Дослідники виявили неочікуваний зв'язок між самооцінкою та вигоранням: яка роль негативних думок

 Джерело

“Зациклення” на минулому і майбутньому посилює процес вигорання, сприяючи розвитку стресу і його наслідків. Нові висновки будуть покладені в фундамент подальшої розробки більш ефективних психотерапевтичних втручань. Про це пише УНН з посиланням на звіт дослідження фахівців Bielefeld University та Communications Psychology.

Деталі

Вчені, що представляють університет у німецькому місті Білефельд, поділилися низкою висновків з триваючого дослідження психологічних факторів, які сприяють вигоранню. Ідеться про взаємозв’язок між вигорянням, самооцінкою і повторюваними негативними думками. Результати дослідження були опубліковані в журналі Communications Psychology.

Довідка

Коли люди перебувають у стані сильного стресу протягом тривалого часу, вони іноді можуть відчувати стан, відомий як вигорання. Цей стан характеризується вираженим емоційним, розумовим і фізичним виснаженням. Фактори стресу, що призводять до вигорання, можуть бути різними.

Вигоряння – явище досить поширене. Люди, які страждають на вигоряння, зазвичай мають труднощі з концентрацією уваги на повсякденних справах. Для деяких вигорання може бути дуже виснажливим.

Відправною точкою для новго дослідження є поява більшої кількості доказів наступної тези:

“Асоціації, виявлені в міжособистісних аналізах, не завжди відображають процеси, що відбуваються всередині індивідів”.

Відштовхуюсиь від цього, вчені провели чотиритижневе дослідження миттєвої оцінки (EMA) за участю N = 96 студентів у період іспитів.

Зауваження: у кількох попередніх дослідженнях вивчався зв’язок між вигоранням або іншими формами психологічного стресу та самооцінкою. 

Більшість з них були присвячені відмінностям між різними людьми або групами. Як результат, вони іноді не в змозі відобразити зміни, які можуть відбуватися в одній і тій же людині з плином часу.

Однак у новому методі дослідження з’ясовано більше – проведено додаткові статистичні аналізи взаємозв’язку між самооцінкою та вигоранням. Серед  ключових висновків:

• коли студенти відчували себе краще і ставилися до себе з більшою повагою, вони, здавалося, були менш схильні до вигорання;
• значна частина зв’язків між самооцінкою та відчуттям вигорання була опосередкована повторюваними негативними думками як на внутрішньоособистісному, так і на міжособистісному рівні.
• вищий рівень вигорання супроводжувався посиленням повторюваних негативних думок, – це призводило до зниження самооцінки.

Нестабільність самооцінки частково пом’якшувала зв’язки між самооцінкою та подальшими тривогами перед сном  і вигоранням на внутрішньоособистісному, але не міжособистісному рівні

Резюме та сподівання на нові винаходи

Результати, зібрані цією групою дослідників, вказують на таке:

• низька самооцінка пов’язана з більш повторюваними негативними думками;
• висока самооцінка — з менш повторюваними негативними думками.

Роздуми (тобто зациклення на минулих проблемах) і турбота про майбутні події, які є повторюваними негативними моделями мислення, у свою чергу, сприяють вигоранню, продовжуючи психічний та емоційний стрес.

У майбутніх дослідженнях дослідницька група сподівається докладніше вивчити динаміку і глибше зрозуміти психологічні фактори, що сприяють вигоранню. 

Робота вчених може зрештою надихнути на розробку більш ефективних консультаційних чи психотерапевтичних втручань.

Нагадаємо