Вчені розкрили таємницю Дороги гігантів, яка розташована у Північній Ірландії

Вчені встановили справжнє походження Дороги гігантів у Північній Ірландії. Замість легендарної битви велетнів, як свідчить ірландський фольклор, унікальні базальтові колони утворилися внаслідок потужної вулканічної активності, що сталася близько 60 мільйонів років тому. Про це повідомляє The Guardian, пише УНН.

Деталі

Як зазначає видання протягом століть цю історію передавали з покоління в покоління: як ірландський велетень Фінн МакКул побудував Дорогу гігантів у Північній Ірландії, щоб битися зі своїм шотландським суперником Бенандоннером, жбурляючи шматки узбережжя Антріму в море.

Тепер науковці встановили, що формування цього узбережжя стало наслідком інтенсивної вулканічної активності під час “великої глобально впливової вулканічної події”, а не легендарної битви двох руйнівних велетнів. Саме вона призвела до появи приблизно 40 000 характерних взаємопов’язаних базальтових колон близько 60 мільйонів років тому.

Геохронологи, які досліджували походження Дороги гігантів, з’ясували, що її формування тривало 5,5 мільйона років — на 8 мільйонів років менше, ніж вважалося раніше.

Вони також встановили, що процеси, які сформували Дорогу гігантів, були пов’язані з глобально значущою вулканічною подією, сліди якої зафіксовані в породах аж у Гренландії.

Базальтові колони Дороги гігантів є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.

Уперше вчені змогли однозначно пов’язати перші лавові потоки на північноірландському плато з тією самою вулканічною активністю, яка сформувала гігантські базальтові колони у Фінгаловій печері на шотландському острові Стаффа — породи, які раніше вважалися утвореними мільйони років після Дороги гігантів.

Гірські утворення в сусідніх горах Мурн, а також на гебридському острові Рам і магматична активність на острові Скай також пов’язані з цією вулканічною подією. Це дозволяє вперше точніше визначити геологічний контекст формування Дороги гігантів і створити нову часову шкалу вулканічної активності в Північній Ірландії.

Др Саймон Тепстер, геохронолог Британської геологічної служби (BGS), сказав: “По суті, ми зібрали воєдино мозаїку вулканічних порід по всій Північній Атлантиці, зосередившись на Північній Ірландії, і змогли переоцінити масштабну глобально впливову вулканічну подію”.

“У результаті перегляду часових рамок ми показали, що вона тривала значно коротший період”.

Дорога гігантів є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО і вважається однією з найбільших природних пам’яток Великої Британії. Згідно з ірландським фольклором, Фінн МакКул створив її, щоб перейти до Шотландії та кинути виклик Бенандоннеру, який погрожував його землі, але відступив назад до Ірландії, коли побачив, що його суперник — набагато більший і сильніший велетень.

Легенда також розповідає, що дружина Фінна, Оона, врятувала ситуацію, переодягнувши його в немовля-гіганта. Побачивши “батька такого малюка”, Бенандоннер злякався і втік назад до Шотландії, руйнуючи міст під час втечі.

Хоча туристи можуть надавати перевагу легенді, вчені довели, що Дорога гігантів утворилася, коли густі потоки розплавленої породи піднімалися крізь тріщини в земній корі. Під час охолодження лави виникали напруження, через які порода тріскалася на переважно шестикутні колони, хоча трапляються також чотири-, п’яти-, семи- та багатокутні форми.

Дослідження Тепстера є частиною ширшої ініціативи BGS з кращого розуміння геології Великої Британії через точніше визначення геологічного часу в породах.

Він додав: “Аналізуючи часові рамки та високоточну хронологію, ми можемо зіставити їх з іншими локаціями, зокрема у Внутрішніх Гебридах у Шотландії — Малл, Рам, Скай, а також у ширшому контексті Гренландії та Фарерських островів”.