Позначка: Слайдер

 Джерело

Авторська стаття Ігоря Гарбарука, віце-президент “Українського міжнародного інституту відновлення” експерт ГС “Економічний дискусійний клуб”

Експорт зброї – чи може його дозволити собі воююча країна?..

З однієї сторони питання ніби беззмістовне – адже зброя потрібна на полі бою, нам.

З іншої сторони:

1.     військові технології розвиваються настільки швидко і те що два-три місяці тому було затребуваним сьогодні може вже втратити свою першочергову актуальність для потреб нашого фронту – але при цьому бути інноваційним для потенційних замовників в Африці, на Близькому Сході чи в Латинській Америці;

2.     власні виробничі потужності ОПК (оборонно-промислового комплексу) України завдяки державним та міжнародним інвестиціям (тільки в 2025 р. це $43 млрд.) розвиваються значно швидше ніж державні замовлення на ОВТ (озброєння та військову техніку) підприємств що їх виготовляють.

Президент України Володимир Зеленський сказав, що більш ніж 40% зброї яка застосовується на фронті нашими Силами безпеки й оборони – це зброя українського виробництва. Також наша країна постійно закликає міжнародних партнерів, які допомагають нам в боротьбі проти російського агресора, і далі підтримувати український ОПК і виділяти на його розвиток 0,25% власного ВВП.

Відповідно, зброї та боєприпасів національного виробництва з часом буде значно більше. Одночасно з цим сталою буде ситуація коли певної номенклатури зброї та боєприпасів все ще не буде вистачати в необхідному об’ємі і її потрібно буде постійно купувати, а по іншій буде надлишок і вона залишиться незатребуваною.

Уявімо ситуацію, наприклад:

–        На складах Сил безпеки й оборони вже знаходиться закуплений за державні кошти певний об’єм умовного осколково-фугасного боєприпасу для ударних БпЛА мультироторного типу (“камікадзе”) з певними технічними характеристиками, якісного, кодифікованого, що пройшов державні випробування і якому присвоєний код НАТО – NSN Code, але на який саме сьогодні відсутній запит від бойових підрозділів.

–        Відповідно “АОЗ” (“Агенція оборонних закупівель” МОУ), чи інший національний замовник (НПУ, НГУ, ДПСУ, СБУ, тощо), не будуть підписувати з виробником цієї продукції Державний контракт (ДК) на її постачання, а будуть закуповувати боєприпаси, які потрібні військовослужбовцям на передовій для виконання поставлених завдань, в іншого виробника чи постачальника (наприклад:  кумулятивно-фугасні, або просто осколкові для “скиду” з дронів – відповідних масо-габаритних параметрів чи ТТХ).

–        Що ж відбувається далі?.. Якщо коротко: виробничі процеси на підприємстві зупиняються, комплектуючі в підрядників не закуповуються, висококваліфікований технічний персонал потенційно втрачає роботу або мобілізується, а саме підприємство втрачає необхідний статус критично важливого, а державний бюджет недоотримує весь перелік передбачених надходжень.  І навіть якщо через якийсь час потреба в цьому боєприпасі виникне і держава його захоче закупити – відновити виробничий процес буде вкрай складно, а подекуди неможливо.

Як альтернатива – ЕКСПОРТ на зовнішні ринки?..

Питання відкриття експорту продукції військового та подвійного призначення дискутується в професійних колах систематично.

При цьому, згідно заяв Міністра оборони України, експорт зброї в умовах війни, коли вона потрібна захисникам на полі бою, уявити неможливо.

Повністю розумію і підтримую пана Міністра в усвідомленні того, що це перш за все вкрай складне політичне рішення яке потрібно буде пояснювати міжнародним партнерам що за власні кошти постачають готову зброю в Україну, або фінансують її виробництво для наших потреб. І це справді дилема для МОУ та Уряду в цілому.

Але, задаймось питанням – хто на державному рівні переймається проблемами українського приватного бізнесу який:

–        на власний ризик почав займатись виробництвом ОВТ,

–        вклав власні кошти в R&D, в технічну розробку виробу, у випробування тестових зразків на спеціалізованих полігонах,

–        оплатив роботу інженерів та конструкторів,

–        інвестував фантастичні кошти в створення технічної документації, а потім в придбання високовартісного обладнання і налагодив серійне виробництво,

–        пройшов всі процедури погодження в МОУ під час кодифікації виробу та отримання NSN Code,  

–        узгодив все з підрозділами ВП МОУ (військове представництво) щодо питань контролю якості та приймання військової продукції і усвідомив вартість всіх видів демонстраційних, кваліфікаційних, приймально-здавальницьких випробувань і ризиків їх не проходження хоча б по якомусь одному з параметрів.   

І це все далеко не повний перелік питань які потрібно вирішити виробнику вказаної продукції. Уявімо, що все вдалось, і:

–        він пройшов всі передбачені законодавством бюрократичні процедури,

–        отримав код НАТО,

–        йому вдалось переконати державного замовника в необхідності закупівлі його продукції,

–        він підписав ДК, успішно і навіть раніше терміну все виготовив і поставив,  отримав схвальні відгуки від військових.

… але, одночасно з цим отримав інформацію від замовника, що бюджетних призначень немає, фізичні кошти використані і коли наступного разу його продукція буде закуповуватись невідомо.

При цьому, під час міжнародних спеціалізованих виставок ОВТ вона викликала жвавий інтерес в представників інших країн та отримала запит на постачання.

Саме дозвіл на відкриття експорту ОВТ з України може вирішити це питання.

І не тільки…

Експорт озброєння, військової техніки, боєприпасів, БпЛА всіх типів, товарів подвійного призначення національного виробництва, а також військових технологій в цілому – вже на сьогодні дасть Україні можливість забезпечити:

1.     безперервність виробничого циклу підприємств ОПК України (як державних, так і приватних) та збереження робочих місць для висококваліфікованих працівників технічних спеціальностей;

2.     передбачуваність закупівель самої продукції та всього переліку комплектуючих необхідних для її виробництва – як в середині України так і в міжнародних постачальників, що дозволить купувати ці комплектуючі за значно нижчими цінами і що безпосередньо вплине на зниження кінцевої ціни продукції військового призначення для самих Сил безпеки й оборони України;

3.     передбачуваність роботи українських підприємств партнерів, пов’язаних з діяльністю компанії виробника (наприклад: що виробляють засоби ініціації, різноманітні плати донаведення, забезпечують спорядження боєприпасів вибуховою речовиною, тощо);

4.     якісну колаборацію з міжнародними компаніями виробниками ОВТ – які зацікавлені не тільки продавати у вигляді імпорту в Україну власну номеклатуру ОВТ, але й освоювати разом з українськими виробниками нові види озброєнь які народжуються на полі бою, там же випробовуються і підтверджують свою боєздатність, а за потреби швидко модернізуються і вдосконалюються;

5.     надходження справжніх інвестицій в розвиток українського ОПК, будівництво нових заводів, створення кваліфікованих та високооплачуваних робочих місць (що в подальшому забезпечить повернення хоча б частини українців які емігрували за кордон), збільшення надходжень до державного бюджету України і, що головне, кошти які виділяють партнери в рамках міжнародної допомоги будуть залишатись в нашій Країні, а не втікати за кордон формуючи надприбуток міжнародних корпорацій.

Безумовно, є і ризики:

–        не виключено, що ворогом можуть бути запущені дискредитуючі кампанії (ІПСО), про те що під виглядом зброї українського виробництва на експорт буде відправлена зброя надана нам міжнародними партнерами в рамках програм допомоги, що потенційно може спровокувати безпідставні звинувачення і, як результат, призупинення зменшення вказаних програм допомоги;

–        “тонка грань”: кому з виробників буде дозволено здійснювати експорт, а кому ні –  і хто з експортерів, в результаті, буде отримувати за свою роботу державні нагороди, а хто підозри та кримінальні провадження;

–        як правильно налагодити експорт зброї та безпечну передачу технічної документації на неї, щоб випадково чутлива інформація що містить державну таємницю не потрапила в руки ворога, а представники компанії виробника не отримали звинувачення в державній зраді.

Також заради справедливості потрібно зазначити – більшість українських компаній виробників ОВТ в приватному секторі поняття зеленого не мають з чим стикнуться під час підготовки документів для експорту власної продукції, і що саме і якої якості від них будуть вимагати жорсткі міжнародні стандарти.

Зазначу, що практично всім національним виробникам ОВТ вже сьогодні потрібно готуватись до того, що після завершення війни більшості з них доведеться повторно (!) пройти повноцінну процедуру сертифікації кодифікації власної продукції, підтвердити її ТТХ (тактико-технічні характеристики) і повторно отримати NSN Code – враховуючи те, що зараз вони його отримують по спрощеній процедурі і тільки для продукції використання та реалізація якої дозволені під час воєнного стану на території України.

Вважаю, що вирішення цього питання має вже сьогодні брати на себе МОУ, допомагати виробникам ОВТ та цілеспрямовано відроджувати повноцінну діяльність спеціалізованих державних компаній – спецекспортерів.

Без експорту зброї ми не обійдемось, адже Україна вже на сьогодні сформувала абсолютно фантастичний експертний та експортний потенціал власного ОПК і його продукції, яка народжується не в умовах комфортних лабораторій, а на фронті – в жорстких умовах бойових дій.

Вирішуючи питання експорту потрібно дати відповідь лише на одне питання – або ми станемо одним з ключових постачальників інновацій на ринку зброї в Світі (паралельно створивши потужний оборонний технологічний щит на кордоні з російським агресором), або військові технології, окроплені кров’ю українських військових, будуть використані іноземними компаніями і на маркуванні цієї зброї ми тоді точно не побачимо напису “Made in Ukraine“.

Питання послаблення експортних обмежень в умовах війни вже точно на часі. Головне правильно розпорядитись тим що народилось на полях битв і щоб безпековий та економічний ефект від цього отримувала саме Україна і українці.

 Джерело

Рада ЄС ухвалила рішення про надання Україні трьох мільярдів євро в межах Ukraine Facility. Про це повідомила Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, передає УНН.

Сьогодні Рада ЄС ухвалила рішення про надання Україні 3,056 млрд євро в межах Ukraine Facility. Це потужний сигнал довіри до нашого курсу реформ і здатності забезпечувати стабільність у найважчі часи. Вдячні данському головуванню за чітку підтримку. Кожне таке рішення наближає нас до сильної України в єдиній Європі

Нова версія Плану України для Ukraine Facility має бути затверджена ЄС до кінця вересня – міністр02.08.25, 14:37 • 164849 переглядiв

Довідково

Ukraine Facility – це фінансова підтримка України від ЄС обсягом €50 млрд на 2024-2027 роки. Програма спрямована на забезпечення макроекономічної стабільності, відбудову, модернізацію країни та сприяння євроінтеграції України.

 Джерело

Стратегічний сектор української авіації можуть делегувати ризикованим розпорядникам. Рішення Державіаслужби про передачу контролю над ремонтом гелікоптерів Ми-8 іноземній компанії, яку пов’язують з російським ВПК, сколихнуло авіаційну спільноту. На тлі цього політики попереджають про економічні та безпекові ризики й наголошують на необхідності проведення перевірок, не виключаючи ознак державної зради, пише УНН.

Деталі

Під загрозою знищення опинився цілий сегмент вітчизняного авіапрому – технічне обслуговування гелікоптерів Ми-8, яких у світі експлуатується близько 2 400 одиниць. Основними центрами з ремонту, модернізації та підтримки льотної придатності цих машин досі є Україна та росія. Лідерство у цьому сегменті має стратегічне значення, адже йдеться про міжнародні контракти, податкові надходження, збереження ключових технологій, науково-дослідних розробок, кадрового потенціалу та, зрештою, обороноздатності країни.

Україна була і, попри виклики війни, залишається лідером авіаційної галузі на світовому ринку загалом. Проте внутрішня ситуація та рішення окремих державних структур ставлять цей статус під загрозу. Зокрема, Державіаслужба під керівництвом Олександра Більчука передала право супроводження ремонтної документації вертольотів Ми-8 (Ми-8МТВ-1 та Ми-17-1) іноземній компанії, хоча на ці повноваження претендували й українські підприємства з необхідними компетенціями. Це створює залежність роботи вітчизняних фахівців від іноземного суб’єкта, який тепер має погоджувати будь-які роботи з Ми-8.

На думку народного депутата Михайла Цимбалюка, таке рішення завдає економічної шкоди та є особливо неприйнятним у воєнний час.

Це однозначно економічно недоцільно і неприпустимо, тим більше під час війни. І вдвічі складніше, коли йдеться про авіаційну техніку – чи військову, чи цивільну подвійного призначення, – це неприпустимо. Тим більше якщо є вітчизняні сертифіковані та фахові компанії, а в Україні такі справді є

Ситуація щодо Ми-8 набрала розголосу власне після того, як стало відомо, що іноземною компанією, яку обрали в Державіаслужбі, виявилась приватна компанія AAL Group Ltd, зареєстрована в Об’єднаних Арабських Еміратах, а саме в Sharjah Airport International Free (SAIF) Zone, – тобто іноземний суб’єкт, зареєстрований в офшорній юрисдикції. Ще більше питань викликає той факт, що AAL Group Ltd пов’язують із росією, адже її ймовірним кінцевим бенефіціаром може бути компанія “Російські вертольоти”, яка входить до складу державного оборонного концерну “Ростех”.

Крім того, AAL Group Ltd фігурує у схемах постачання вертольотів та комплектуючих до Афганістану й Іраку у співпраці зі структурами російського ВПК. Паралельно в межах російських пропагандистських кампаній, зокрема на ресурсі Afghanistan.ru, компанію згадували в контексті нібито “українського сліду” в обслуговуванні вертольотів Ми-171 в Афганістані й таким чином намагалися представити її як українську сторону та перекласти відповідальність за серію технічних інцидентів із цих гелікоптерів з росії на Україну.

“Антидержавне рішення”: у Комітеті ВРУ з питань нацбезпеки закликали скасувати передачу Державіаслужбою повноважень щодо Ми-8 іноземній компанії07.08.25, 17:11 • 63215 переглядiв

Усі сукупні факти цієї історії, на думку українських експертів, потребують негайної перевірки та реагування на найвищому рівні.

Нардеп Михайло Цимбалюк пояснив, що передача важливих для України повноважень іноземним компаніям в умовах воєнного стану мала б бути можливою лише після висновків і перевірок з боку Служби безпеки України та зовнішньої розвідки, аби виключити ризики з боку країни-агресора. Зважаючи на всі виявлені обставини, він наголосив на необхідності негайного втручання уряду та проведення комплексної перевірки для встановлення відповідальних.

 Має бути проведена Кабінетом Міністрів негайна службова перевірка, у разі встановлення винних – притягнення їх до відповідальності, щоб у майбутньому не допускати таких випадків. Бо тут, можливо, і “пахне” державною зрадою. Має бути фахова перевірка

Висловив занепокоєння через ситуацію ще один парламентар, народний депутат і член Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Юрій Здебський, наголосивши, що через суспільне занепокоєння та ризики для нацбезпеки рішення Державіаслужби слід ретельно проаналізувати, а компетентним органам – надати правову оцінку.

“Звичайно, при прийнятті рішень має бути присутній здоровий глузд, а не просто так. (…) Треба це вивчати та ухвалювати відповідні рішення. На це мають дати відповідь Служба безпеки України та Національна поліція”, – прокоментував Юрій Здебський.

Нардеп також зауважив, що робити остаточні висновки зарано, адже рішення Державіаслужби могло ухвалюватися з урахуванням різних факторів. Він не виключив можливих лобістських впливів чи непорозумінь, але наголосив, що “в кожного своя правда”. Здебський додав, що може порушити це питання на найближчому засіданні парламентського комітету, щоб з’ясувати всі деталі та отримати повну картину.

Отже, видається, що передача Державіаслужбою права погоджувати ремонтні роботи для стратегічної авіаційної техніки іноземній компанії, яку пов’язують із державою-агресором, може бути не просто управлінською помилкою, а рішенням, що безпосередньо створює загрози національній безпеці. Ідеться про фактичне виведення з-під українського контролю критично важливого сегмента оборонної інфраструктури. У разі, якщо AAL Group Ltd діятиме в інтересах росії, наслідки будуть катастрофічними: Україна втратить не лише прибутковий сектор міжнародного ринку технічного обслуговування та ремонту Мі-8, а й контроль над технологіями, конструкторською школою, кадровим потенціалом та виробничими ланцюгами, які формувалися десятиліттями. Це означатиме ослаблення обороноздатності, відтік висококваліфікованих фахівців та підрив позицій України як світового лідера у сфері вертолітобудування та авіаремонту.

Нагадаємо

Раніше експерти пояснювали, що технічний супровід документації залежить від наявності чинних повноважень від розробника типу гелікоптера. Не виключено, що саме AAL Group Ltd мала актуальний доступ до найсвіжішої технічної документації для Ми-8 з огляду на можливі робочі зв’язки з російським оборонним холдингом “Російські вертольоти”.

Йшлося і про те, що в умовах війни рішення Державіаслужби щодо Ми-8 може мати значно серйозніші наслідки, ніж здається на перший погляд. Зокрема, існує ризик потрапляння даних про технічний стан та бойову готовність українських вертольотів до рук держави-агресора, небезпека встановлення засобів контролю чи здійснення саботажу через доступ до ремонтних процесів або технічної документації та інші негативні наслідки.

 Джерело

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду виніс остаточне рішення у справі банку “Конкорд”, однак по суті справа так і не була розглянута. З касаційними скаргами до суду зверталися Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Свої доводи також подавали й представники “Конкорду”. Про це повідомила співзасновниця банку “Конкорд” Олена Сосєдка, пише УНН.

Раніше суди першої інстанцій визнали незаконним рішення Національного банку України про відкликання ліцензії банку “Конкорд” та постановили його скасувати. НБУ та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не погодились із такими рішеннями і подали касаційну скаргу. Вони вимагали скасувати рішення судів та закрити провадження.

“Друзі, Верховний Суд скасував два попередні судові рішення, якими ми довели незаконність дій НБУ щодо позбавлення ліцензії банку “Конкорд”. Після 7 місяців очікування касації ми отримали рішення, яке не лише суперечить праву, а й — здоровому глузду. Нас навіть не викликали до суду. Розгляд відбувся у письмовому провадженні — без слухань, без аргументів, без участі сторін”, – написала Олена Сосєдка на своїй сторінці у Facebook.

Водночас як йдеться у рішенні, суд не розглядав самі касації по суті. Таким чином колегія суддів не спростувала жодного з висновків судів попередніх інстанцій. Очевидно, для цього не було підстав, бо рішення попередніх судів ґрунтувалися на законі, логіці та фактах. У них, зокрема, йшлося про те, що Нацбанк не мав права ліквідовувати банк без належних на це підстав. Суди також визнали, що перевірка регулятора проводилася з порушенням. Крім того, суди не виявили  підтверджень того, що під час своєї операційної діяльності “Конкорд” займався відмиванням коштів чи іншою протиправною діяльністю.

Замість аналізу суті касаційних скарг Верховний Суд дійшов висновку, що акціонери банку, який перебуває в процесі ліквідації, взагалі не мають права оскаржувати рішення НБУ про позбавлення ліцензії банку.  

І хоча колегія суддів не спростувала правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій (а як би могла — вони очевидні), вона дійшла абсурдного висновку: мовляв, ми взагалі не мали права судитися з НБУ, а в Україні немає жодного суду, який мав би розглядати подібні позови. А хіба це не грубе обмеження нашого конституційного права на справедливий суд? Чим акціонери банків гірші за інших українців? Чому така вибірковість?

Тож не розглядаючи касаційні скарги по суті та не даючи правову оцінку рішенням судів попередніх інстанцій колегія суддів скасувала рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду та відповідно апеляційного суду і закрив провадження у справі, фактично залишивши в силі спірне рішення Нацбанку без правової оцінки його законності.

На думку Олени Сосєдки рішення Верховного Суду виглядає заангажованим:

 “Особливо вражає, що Верховний Суд проігнорував власну ж практику в аналогічних справах. Ба більше — суддя-доповідач у справі “Конкорду” всього за два дні до цього брав участь у розгляді справи іншого банку… і там ухвалив протилежне рішення.

Це вже нагадує анекдот:

— Скільки буде 7×8?

— А ми купуємо чи продаємо?

Усі ці факти свідчать про заангажованість рішення”.

На практиці це означає, якщо завтра Нацбанк вирішить ліквідувати будь-який банк, навіть без явних на те причин, правовий механізм захисту прав у його акціонерів просто відсутній.

Додамо

Попри війну в Україні процес виведення банків з ринку не зупинився. Так, з 24 лютого 2022 року ліквідацію було розпочато щодо 8 банків. 2023 року вперше в Україні під ліквідацію і позбавлення ліцензії потрапили не лише банки-банкрути, а й прибуткові установи – ідеться про банк “Конкорд”. Як заявляла Олена Сосєдка, на момент оголошення регулятором рішення про ліквідацію банку високоліквідних активів у фінустанові вистачало, аби провести всі необхідні виплати за 2-3 тижні. Але процес ліквідації банку жорстко зарегульовано законодавчо і загалом може тривати до трьох років.

 Джерело

Уряд схвалив прогноз економічного і соціального розвитку України на 2026-2028 роки. Наступного року очікується зростання ВВП на рівні 4,5% та інфляцію на рівні 8,6% у річному вимірі за більш позитивним сценарієм, пише УНН з посиланням на урядову постанову № 946 від 6 серпня.

Деталі

Менш позитивний сценарій передбачає 2,4% зростання ВВП та 9,9% інфляції (грудень до грудня) у 2026 році.

У 2027 році прогнозується ріст ВВП на рівні 5% у кращому сценарії та 4,7% – у гіршому. Для інфляції у річному вимірі очікування 5,9% і 9,4% відповідно.

На 2028 рік цифри такі: 5,7% рості ВВП та 5,3% інфляції за першого сценарію, а також 4,5% росту ВВП і 7,5% – за другого.

Номінальна зарплата прогнозується у 30 240 грн за кращого сценарію та 30 032 грн за гіршого у 2026 році; у 2027-му – 35 268 грн і 34 808 грн відповідно; у 2028-му – 39 758 грн та 39 436 грн відповідно.

Рівень безробіття населення у віці 15-70 років (за методологією МОП) очікується на рівні 12,9% до робочої сили відповідного віку за першого сценарію та 12,6% за другого сценарію у 2026 році; 13,3% та 12,7% у 2027 році відповідно; 12,8% та 13,1% у 2028 році відповідно.

У 2026-2027 роках можна очікувати на зростання ВВП до 3-3,5% – заступник голови НБУ24.07.25, 15:54 • 2475 переглядiв

 Джерело

У першому півріччі 2025 року до Державної служби зайнятості звернулися 1,7 тисячі випускників українських вишів. Роботу вдалося знайти лише третині з них, тоді як 20% молодих фахівців були змушені пройти профнавчання. Про це журналісту УНН розповіла директорка Державної Служби зайнятості Юлія Жовтяк.

Який відсоток українських випускників працевлаштовуються за спеціальністю 

Протягом І півріччя 2025 року послугами Державної служби зайнятості скористалися 1,7 тис. безробітних з тих, хто після закінчення вищих навчальних закладів зареєструвалися в службі

Директорка додала, що найчастіше роботу шукали випускники, які здобули такі спеціальності, як управління та адміністрування, освіта, право, соціальні науки, бізнес і право.

При цьому майже 1 тисяча з них здобули ступінь бакалавра та молодшого бакалавра, понад 500 випускників – магістра, понад 200 – спеціалістів та молодших спеціалістів.

З тих, хто звернувся, роботу отримали понад 570 випускників, профнавчання проходили понад 300

Які навички будуть потрібними найближчі 5 років

Очевидно, що після закінчення війни можна очікувати на зростання попиту роботодавців в усіх сферах економіки. В першу чергу, у сфері будівництва, енергетики, промисловості. Водночас ми прогнозуємо, що за рахунок демобілізації, а також повернення частини громадян із за кордону, зросте і пропозиція робочої сили

Багато тих, хто шукатиме роботу у найближчі роки, зазначає Жовтяк, матимуть значну перерву в трудовому стажі. Це е означає, що їм доведеться оновлювати або повністю відновлювати свої професійні навички.

За прогнозами Всесвітнього економічного форуму, викладеними у звіті Future of Jobs Report 2025, світовий ринок праці переживатиме глибоку трансформацію впродовж наступних п’яти років, наголошує директорка.

Зміни за її словами торкнуться багатьох сфер і спричинять серйозні структурні зрушення в економіці. Серед головних факторів, які впливатимуть на ці процеси – цифровізація, зростання вартості життя, необхідність адаптації до кліматичних викликів і геополітична нестабільність.

Найбільш затребуваними стануть технологічні професії, такі як фінтех-інженери, ШІ-спеціалісти, експерти машинного навчання, кібербезпекові аналітики, інженери штучного інтелекту, розробники DataOps, архітектори хмарних систем, спеціалісти з управління даними, DevOps-інженери та аналітики віртуальної реальності

Але додала, що залишаться актуальними професії в соціальній сфері: викладачі вищих і середніх навчальних закладів, реабілітологи, медсестри, соціальні працівники, психологи, особливо, які мають досвід роботи з бойовою травмою, тренери з професійного розвитку, коучі.

“Стабільно високим буде попит на працівників агросфери, водіїв, будівельників, продавців, працівників харчової промисловості, доглядальників, логістичних менеджерів, агрономів, ветеринарів та еко-консультантів, операторів верстатів з програмним керуванням, електрогазозварників, токарів”, – також наголосила директорка.

Доповнення

Державний центр зайнятості також визначив 10 рідкісних професій в Україні, серед яких актуарій – фахівець, який займається оцінкою та управлінням ризиками, особливо в страховій та фінансовій сферах. Також хормейстер, який керує хоровим колективом, відповідає за підбір репертуару, навчання хористів, а також підготовку хору до виступів та концертів та церковний служитель – паламар, дяк, помічник капелана.

Також раніше УНН писав, що Державний центр зайнятості повідомив про відсутність попиту на лісничих, капітанів та філологів. Найбільше ж роботодавці шукають, зокрема, водіїв, слюсарів, швачок, вантажників та лікарів. Втім суттєвий попит за окремими професіями зумовлений значною плинністю кадрів. Наприклад, часто звільняються продавці, офіціанти, баристи, підсобні робітники, вантажники.

Дитячі мрії та потреби відбудови України не збігаються: Катерина Осадча розповіла, як українські випускники обирають майбутні професії30.07.25, 18:01 • 295407 переглядiв