Вперед у минуле: Зе-влада пригріла одіозних чиновників часів Януковича - Watchdogs.info

Новій владі – старі обличчя та ще й методами, про який Янукович би точно сказав: “а шо, так можна було?”.

У “зеленій” владі продовжується кадровий голод, помножений на “міцних господарників”. Не встигли у соцмережах обговорити призначення радником генпрокурорки Венедіктової одіозного Святослава Піскуна, як його вже звільнили. Нині регулярний коментатор медведчуківських телеканалів тричі був генпрокурором, кожного разу звільнявся через корупційні скандали і десь по дорозі нажив собі віллу у Франції. Певно, Ірина Венедіктова просто хотіла порад, як правильно влаштувати життя, щоб усе із віллою склалося і в неї.

Офіс президента у кадровому забігу теж не відстає. На початку серпня туди призначили скандального колишнього заступника міністра МВС Олега Татарова. Це той самий міліціонер, який під час Майдану в усіх телевізорах країни розповідав, як мітингувальники самі себе били і стріляли, а Беркут кидав у відповідь плюшевих ведмедиків. Цим серйозно обурилися родини небесної сотні, вони вимагали звільнити Татарова і не паплюжити пам’ять про Майдан. Але Зеленський натомість охарактеризував свого новоспеченого підлеглого як “досвідчену і чесну людину”, а головним здобутком назвав, вдумайтеся, що “він не втік разом із Януковичем”. Той самий випадок, коли так і кортить сказати: “а шкода, квиток для нього в одну сторону обійшовся б нам всім дешевше”.

І він такий в ОП не один, адже ще на початку липня там працює такий собі Олександр Курдінович, який у 12-му році розсилав листи директорам державних телеканалів з вимогою “розповідати про соціальні ініціативи Віктора Януковича”. Здогадуєтеся, що він зробив першим ділом на посаді в офісі Зеленського? Правильно! Мав перевіряти, як там голови ОДА виконують вимогу Офісу президента щодо піару “Великого будівництва”. Не просто людина, а цілий особистий стиль роботи. Хоч став штамп: “перевірено вічнолєгітімним”.

А ось буквально днями, 26 серпня сталося давно очікуване призначення керівника Одеської митниці, ним став Денис Пудрик. Про нього взагалі можна знімати треш-серіал про класичні пригоди українського чиновника у часи “реформ”.

Загинайте пальці: працював або очолював 12 митниць з 98-го року, в 14-му попав під люстрацію, але відважно пішов боротися за крісло в суд і… барабанний дріб… блискуче його виграв вже ось, у 20-му році! Не просто поновився на посаді, а і відсудив у держави, у нас з вами, з наших податків, ще майже 700 тисяч гривень втраченої за цей час зарплати.

Декларацію Дениса Пудрика можна читати як інструкцію до гри “Монополія”: більше десятка об’єктів нерухомості, мало не в кожному місці, де встиг послужити митником, дві квартири у Туреччині, “мерси” у нього і дружини, коштовності, годинники, готівка, коротше, довго перелічувати все. Усе це в людини, яка прямо у біографії пише, що з часів навчання в університеті працювала виключно митником. Хіба не класика жанру?

У цей момент логічно запитати: ау, а де всі ці конкурси, змагання, відкритість, які обіцяв Зеленський перед виборами?

Тим пак, що на всі ці дивні і “зашкварені” призначення почали звертати увагу навіть самі ж Зе-депутати. Десятки і сотні призначень на керівні посади без конкурсів, і, як бачимо, з тих прикладів, які я навів, не просто не випадкових, а цілком одіозних. Як так могло статися? А тому що проведення конкурсів на час карантину уряд скасував ще у квітні, пару місяців чиновники ще побоювалися розголосу і скандалів, а тепер вже безсоромно і під коментарі самого президента, розійшлися не на жарт. Шкода хіба, що держава – це не жарти і вичищати “перевірені кадри” Зе-команди доведеться роками”.