та Олексія Мартинюка (перкусія).

Коли: 10 та 11 грудня о 19.00
Де: Київський академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва, вул. Межигірська, 2
Вартість квитків: 100-300 грн.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Джерело

Онлайн-показ відбудеться у неділю, 6 грудня о 19.00 (за київським часом).

Про фільм: Хроніка війни-продовження між Фінляндією та Радянським Союзом в 1941-1944 роках з точки зору звичайних фінських солдатів.

Фільм буде доступний для перегляду лише на території України у неділю, 6 грудня з 19:00 до 21:30 (за київським часом). Демонструватиметься мовою оригіналу з українськими субтитрами. Отримати безкоштовний квиток.

Якщо ви уважно дивитиметесь фільм, то 7 грудня з легкістю відповісте на питання вікторини на сторінці Посольства Фінляндії в Україні та візьмете участь у розіграші цінних подарунків.

День Незалежності Фінляндії — національне державне свято, що відзначається 6 грудня на честь проголошення Фінляндією незалежності від Російської імперії. Рух за незалежність Фінляндії розпочався після революції в Росії, котру спричинили заворушення через поразки у Першій світовій війні. Такий розвиток подій дав нагоду Фінляндії вийти з-під впливу Росії. Після декількох розбіжності між не-соціалістами і соціал-демократами про те, хто повинен мати владу в Фінляндії, парламент, на чолі з Пером Евіндом Свінгуфвудом, проголосив Фінляндію як незалежною державою 6 грудня 1917 року. 

День Незалежності вперше відзначався у 1919 році. Однак, в перші роки незалежності 6 грудня було в деяких частинах Фінляндії незначним святом, на противагу 16 травня — яке було святковим днем для Білих, котрі перемогли про-комунітичні сили у Фінській громадянській війні 1918 року.Протягом перших десятиліть незалежності, День Незалежності був дуже урочистим святом, котре відзначали патріотичними промовами і службами Божими. З 1970 року святкування набрали більш життєвого вигляду — магазини почали прикрашати свої вітрини синім і білим, кольорами фінського прапора, пекарі почали пекти торти з синьою та білою глазур’ю. 

Для багатьох фінських родин традиційно у цей день запалювати дві свічки — синю й білу — в кожному вікні свого будинку у вечірній час. Цей звичай походить з 1920-их років, але ще раніше свічки ставили у вікна в день народження поета Йогана Людвіга Рунеберга, як мовчазний протест проти російського гноблення. Популярна легенда каже, що дві свічки використовувалися як знак для інформування молодих фінів на їх шляху до Швеції та Німеччини, щоб стати єгерами, що будинок готовий запропонувати житло і прихистити від росіян.

Марія Катаєва

Джерело

Джерело

Учасники говоритимуть про залучення молоді до процесів міського самоврядування.

Серед експертів Форуму:

‣ Ірина Бєляєва, директорка Департаменту молодіжної політики Міністерства молоді та спорту України,
‣ Леся Яремійчук, начальник відділу молодіжної політики Департаменту молоді та спорту КМДА,
‣ Володимир Москаленко, начальник відділу вищої освіти, прогнозування та аналізу цільових програм Департаменту освіти КМДА,
‣ Костянтин Плоский, заступник директора фундації польсько-української співпраці ПАУСІ,
‣ Олена Подобєд-Франківська, керівниця Асоціації молодіжних центрів України,
‣ Юрій Юзич, голова наглядової ради Національної скаутської організації України “Пласт”,
‣ Катерина Ганус, керівниця Київського осередку Української академії лідерства,
‣ Олеся Ващук, голова Ради молодих вчених при МОН України,
‣ Олексій Коваленко, національний експерт Ради Європи в Україні, голова ГО “Форум розвитку громадянського суспільства”.

Форум транслюватиметься онлайн на YouTube каналі Департаменту суспільних комунікацій КМДА. Початок о 14.30.

На третій зустрічі учасники форуму розказали, як кияни можуть впливати на владу та змінювати місто на краще.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Джерело

«Пандемія внесла корективи у всі сфери нашого життя, зокрема, й культурну. Ми робили все можливе, аби цьогорічний конкурс відбувся. Проте, у зв’язку з погіршенням епідемічної ситуації, було прийнято рішення про скасування заходу. Враховуючи сучасні реалії, ми плануємо провести XIII Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця восени 2021 року»,  – заначила директорка Департаменту культури Діана Попова.

Реєстрація та жеребкування учасників конкурсу відбудеться 17 жовтня у приміщенні Київської муніципальної академії музики ім. Р. М. Глієра (вул. Льва Толстого, 31). 

Конкурсні прослуховування учасників І і ІІ туру у молодшій групі та учасників конкурсу у групі «Горовиць-Дебют» відбудуться з 18 до 23 жовтня у Київському Будинку вчених НАН України (вул. Володимирська, 45-А). 

Виступи учасників ІІІ туру в молодшій групі (23 жовтня), а також церемонія нагородження та концерт лауреатів конкурсу (25 жовтня) проходитимуть у Колонній залі ім. М. В. Лисенка Національної філармонії України (Володимирський узвіз, 2) за участю Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України.

Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця – єдиний в Україні конкурс, який із 2004 року є членом Всесвітньої Федерації міжнародних музичних конкурсів (WFIMC), що за своїм статусом дорівнюється до таких організацій як Олімпійський комітет, ФІФА, ЮНЕСКО та ВООЗ. Конкурс започаткований у 1995 році, вшановує пам’ять легендарного піаніста Володимира Горовиця, який народився і отримав освіту в Києві. За роки його існування у конкурсних змаганнях взяли участь понад 1300 молодих музикантів із 35 країн світу («Горовиць-Дебют», молодша, середня та старша групи).

До того ж, це єдиний вітчизняний конкурс, при якому з 1998 року існує «Школа виконавської майстерності» (із 2000 року – Міжнародна «Літня музична академія»). За ці роки 700 молодих музикантів із 18 країн світу отримали майстер-класи відомих музикантів-педагогів із Австралії, Білорусі, Великої Британії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, США, Туреччини, Франції та України.

Сьогодні у столиці назвуть кращі вистави 2019 року.

Марія Катаєва

Джерело

Через форс-мажорні обставини, спричинені пандемією COVID-19, III Всеукраїнський театральний фестиваль-премія «ГРА» у 2020 році проходив у зміненому форматі: організатори відмовилися від тижня показу у Києві вистав-фіналістів, яких оцінювало міжнародне журі. Та є й позитив: буде більше переможців. Цьогоріч лауреатами щорічної національної театральної премії стануть усі вистави, що увійдуть до шортліста (12 вистав).

До довгого списку премії увійшло 28 вистав з 9 міст України. З них – 13 київських постановок. 

Лауреатів фестивалю-премії визначать у шести загальних номінаціях: За найкращу драматичну виставу; За найкращу виставу для дітей; За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу; За найкращу хореографічну/балетну/пластичну виставу; За найкращу камерну виставу (до 150 глядачів); За найкращу пошуково-експериментальну виставу (на перетині театральних/мистецьких жанрів).

Переможців нагородять відзнакою фестивалю-премії та грошовою винагородою на реалізацію нового творчого проєкту.

До Церемонії нагородження, яка відбудеться в київському театрі оперети, можна долучитися онлайн: пряма транляція розпочнеться 3 грудня о 19:00 на Facebook-сторінці ГРИ або Youtube-каналі НСТДУ.

Засновником та організатором Фестивалю-Премії «ГРА» («GRA» («GreatRealArt»)) є Національна спілка театральних діячів України. «ГРА» проводиться на конкурсній основі один раз на рік за підсумками минулого календарного року. Цьогоріч театри представляли прем’єри, що вийшли у період з 1 січня по 31 грудня 2019 року. Участь у проєкті беруть професійні театральні колективи різних форм власності і форматів роботи.

Нагадаємо, Міжнародний щорічний ярмарок PHOTO KYIV 2020, присвячений мистецтву фотографії, цього року триває онлайн з 2 до 12 грудня. 

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»