Договір довічного утримання – чим відрізняється від заповіту і як його скласти

Головне:

• Квартиру отримують одразу. Майно стає власністю доглядальника в день підписання договору, а не після смерті, як за заповітом.

• Ризик залишитися без допомоги. Отримавши нерухомість, людина може припинити догляд або купувати мінімум продуктів і ліків.

• Прописуйте кожну дрібницю. В угоді треба чітко вказати всі обов’язки: від конкретних сум на життя до частоти прибирання.

• Захист від виселення. Обов’язково внесіть до договору пункт про ваше право довічно жити у своїй кімнаті.

• Гроші та індексація. Уся допомога повинна мати чітку грошову оцінку, яка має зростати разом із інфляцією.

• Заборона на продаж. За життя пенсіонера новий власник не має права продати, подарувати чи закласти цю квартиру.

Житло в обмін на догляд: як себе захистити і в чому пастка договору довічного утримання (інфографіка РБК-Україна)

Пастка довічного догляду: де криються ризики

Українське законодавство дійсно дозволяє передавати майно в обмін на забезпечення життєдіяльності, каже адвокат Євген Буліменко.

Згідно зі статтею 744 Цивільного кодексу України, за договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) віддає у власність іншій стороні (набувачеві) свій будинок, квартиру або іншу цінність, а натомість отримує постійну турботу та матеріальну підтримку до кінця життя.

Читайте також: Шахраї масово розсилають фейкові повідомлення про “збереження пенсій”, – ЦПД

Укласти таку угоду може будь-яка фізична особа незалежно від віку чи стану здоров’я. Проте адвокат Євген Буліменко звертає увагу на ключовий юридичний нюанс, про який літні люди часто не здогадуються або не надають йому значення.

“Право власності на майно за договором довічного утримання переходить від відчужувача до набувача з моменту нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації прав на нерухоме майно. Це основна відмінність договору довічного утримання від заповіту, за яким право власності на спадкове майно переходить лише після смерті спадкодавця та відкриття спадщини”, – наголошує експерт.

Саме в цьому моменті й криється найбільша небезпека. Ставши повноправним господарем квартири за документами, новий власник може банально “забути” про свої обіцянки.

За словами юриста, люди похилого віку регулярно стикаються з недобросовісною поведінкою, коли утримання надається у вкрай обмеженому обсязі або припиняється взагалі.

Правила складання безпечного договору

Щоб не стати жертвою цинічних ділків і не опинитися на вулиці, кожне слово в угоді має бути вивірене. Адвокат радить пенсіонерам ретельно контролювати процес підготовки документів і наполягати на внесенні принципових пунктів.

По–перше, необхідно максимально деталізувати обов’язки доглядальника. Фрази на кшталт “забезпечувати всім необхідним” у суді не працюють. Має бути чітко розписано, скільки разів на тиждень купуються продукти, які саме ліки оплачуються та які комунальні послуги покриваються.

По–друге, критично важливо юридично зарезервувати за собою куток для проживання.

“Доцільно передбачити в договорі обов’язок набувача забезпечити відчужувача або третю особу, на користь якої укладено договір довічного утримання, житлом у будинку (квартирі), який переданий у власність набувача за договором довічного утримання, із визначенням достатнього розміру тієї частини житла, в якій відчужувач матиме право проживати”, – зазначає Євген Буліменко.

Такий крок гарантує, що літня людина не залишиться без даху над головою одразу після візиту до нотаріуса. Крім того, у договорі обов’язково слід зафіксувати фінансову оцінку всієї допомоги у грошовому еквіваленті та прописати її регулярну індексацію з урахуванням інфляції.

Закон на боці літніх: механізм розірвання

Водночас держава встановила суворі запобіжники, щоб захистити правопорядок і майнові інтереси самотніх громадян. Стаття 754 Цивільного кодексу України накладає жорстке табу на будь–які операції з отриманою нерухомістю, поки людина, яка її віддала, жива.

Це означає, що новий власник не може продати квартиру, подарувати її, обміняти, здати під заставу чи передати третім особам. Більше того, на це майно за жодних обставин не може бути звернене стягнення чи арешт за борги набувача протягом усього життя літньої особи, каже співрозмовник.

Якщо ж фірма чи фізособа свідомо порушують умови угоди й ігнорують потреби пенсіонера, закон дозволяє радикально вирішити проблему.

“Невиконання набувачем обов’язку забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом за договором довічного утримання може мати наслідком розірвання договору в судовому порядку за позовом відчужувача або третьої особи, в інтересах якої було укладено договір. В такому випадку зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача витрати не підлягають поверненню”, – підсумовує адвокат.

У результаті судового позову квартира повертається у повну власність літньої людини, а недобросовісний доглядальник втрачає абсолютно всі гроші, які він встиг витратити за час дії договору.