“Жінка взяла до себе маленьку собаку з притулку – їй було всього 6 місяців. Через 3 роки сталося те, що не очікував ніхто…”
Киянка Ольга займається волонтерством ось уже шість років. Вона може годинами і на пам’ять розповідати історії своїх підопічних. Одна з найбільш неймовірних пригод чекала на “Санту”, яка потрапила до притулку малим цуценям.
“У 6 місяців її до себе в сім’ю забрала жінка. Але через 3 роки повернула свого “друга” назад до притулку. Волонтери та робітники були в шоці – чому так трапилося? Як пояснила господарка, Санта не здружилася з іншим псом і вони гризлися між собою…”.
Подібне безвідповідальне ставлення вражає і приголомшує. Адже собака це жива істота, і дуже сильно переживає зраду, коли від неї просто відмовляються, – говорить волонтерка Ольга.
З часом господиня передумала і вирішила повернути Санту назад. Та цього разу проти були самі волонтери і працівники притулку. Зрештою, в цій історії трапився хепі-енд: Санта дочекалася нових господарів! І, здається, в новій домівці їй дуже раді. Та й вона не приховує свого задоволення, варто лише поглянути на фото радісної та щасливої собаки.
“Лакі” точно принесе в родину щастя та удачу
На жаль, не кожне цуценя чи кошеня нині може похвалитися такою щасливою історією. Кожного року в “Сіріус” потрапляє близько 500 тварин, а загалом у притулку зараз мешкає близько 3000 “хвостатих та пухнастих”. Часто тварин просто підкидають до воріт притулку або ж привозять не байдужі люди.
“…Якось, коли ми вже закінчили роботу у притулку та збиралися їхати додому, побачили, що по узбіччю бігло назустріч щось мале й пухнасте. Зупинили авто та побачили, що то було цуценя. А через хвилину виявилося, що воно не одне… Малі були такі спритні, що ми не змогли їх одразу зловити, тому повернулися до притулку за допомогою” – розповідає Ольга історію появи в притулку ще трьох цуценят.
“ Щоб зловити їх, вдалися до хитрощів й вирішили їх трохи підгодувати. Тоді вони пішли нам в руки. Це були три, зовсім крихітні сестрички. Перша знайшла свій дім дуже швидко, майже через тиждень. А ось друга сестричка – Гера, мала власний характер та пухнасту шерсть. Для неї шукали сім’ю чотири роки! І ось тиждень тому її забрали у чудову родину. Але в нас залишилась третя сестричка – яка саме і врятувала їх всіх. За це її й назвали Лакі, тобто везуча. В неї чудовий характер та неймовірно добрі карі очі. Тож ми дуже хочемо для неї знайти гідну сім’ю, яка буде її любити”, – розповідає Оля.
“Переконані, що з таким прізвиськом, Лакі точно принесе щастя та удачу у нову сім’ю”, – додає Оля.
“Коли я вже була біля хвіртки, “Барселона” притиснулася до мене і перегородила дорогу”
Колега Ольги, волонтерка Юля, також має свою улюбленицю в “Сіріусі”. Ось уже два роки, приїжджаючи до притулку, вона чимдуж поспішає до вольєра, де мешкає Барселона.
“У мене в притулку є свої підопічні. Коли пригощаєш їх смаколиками, собаки з інших вольєрів, стоячи на задніх лапах, дивляться на тебе через сітку, як сироти, і чекають, що і їм приділять увагу. І Барса так само стояла. Не гавкала, не скакала, а тихенько скавчала, ніби жалілась. Я зайшла в її вольєр, поклала в миску кашу з фаршем. Вона трохи поїла, але весь час озиралась на мене, ніби боялася, що я піду. І коли я вже була біля хвіртки – вона перегородила мені дорогу і всім тілом притислася до мене. Навіть кашу не доїла. Бо моя присутність була для неї важливіша за їжу”, – згадує історію свого знайомства із “Барселоною” Юля.
“Я вдягнула на неї нашийник. Вона його не злякалася, спокійно дозволила пристебнути повідок, і ми пішли у вигульний вольєр. На вигулі я її вичесала – Барселона була на сьомому небі від щастя! І ні на мить не відходила від мене!”, – каже волонтерка.
На жаль, з часом, Юля почала помічати зміни у організмі улюблениці: Барселона почала втрачати координацію. На думку Юлі, причина у тривалому перебуванні у вольєрі: саме через малорухливий спосіб життя у собаки погіршився зір та почали погано слухатися задні лапи.
“Такій активній собаці треба багато рухатися, щодня пробігати не один кілометр. Натомість вона роками сидить у вольєрі. Розумна слухняна собака, яка точно колись мала господаря, бо інакше як пояснити, що вона не боїться ні нашийника, ні повідка? На здичавілого пса нашийника не вдягнеш: тварина просто заб’ється в куток чи будку та буде скалитися. Я не знаю, в якому віці Барселона потрапила в притулок і чому. Чи її зрадили й покинули, чи хазяїн помер, і непотрібна його родичам дворняга на роки опинилася у вольєрі? Зараз їй не більше 6 років: зуби цілі та здорові, морда лише трохи почала сивіти. У Барселони хороший потенціал — вона швидко видужає при належній турботі та лікуванні, а особливо – при увазі та любові. Я сподіваюся знайти для Барси хорошу сім’ю, в якій ця собака проживе другу половину свого життя щасливою”, – ділиться своїми планами і сподіваннями Юля.
Волонтером може стати кожен
Волонтери – це люди з великим та добрим серцем, вони намагаються полегшити перебування тварин у притулку.
“Я, майже кожну неділю приїжджаю у притулок, адже з такою кількістю собак завжди є чим зайнятися”,- каже волонтер Оля. І додає:
“Тільки наших зусиль, на жаль, замало. Ми доглядаємо за певною кількістю собак, для деяких знаходимо дім і сім’ї. І це велике щастя для собаки чи котика, так само як і для нас. Безмежно радіємо за кожного, хто здобув свою сім’ю. Дуже мріємо про те, щоб, частіше й більше людей забирали тварин з притулку. Бо це – найвідданіші друзі на землі.”
Наші журналісти також спробували себе у ролі волонтерів. Ми приєдналися до групи, яку організувала Марія. І разом із небайдужими хлопцями та дівчатами, взявши до рук інструменти, допомагали будувати нові вольєри для пухнастих. За день вдалося оновити майже два десятки домівок для котів та собак і тепер, із настанням холодів, їм буде значно комфортніше тут знаходитися.
“Моя волонтерська діяльність розпочалася близько двох років тому. Завдяки величезній підтримці рідних, друзів та знайомих, нині в нашій команді вже майже сотня небайдужих Людей із великої літери. Ми займаємося тим, щоб покращувати умови для життя безпритульним тваринам, а також пошуком сімей для чотирилапих друзів. Помиляється той, хто думає, що допомогти можливо тільки маючи великі кошти. Ні, будь-яка допомога важлива. Це може бути як фізична праця, наприклад, для будівництва будок, ремонту даху в приміщеннях, укладання дерев’яної підлоги в вольєрах, так і допомога в соціалізації тварин. Простіше кажучи, вигул собак, розповсюдження інформації для пошуку родини і багато, багато іншого. Робити добро не так складно!”, – переконує Марія.
І, як стверджують волонтери, чотирилапі друзі, як ніхто вміють цінувати любов, увагу та підтримку. Можливо, навіть сильніше, ніж деякі їхні господарі…
Марина Ткачук, «Вечірній Київ»
Екскомандир 155-ї бригади Лучанов заперечив причетність до викрадення братів Мосейчуків
У Києві з 15 липня разова поїздка в комунальному транспорті коштуватиме 30 гривень - КМДА
У лікарнях Києва залишаються 9 постраждалих від атаки рф 19 липня - Кличко
У столиці запровадили обмеження для руху вантажівок через спеку