Позначка: Денис Костржевський

Корупція в державних закупівлях залишається значною проблемою для України. Проте, Денис Костржевський у своїй статті «Обов’язкове страхування у державних закупівлях: підвищення якості та зниження ризиків» пропонує дієвий механізм боротьби з нею – обов’язкове страхування державних контрактів. Європейський досвід підтверджує ефективність таких заходів. Впровадження страхових схем у закупівлях Європейського Союзу зменшило кількість випадків корупції, забезпечивши більш прозорий та контрольований процес.

Страхові компанії як незалежні арбітри

Як підкреслює Костржевський, обов’язкове страхування не лише підвищує якість виконання контрактів, але й робить закупівлі прозорішими, адже страхові компанії виступають як незалежні фінансові гаранти. Вони ретельно перевіряють підрядників перед тим, як надати покриття, оцінюючи їхню фінансову стабільність і репутацію. У разі невиконання умов контракту страхова компанія має покривати збитки, що змушує її забезпечувати високий рівень нагляду за всіма етапами виконання робіт.

Європейський Союз активно застосовує інструменти страхування в державних закупівлях для зменшення корупційних ризиків. Згідно з дослідженнями, країни ЄС впроваджують обов’язкові гарантії виконання контрактів, що дозволяє мінімізувати порушення у тендерних процесах і підвищити відповідальність підрядників.

Механізми зменшення корупції

Основні механізми, за допомогою яких обов’язкове страхування знижує корупційні ризики, можна розділити на кілька ключових аспектів:

1. Незалежність страховиків: Страхові компанії не залежать від замовників чи підрядників, що виключає можливість змови. Вони забезпечують об’єктивний контроль за виконанням контракту, адже будь-які недоліки напряму впливають на їхні фінансові інтереси.
2. Відбір підрядників: Страхові компанії ретельно перевіряють репутацію та здатність підрядника виконати контракт до надання страхового покриття. Це знижує ризик перемоги в тендері недобросовісних компаній.
3. Моніторинг на всіх етапах: Страхові компанії залучають незалежних експертів або спеціалізовані організації для контролю за виконанням робіт на кожному етапі. Ці експерти забезпечують об’єктивну перевірку якості та відповідності робіт умовам контракту. Оскільки будь-які порушення можуть призвести до значних фінансових втрат для страховика, страхові компанії зацікавлені в ретельному нагляді та прозорості виконання робіт, що підвищує відповідальність усіх учасників процесу.

Зниження корупційних схем

Як зазначає Костржевський Денис, впровадження обов’язкового страхування дозволить значно зменшити кількість корупційних схем у публічних закупівлях. В Європі це вже доведено на практиці. За даними Європейського парламенту, застосування страхових механізмів в тендерах дозволило значно скоротити кількість випадків шахрайства і недобросовісної конкуренції. Це підтверджує й нещодавнє дослідження Transparency International, яке вказує, що країни ЄС завдяки новим правилам змогли мінімізувати ризик корупції на 15-20%​

Розвиток ринку страхових послуг

Важливо також зазначити, що запровадження обов’язкового страхування державних закупівель сприятиме розвитку страхового ринку. У Європі такі системи працюють вже десятки років, що дозволило збільшити частку страхових послуг у ВВП до 5-7% у розвинених країнах ЄС. Крім того, це допомогло створити сотні тисяч нових робочих місць у сфері страхування та суміжних галузях.

Денис Костржевський наголошує, що в Україні запровадження таких механізмів стимулюватиме ринок страхування та сприятиме економічній стабільності. Створення страхових фондів дозволить захистити державні фінанси від збитків, що виникають через неякісне виконання контрактів, і створить додаткові резерви для покриття ризиків.

Економія бюджетних коштів: Європейський досвід

Впровадження обов’язкового страхування у державних закупівлях дозволяє багатьом європейським країнам значно зекономити на витратах, пов’язаних з неякісним виконанням робіт. Наприклад, у Німеччині та Франції системи обов’язкового страхування у будівельних тендерах знизили витрати на повторні ремонти, що дозволило заощадити до 10-12% державних коштів. У Великій Британії також використовують механізми гарантійного страхування, завдяки якому знижуються витрати на контроль за виконанням контрактів та забезпечується виконання робіт згідно з високими стандартами.

Зокрема, Німеччина використовує обов’язкові страхові поліси для контрактів у сфері будівництва та інфраструктури, що допомагає запобігати дефектам ще на початкових етапах проєктів. Це дозволяє країні знижувати витрати на контроль за якістю робіт, адже страхові компанії самі зацікавлені в уникненні порушень, аби не нести додаткові витрати.

У Франції система страхування громадських робіт (Loi Spinetta) передбачає обов’язкове страхування для всіх будівельних проєктів. Це забезпечує фінансовий захист держави та зменшує корупційні ризики, адже страхові компанії контролюють якість робіт. Такий підхід допоміг зекономити бюджети на повторних ремонтах і завершенні недороблених проєктів.

У Великій Британії механізми страхування державних контрактів також є поширеними, зокрема у сфері будівництва та великих інфраструктурних проєктів. Страхові компанії беруть на себе відповідальність за завершення робіт у разі, якщо підрядник не виконав зобов’язань. Ця система дозволила уникнути значних бюджетних втрат на завершення будівельних об’єктів, які не були закінчені через банкрутство підрядників чи неякісне виконання контрактів.

Такі приклади свідчать про те, що обов’язкове страхування допомагає знизити ризики не тільки в частині недобросовісного виконання робіт, але й у фінансових аспектах державних витрат. Україна, зі свого боку, може скористатися цим досвідом для оптимізації витрат на тендерні процедури і підвищення рівня відповідальності підрядників.

Як це вплине на Україну?

Враховуючи складну економічну ситуацію в Україні, впровадження обов’язкового страхування у державних закупівлях може стати важливим кроком до більш ефективного використання бюджетних коштів. Зменшення кількості дефектів і необхідності повторних тендерів дозволить державі уникнути додаткових витрат, сприяючи фінансовій стабільності.

Таким чином, європейський досвід свідчить, що обов’язкове страхування в державних контрактах є дієвим інструментом для зменшення корупційних ризиків та економії бюджетних коштів.

Денис Костржевський. Необхідність розробки стратегії для розвитку річкового транспорту України.

Річковий транспорт в Україні має величезний потенціал, який залишається практично не використаним. На тлі військової агресії та блокування морських портів, роль річкових перевезень набуває нового стратегічного значення. За словами Дениса Костржевського, Голови Ради директорів Міжнародного аеропорту «Київ» у своїй статті «Річковий транспорт України: шлях відновлення та розвитку», основним завданням зараз є розробка чіткої стратегії для розвитку річкової транспортної інфраструктури України.

“Ми маємо понад 4 400 км судноплавних шляхів, які могли б стати потужним логістичним ресурсом, особливо в умовах війни. Однак, через відсутність належної стратегії, цей потенціал не використовується повністю” — зазначає Денис Борисович Костржевський.

Найбільш важливим для розробки стратегії є проведення детальної ревізії стану річкової інфраструктури. Вона повинна охоплювати всі ключові елементи: судноплавні шляхи, порти, шлюзи та річковий флот. Більшість цих об’єктів вимагають серйозних інвестицій у модернізацію та відновлення. Наприклад, природне обміління річок, таких як Дніпро та Дунай, значно ускладнює судноплавство. Збільшення глибини фарватеру дозволить збільшити вантажообіг річкових суден на 20-30%.

“Нам потрібна стратегія, яка б враховувала як внутрішні потреби країни, так і перспективи інтеграції наших річкових шляхів у європейські та міжнародні логістичні мережі,” — підкреслює Денис Костржевський.

Ключовим елементом цієї стратегії є розвиток річкових портів, які відіграють важливу роль у перевантаженні та зберіганні вантажів. Сьогодні більшість українських портів оснащені застарілим обладнанням, яке не відповідає сучасним вимогам логістики. Без відповідної модернізації цих об’єктів Україна ризикує втратити не тільки внутрішні можливості перевезень, але й зовнішні транспортні потоки, які могли б сприяти зростанню економіки.

Окрім модернізації інфраструктури, стратегія повинна включати розвиток логістичних хабів на стику річкових, залізничних та автомобільних шляхів. Це дозволить оптимізувати перевантаження вантажів та скоротити витрати на логістику. Такий підхід вже довів свою ефективність у багатьох європейських країнах.

“Річковий транспорт є одним з найбільш економічно ефективних та екологічно чистих способів перевезення вантажів. У країнах ЄС він займає до 16% від загального обсягу вантажоперевезень. В Україні ж цей показник не перевищує 0,5%, і це є свідченням недооцінки річкового транспорту в нашій країні,” — додає Денис Борисович.

Розробка та впровадження стратегії розвитку річкового транспорту повинна стати пріоритетом для українського уряду. Без чіткої програми модернізації інфраструктури та залучення інвестицій річковий транспорт залишатиметься недостатньо ефективним ресурсом. Це, своєю чергою, ускладнить економічне відновлення України в умовах війни та післявоєнної реконструкції.

“Ми маємо всі передумови для того, щоб зробити річковий транспорт ключовим елементом національної логістичної системи. Це дозволить не тільки знизити витрати на перевезення вантажів, але й сприятиме стабільному економічному зростанню” — резюмує Денис Костржевський.

Відродження річкової інфраструктури, за словами експертів, стане важливим кроком на шляху до інтеграції України в європейський простір. Використання річкових шляхів для перевезення вантажів дозволить зменшити залежність від автомобільного та залізничного транспорту, а також знизить викиди шкідливих речовин в атмосферу. В умовах глобальної тенденції до декарбонізації економіки, річковий транспорт стає особливо актуальним.

Рада Європейського Союзу ухвалила важливе рішення щодо продовження тимчасового захисту для українців, які через війну виїхали з України , до березня 2026 року. Воно стосується близько 4 мільйонів українських громадян і надає їм можливість продовжувати жити, працювати та навчатися в країнах ЄС на легальних підставах.

«Це рішення має не лише короткострокову, а й довгострокову перспективу. З одного боку, воно дозволяє нашим співвітчизникам зберегти робочі місця і забезпечити свої родини, а з іншого – сприяє накопиченню досвіду та навичок, які будуть надзвичайно цінними при поверненні до України після завершення війни. Повоєнне відродження економіки неможливе без залучення цих робочих рук», – вважає Денис Костржевський, Голова Ради директорів Міжнародного аеропорту «Київ».

Українці за кордоном як джерело валютних надходжень

Протягом багатьох років українські заробітчани були одним із важливих джерел валютних надходжень до України. Переказуючи кошти додому, вони забезпечували й значні фінансові ресурси, які підтримували економіку країни. Ще до війни це були мільйони українців, а з початком повномасштабного вторгнення Росії ця тенденція лише посилилась – людей виїхало ще більше.

«Згідно зі звітом Світового банку, у 2022 році відбулося значне зростання обсягів грошових переказів до України. Воно становило понад 20%, що є рекордним показником. Такий приплив коштів зіграв важливу роль у підтримці економіки, особливо з огляду на виклики, спричинені війною та глобальними економічними невизначеностями. У 2023 році обсяги переказів залишались на стабільному рівні, продовжуючи підтримувати економіку України», – каже Денис Костржевський.

Стратегії повернення працівників

Для того, щоби сприяти поверненню заробітчан і використанню їхнього потенціалу у післявоєнному відновленні країни, необхідно розробити конкретні та привабливі державні механізми. Наприклад, можливість започаткування власного бізнесу з податковими пільгами, гарантії на робочі місця у нових інфраструктурних проектах, і інвестиційні стимули. Ці заходи повинні бути закріплені на законодавчому рівні, щоб мільйони українських переселенців та заробітчан не лише хотіли повернутися, а й могли внести свій вклад у відновлення та розвиток економіки.

«Для відродження економіки України після війни необхідно залучити трудові ресурси, які наразі знаходяться за кордоном. Проте, це повинно відбуватися не через примус, а завдяки створенню привабливих умов для повернення. На законодавчому рівні слід розробити економічні стимули, які б сприяли поверненню заробітчан. Це можуть бути податкові пільги, державні програми підтримки малого та середнього бізнесу, вигідні інвестиційні пропозиції», – впевнений він.

Також Костржевський вважає, що Україна має створити такі умови, щоб не лише мільйони наших співвітчизників, а й сотні тисяч закордонних заробітчан стояли у черзі на українських кордонах, прагнучи взяти участь у відбудові.

«Ми повинні використовувати цей час для підготовки до післявоєнного відродження нашої країни. Необхідно розробити дієві механізми повернення українців на Батьківщину, створюючи привабливі умови для праці та підприємництва. Державні програми, спрямовані на підтримку малого та середнього бізнесу, податкові пільги та інвестиційні фонди – це ті інструменти, які допоможуть нашим громадянам повернутися та активно долучитися до відбудови економіки України», – говорить Денис Костржевський .

Ми вдячні європейським країнам за їхню підтримку і солідарність у цей важкий час. Спільними зусиллями ми зможемо не лише пережити цей складний період, а й закласти фундамент для майбутнього процвітання України.

Історія столичного аеропорту – це яскравий приклад успішної реалізації державно-приватного партнерства. І приклад цей – один із небагатьох.

Про це пише Голова Ради директорів Міжнародного Аеропорту «Київ» Денис Костржевський у матеріалі для «Української правди».

За його словами, з перших днів незалежності України столичний Аеропорт «Київ» перебував у жалюгідному стані.

«Мільйонним дотаціям зі столичного бюджету не видно було краю, кредитні зобов’язання сягали 22 млн гривень, старий пасажирський термінал, який було збудовано ще в середині минулого століття – знаходився в аварійному стані, технічні можливості короткої злітно-посадкової смуги не дозволяли обслуговувати сучасні літаки. Аеропорт практично припинив роботу», – зазначає Костржевський.

На його переконання, ситуацію врятував закон 2010 року, що регулював державно-приватне партнерство, а також прихід до аеропорту стратегічного інвестора – ТОВ «Мастер-Авіа».

«Компанія не лише погасила всі борги комунального підприємства, але й у рекордні терміни, лише за 10 місяців, побудувала на місці недобудованого аеровокзалу новий термінал «А» для міжнародних рейсів з пропускною здатністю 520 пасажирів на годину. Новий термінальний комплекс гостинно прийняв більше 100 тисяч гостей Євро-2012 і відразу став візитівкою столиці», – продовжив Денис Костржевський.

Тож ТОВ «Мастер-Авіа» продовжило розвивати аеропорт «Київ» і після Євро-2012, каже він. За 13 років загальні інвестиції у розвиток інфраструктури аеропорту сягнули понад 4 млрд грн.

«Все це обумовило й інші «бонуси» для країни: близько 10 тис. нових робочих місць в авіаційній та супутніх обслуговуючих галузях, а також – понад півмільярда гривень сплачених підприємством податків. До початку великої війни в Україні Аеропорт «Київ» був одним з найбільших платників податків серед комунальних підприємств столиці», – стверджує Костржевський.

Підсумовуючи Денис Костржевський зазначив, що попри війну і пов’язану з нею невизначеність, ТОВ «Мастер-Авіа» рішуче налаштоване втілити в життя все задумане та продовжує опрацьовувати проєкт із реконструкції Аеропорту «Київ».