Нове трактування заднім числом: авіакомпаніям донараховують податки за лізинг літаків за останні 7 років

Українські авіакомпанії намагаються змусити сплатити додаткові нарахування за оренду повітряних суден за останні сім років через нове трактування оподаткування операцій з лізингу. Саме такий підхід, за словами юристів, сьогодні використовується у кримінальних провадженнях Бюро економічної безпеки щодо низки авіаперевізників, пише УНН. 

Керівник юридичного відділу Аерокосмічної асоціації України Руслан Мельниченко зазначив, що проблема виникла лише у 2024 році, коли окремі аналітики ДПС почали трактувати літаки не як транспортні засоби, а як обладнання. Саме це, за його словами, стало підставою для спроб прирівняти лізингові платежі до роялті та вимагати сплати податку на доходи нерезидентів.

За всю історію незалежності України змін у законодавстві не було. Так що змінилося? 2024 рік, війна – що змінилося? А нічого не змінилося

Йдеться про те, що Державна податкова служба у 2024 році, попри відсутність змін до податкового законодавства, випустила статтю, у які запропонувала оподатковувати операції з лізингу повітряного транспорту у нерезидентів України як роялті. Податківці вважають, що українські авіакомпанії мали б сплачувати податок за користування інтелектуальною власністю.

У ДПС вважають, що з 2017 по 2023 роки компанії, які користуються лізингом транспорту, зокрема беруть в оренду повітряні судна та залізничні вагони, на користь нерезидентів, виплатили 13,1 млн грн доходів у вигляді лізингу і при цьому не сплатили 15% роялті в Україні. При цьому в податковій вирішили по-своєму трактувати міжнародні конвенції з уникнення подвійного оподаткування, зазначивши, що вважають, що компанії брали в оренду не транспорт, а обладнання.

Керуючись таким підходом, Бюро економічної безпеки відкрило низку кримінальних проваджень проти авіакомпаній. Слідчі вважають, що щонайменше 5 авіакомпаній, зокрема МАУ, “Авіакомпанія Константа”, “Урга”, Н3Operations та “Скайлайн” мали сплатити в український бюджет додаткових 15% роялті за оренду літаків і вертольотів.

За словами Мельниченка, авіакомпанії не оскаржують необхідність сплачувати податки і не просять жодних пільг. Натомість вони вимагають лише правової визначеності та однакового застосування законодавства.

Особливе занепокоєння, за словами юриста, викликає те, що БЕБ та податківці намагаються застосувати нове трактування законодавства не лише до операцій, здійснених після 2024 року, а й заднім числом – за останні 7 років.

Податкова служба претендує ці операції оподатковувати не на майбутнє, а заднім числом. За останніх сім років аналітики складають так звані аналітичні висновки, які не мають жодного юридичного значення

Мельниченко стверджує, що всі ці документи фактично є шаблонними: у них змінюються лише назви компаній та суми лізингових платежів, тоді як текст, аргументація і навіть помилки залишаються однаковими.

На його думку, якщо вимоги про донарахування платежів за сім років будуть реалізовані, більшість українських авіакомпаній не зможуть продовжити роботу.

Якщо ми за останніх сім років будемо ці податки стягувати, то компанії гарантовано всі банкрути

За словами Мельниченка, ситуація виглядає особливо парадоксально в умовах, коли цивільна авіація вже четвертий рік намагається вижити в умовах закритого неба. Авіакомпаніям довелося релокувати літаки за кордон та втратити значну частину інфраструктури. 

Варто зауважити, що середня рентабельність авіакомпаній сьогодні становить лише 7–10%, тоді як додаткове оподаткування лізингових платежів може сягати 10–15% залежно від юрисдикції лізингодавця.

СЕО юридичної компанії “Болінський і команда” Святослав Болінський під час круглого столу звернув увагу, що державні органи фактично намагаються самостійно тлумачити законодавство, спираючись не на рішення судів чи законодавчі зміни, а на внутрішні аналітичні документи.

Якась аналітична довідка податкової… Є в нас суд, який може тлумачити норми закону, і сам законодавець. Питання, чому податкова не звертається за встановленим порядком до тлумачення

За словами Болінського, навіть якщо окремі договори лізингу могли містити елементи, які потребують додаткового аналізу, це не може бути підставою для автоматичного поширення однакового підходу на всі без винятку лізингові угоди.

Можливо, в якихось договорах були і роялті. Це можливий варіант. Але ми повинні кожну конкретну ситуацію розбирати. Вона не має бути імплементована на всі лізингові договори, які взагалі є

Він також звернув увагу на відсутність відповідальності посадових осіб державних органів за неправомірні рішення. За словами Болінського, навіть якщо суд скасовує незаконні арешти чи визнає дії слідчих або податківців протиправними, посадові особи фактично не несуть жодної персональної відповідальності за збитки, яких зазнає бізнес від їхніх дій чи рішень.

Юрист також закликав законодавців розглянути можливість запровадження механізму персональної матеріальної відповідальності посадовців за незаконні рішення, які призводять до блокування діяльності підприємств, арешту рахунків та зриву контрактів.

Очевидно ситуація навколо авіаційного лізингу виходить далеко за межі податкового спору й ставить питання про дотримання фундаментальних принципів правової держави. Якщо державні органи починають самостійно переосмислювати зміст законів та міжнародних договорів, а потім застосовувати нове трактування заднім числом, це створює небезпечний прецедент для всього бізнесу. Визначати, як слід застосовувати норми права, можуть лише законодавець, який ухвалює закони, та суд, який їх тлумачить у конкретних спорах. Податкова служба та БЕБ, як наголошують правники, не наділені повноваженнями змінювати зміст законодавства через внутрішні аналітичні документи чи використовувати їх як підставу для кримінального переслідування.