Олександр Гряник обороняв Азовсталь і загинув - історія і Кубок пам'яті з футзалу, фото

Головне:

Пам’ятний турнір: 13 червня в Києві всьоме провели Кубок із футзалу в пам’ять про полеглого захисника “Азовсталі” Олександра Гряника.

Запекла боротьба: доля першого місця визначилася лише після останнього матчу, коли за додатковими показниками перемогу виборола команда “Ніка”.

Подвиг в оточенні: воїн із позивним “Грян” брав участь в операції ГУР “Небо”, після поранення відмовився від евакуації (віддавши своє місце цивільній особі).

Здійснена мрія: Олександр дуже хотів підкорити Еверест, після загибелі Героя українська альпіністка розгорнула його фото на найвищій вершині планети.

Хто переміг у Кубку пам’яті Олександра Гряника

13 червня 2026 року в столиці відбувся турнір із футзалу (міні-футболу), організований вже всьоме у пам’ять про воїна-азовця Олександра Гряника із позивним “Грян”.

Нагорода на Кубку пам’яті Олександра Гряника (фото: надане РБК-Україна)

Він був одним із учасників легендарної військової операції “Небо” (для забезпечення захисників “Азовсталі” необхідними ресурсами).

Участь у Кубку пам’яті Олександра Гряника (“Гряна”) взяли в цілому п’ять команд.

Учасники футзального турніру пам’яті “Гряна” (фото: надане РБК-Україна)

Матчі проходили у напруженій боротьбі, але всі гравці ставились один до одного з відповідною повагою.

Переможець турніру визначився тільки після останнього матчу, адже команди-лідери – “Ніка” та “Ультрас “Динамо” – набрали однакову кількість очок.

“Дуже рівний турнір із продемонстрованим чесним футболом”, – констатували присутні.

Нагороди в межах організованого пам’ятного турніру (фото: надане РБК-Україна)

За додатковими показниками кубок вибороли зрештою гравці команди “Ніка”.

По завершенню змагань відбулась вечеря в пабі, в межах якої учасники турніру згадали та пом’янули не лише “Гряна”, але й інших загиблих воїнів.

Адже Герої живі, поки жива пам’ять про них.

Одна з команд-учасниць Кубку пам’яті Олександра Гряника (фото: надане РБК-Україна)

Життєвий шлях Олександра “Гряна” Гряника

Народився Олександр Гряник у Києві. Навчався у столичній гімназії №32 “Успіх”.

Згодом закінчив факультет міжнародної економіки та менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Обожнював активний відпочинок (гори, подорожі), футбол (був фанатом ФК “Динамо”), ходив на каяках і катався на скейті.

Олександр Гряник (фото: надане РБК-Україна)

Любив собак. Мріяв бути фотографом у гарячих точках.

Мандрував джунглями Мексики (навіть не знаючи місцевої мови).

“Сашко був чесним, справедливим, добрим, сміливим. Із винятковим почуттям гумору”, – розповіла його мама Ольга.

Батьки юнака під час спортивного заходу (фото: надане РБК-Україна)

На Революції Гідності Олександр був від початку та до кінця.

Поїхати на війну хотів ще тоді, у 2014 році. Проте рідні вмовили його довчитися.

Пізніше хлопець пройшов курс молодого бійця та з 2016 року долучився до лав полку “Азов” Національної гвардії України.

“Саша ніколи не мріяв стати військовим. Але так сталося, що він, як і багато свідомої молоді, мусив захищати свою країну”, – повідомила його мама.

На початку 2022 року юнак звільнився, оскільки вирішив пожити цивільним життям, а потім написати книгу про війну.

“Його місцем сили була дика природа, тож він одразу поїхав у Карпати зібратися з думками. А коли почалася повномасштабна війна, Саша сказав: “Здається, я для себе вже пожив”. Для себе він пожив 22 дні”, – пригадала Ольга.

У перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, “Грян” був у Києві.

Відправивши батьків за кордон, він знову пішов захищати Україну.

Брав участь у визволенні Бучі, Ірпеня та Гостомеля Київської області.

“Грян” під час служби (фото: надане РБК-Україна)

При цьому весь цей час прагнув потрапити у Маріуполь – на допомогу своїм побратимам.

27 березня він взяв участь в операції Головного управління розвідки (ГУР) – вилетів гелікоптером у вже оточене місто.

Його батьки про це не знали. Думали, що юнак залишається у Київській області.

“Коли ГУР організувало секретну операцію “Небо”, для нього це був саме той момент, якого він чекав. Сашко полетів гвинтокрилом в окупований Маріуполь на поміч своїм побратимам. Думаю, це найбільше характеризує його, як людину”, – розповіла пізніше його мама Ольга.

Під час прориву Олександр був поранений, але від евакуації відмовився, віддавши своє місце цивільній особі.

Він обороняв Маріуполь пліч-о-пліч із побратимами до останнього подиху.

Олександр разом із побратимами (фото: надане РБК-Україна)

“У Саші була головна мрія життя – підкорити Еверест. Уже будучи на Азовсталі, він писав: “У мене є мрія – Еверест. Круто було би підкорити найвищу точку Землі! Але я розумію – зараз мій Еверест тут – на “Азовсталі”, – повідомила його мама.

Загинув 28-річний старший солдат Олександр Гряник, із позивним “Грян”, 8 травня 2022 року під час оборони заводу “Азовсталь” (згорів у бункері внаслідок влучення туди ворожої фосфорної бомби).

Рідні Героя про його загибель дізналися лише через кілька днів після трагічної події, із соціальних мереж.

“Серед “азовців” є відчуття сім’ї. Вони готові за свого побратима віддати життя… Син знав, що летить в один кінець, і це його не зупинило. Сашко говорив: “Головне в житті – любов. А я своїх побратимів люблю”, – поділилась згодом його мама.

Олександр “Грян” Гряник (фото: надане РБК-Україна)

Тіло захисника шукали 8 місяців. 14 січня 2023 року його кремували. Урну з прахом поховали 28 жовтня 2023 року на Лук’янівському кладовищі в Києві.

В Олександра залишилися батьки та сестра.

“Після загибелі Сашина мрія стала нашою мрією, щоби душа його була ближче до того місця, про яке він мріяв. І так сталося, що легенда українського альпінізму Тоня Самойлова, здійснюючи свій світовий рекорд, розгорнула фото “Гряна” на найвищій точці планети Евересті! Вона присвятила своє сходження Сашку“, – розповіла Ольга.

Фото “Гряна” розгорнули на найвищий точці планети – Евересті (ілюстрація: надана РБК-Україна)