Позначка: Культура

Джерело

Ця виставка вже побувала у Львові в Палаці Лозинського та залах Львівської галереї мистецтв у жовтні цього року. У Музеї Києва вона має дещо інший характер. Спектр робіт охоплює всі періоди творчості автора, тож можна говорити про ретроспективні особливості виставки. Важливо підкреслити мистецьку генеалогію та пошуки в ранній період творчості, адже в експозиції чимало робіт того часу.

Одна з особливостей художньої манери Романа Жука – момент постановки та вибудуваність зображення. У проєкті «Я все ж тебе кохаю…» можна помітити певну кінематографічність сюжетів. Символіка творів Романа Жука здебільшого йде від візуального, від кольору через алюзії і цитати з історії мистецтва.

Фото Музею Києва

Романа Жука називають одним із засновників українського трансавангарду. Художник вже більше 30 років не проживає в Україні, проте для нього залишається важливим вести діалог з українським глядачем.

Трансавангард — світоглядно-мистецький напрям сучасного мистецтва, що походить від італійського trans-avanguardia, буквально означає «за авангардом» або «після авангарду». Митці мповерхово використовують всі попередні стилі, нерідко недбало цитуючі їх, звертаючись до міфології, історії. В українському варіанті творам трансавангарду притаманні фігуративність, динамізм, міфологічність, цитатність класичних творів мистецтва, фантазійність, монументальніcть розміру творів тощо

Коли: до 10 січня 2021 року
Де: Музей історії Києва, вул. Б.Хмельницького, 7
Вартість квитків: 100 грн., пільговий – 70 грн.

Нагадаємо, які вистави у театрах підготували киянам на свята

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Джерело

«Фестиваль відбудеться. Ми все робимо для того, щоб він відбувся офлайн. Щоб книголюби, люди-книги, видавці, читачі змогли прийти в Мистецький арсенал, — каже координатор фестивалю Юлія Козловець. — Аби в цих умовах фестиваль відбувся наживо, ми розробляємо новий концепт гібридного фестивалю. Беремо з собою в 2021-й проєкт „Література на експорт“, який дає професійну підтимку нашим видавцям, конкурс „Найкращий книжковий дизайн“, експерименти, використання онлайнових інструментів, технологічних підходів до програмування подій. Найважливіше для нас – безпека відвідувачів і учасників».

«Оптимісти Скептики» — такою залишається запланована раніше фокус-тема.

Куратором фокусної теми став літературознавець, кандидат філологічних наук Ростислав Семків.

Ось як Ростислав Семків окреслює фокус-тему Х Книжкового Арсеналу: «Щойно хтось довкола нас висловить оптимістичний прогноз на майбутнє, як одразу знайдуться готові йому заперечити. Ну, який оптимізм? Хіба ми бачимо перед собою добрі перспективи? Постійно сподіватися на краще — це щось наче по-дитячому, наївно. Скептиків зараз точно значно більше, ніж оптимістів. І тенденція також не оптимістична: ряди скептично налаштованих постійно поповнюють ті, хто ще вчора був певен, що вихід з будь-якої ситуації є. Що це? Черговий спад історичного циклу, після якого почнеться новий підйом нашої віри в можливості людського розуму, творчих сил та розважливості? Чи таки найглибша точка дна, під яким відчуваємо ще глибше дно? Кажуть, оптимісти просто погано поінформовані, але як рухатися до мети, якщо ти певен, що її не осягнути? Можливо, обидві партії — і кумедні оптимісти, і безсилі скептики — це ностальгійні привиди з минулого? Щось на кшталт галасливо-бадьорих фізкультурників, за якими спостерігають зацьковані інтелектуали зі своїх кухонь? Чи до карикатурності вдаватися рано і є сенс, як у енергійних експериментах, так і в мудрій та зваженій критиці усіх подібних починань? Оптимісти або / і / також / ніколи / не скептики. Хто ми тепер?»

Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» заснований Мистецьким арсеналом 2011 року. Це щорічна інтелектуальна подія України, де розвиваються і взаємодіють книжкова, літературна, візуальна, музична та театральна сцени, порушуються і осмислюються вагомі питання буття людини, а також суспільства і культури, спонукаючи до проактивної позиції учасників і відвідувачів. За 9 років існування Книжковий Арсенал відвідали понад пів тисячі письменників, поетів, філософів, дизайнерів, ілюстраторів та експертів видавничої справи з понад пів сотні країн світу.

У 2019 році Книжковий Арсенал визнаний найкращим літературним фестивалем року на International Publishing Industry Excellence Awards. У 2020-році фестиваль не відбувся через карантинні обмеження.

Голос села та знакові постаті Забужко: Книга року ВВС-2020 назвала переможців

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Джерело

Переможці конкурсу в номінації «Пісенна лірика»

Збірки творів

1 премія – «50 відтінків тепла» Богдан Щеглюк (Київська обл.), «Пісні з Донбасу» Антоніна Листопад (Київська обл./Краснодон)
2 премія – «Україна і родина – два крила» Любов Мишура (с. Бондарівка, Луганська обл.)
3 премія – «Пісні про невмируще» Віталій Старченко (Дніпро)

Дипломанти
«Обвінчала нас осінь» Ірина Романенко (Київ)
«Тримай мене» Світлана Мазуренко (Вінниця)
«Мої ранок і вечір мають ваше ім’я» Наталя Матюх (Харків)
«Що ти знаєш про море» Олександр Козинець (Київ)
«Між нами» Ігор Астапенко (Київ)
«Передосіння» Вікторія Швель (Переяслав-Хмельницький)

Окремі твори

1 премія – «Крила на виріст» Саня Малаш (с. Гоголів, Київська обл.)
2 премія – «Давай літати» Богдана Гайворонська (Ірпінь, Київська обл.)
3 премія – «А я прошу» Іван Гентош (Львів)

Дипломанти
«Медитативний вальс» Сергій Татчин (Вінниця)
«Розкажи мені щось про Крим» Ольга Мацо (Ужгород)

Спеціальні відзнаки у номінації «Пісенна лірика»

Спеціальна відзнака Тараса Демкури за кращий твір про Іоганна Пінзеля – «Ангел Йогана Пінзеля» Любов Ільницька (Київ)

Спецвідзнака за патріотичну пісню – «Ой, козацька доле…» Галина Кознюк-Лукашонок (с. Вовчківці, Івано-Франківська обл.), «Наша слава» Надія Тубальцева (Дніпро), «Вічно в серці» Олександр Мачула (Миколаїв), «Красиві люди у вишиванках» Юрій Старчевод (с. Святопетрівське, Київська обл.), «Сила Сірка з нами» Олександр Олефіренко (Лисичанськ)

Міжнародний вибір – «Ти для мене зірка» Юлія Пошивак (Пенсильванія, США), «Не треба інших» Ірина Купчинська (Лондон/Київ), «Київ-Мадрид» Галина Британ (Борислав, Львівська обл.)

Спеціальна відзнака від Ольги Сумської – «Роксолана» Ніна Шугніло (с. Уховець, Волинська обл.)

Спеціальна відзнака від Київського Палацу дітей та юнацтва – «Прапор» Василь Губарець (Київ), «Сумна казка» Наталя Лапіна (Черкаси), «Дзвінок останній» Інна Рубан-Оленіч (с. Гнідинці, Чернігівська обл.), «Колиска вогню» Наталія Дев’ятко (Дніпро)

Спеціальна відзнака за кращий гумористичний твір від Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка – «Славні хлопці Василі» Василь Губарець (Київ), «Циганка-осінь» Зоя Шкуратовська (Шишаки, Полтавська обл.), «Колискова коханому» Оксана Швидь (с. Понівка, Кіровоградська обл.)

Спеціальна відзнака від громадської діячки Алли Шлапак – «Працівникам освіти» Наталія Бєсєда (Кривий Ріг), «Моя столиця» Наталія Котович (Любомль, Волинська обл.), «Стежина до школи» Віталій Гупалюк (с. Франівка, Рівненська обл.)

Спецвідзнака «Як тебе не любити…» — «Вечірній Київ» Богдан Щеглюк (с. Крюківщина, Київська обл.), «Хрещатиком закоханим» Надія Семена (Київ)

Спеціальна відзнака за військову пісню — «Захиснику Вітчизни» і «На Стрітення» Микола Савчук (с. Віньківці, Хмельницька обл.), «Панні на візочку» Дмитро Іванишин (с. Партизанське, Дніпропетровська обл.), «Річниці Євромайдану присвячується…» Ірина Головай (Київ), «Коли закінчиться війна…» Ніна Третяк (Гребінка, Полтавська обл.)

Спеціальна відзнака Андрія Пермякова за кращі переклади зарубіжних хітів – «Жовтень і квітень» Юлія Вротна (Коцюбинське, Київська обл./Кам`янець-Подільський), «У сосновім бору» Григорій Гонтарчук (с. Святопетрівське, Київська обл.)

Спеціальна відзнака «Вибір композитора Руслани Лісової» – «Я знаю, що ти є» Ірина Євдокимова (Запоріжжя)

Спеціальна відзнака від Лесі Воронюк і ГО «Всесвітній день вишиванки» – «Вишиваний оберіг» Марія Баліцька (Тернопіль)

Подивитися церемонію онлайн можна на youtube-каналі «Коронації слова»

Нагадаємо, «Коронація слова» назвала кращі романи ювілейного конкурсу

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Джерело

Джерело

Яскраво вписався у калейдоскоп камерних музичних подій і сольний концерт соліста Національної оперети, заслуженого артиста України Дмитра Шарабуріна, який 26 грудня на сцені арт бару «Хмільна муза» представив свою нову літературно – музичну програму «Зимове кохання».

Як зазначив сам артист, концерт відбувся у форматі авторського музично-поетичного вечора, де вокальні композиції змінювали поетичні рядки з останньої збірки самого автора та виконавця проєкту Дмитра Шарабуріна.

Це трохи призабутий в наші часи формат, в якому часто виступали Олександр Вертинський та інші відомі виконавці початку ХХ століття, який поєднував у камерній моновиставі поезію та музику, утворюючи єдину нерозривну драматургію вистави.

Проте, звертаючись до такого ретро-формату вистави, Дмитро Шарабурін не прагне наслідувати музичні традиції минулого, а звертається до власної концепції музичного вечора, подарувавши глядачам 12 історій кохання у віршах та піснях, кожна з яких пов’язана з 12 місяцями року.

Розпочався концерт знаменитою композицією «White Christmas» американського композитора Ірвіна Берліна, яка ще у середині минулого століття стала символом Різдва, потім слідували інші композиції, які у Дмитра Шарабуріна асоціювалися з тими чи іншими порами року та місяцями. Цикл року також завершила новорічно – різдвяна пісня «Jingle bells», яка є однією з найпопулярніших мелодій новорічних свят та не потребує додаткового представлення.

Музична частина концерту була досить різноманітною та цікавою: від світових хітів «Besame mucho», «Straingers in the night» до знаменитих шлягерів легендарних Леоніда Утьосова та Мусліма Магомаєва, об’єднаних темою вічного та прекрасного кохання. Надзвичайно зворушливим було виконання знаменитого Adagio Томмазо Альбіноні, яке Дмитро Шарабурін присвятив усім людям, які покинули наш світ у 2020 році…

На зміну сумним ноткам прийшли і веселі музичні номери, особливо глядачам запам’яталась Пісенька Боні з оперети Імре Кальмана «Сільва» — одна із найяскравіших та найулюбленіших ролей самого виконавця.

Концерт пройшов неначе, на одному диханні, створивши унікальну теплу атмосферу камерного вечора, в якій актор ділившись з глядачами своїми найпотаємнішими та глибокими ліричними переживаннями, неначе залишався наодинці з глядачами.

Свою розповідь про цей цікавий та надзвичайно теплий та дещо ностальгійний концерт, хочеться завершити рядками знаменитого Френка Сінатри (образ якого майстерно створює у виставі в Національного театру Оперети сам Дмитро Шарабурін): «Коли я співаю, пісня проникає в душу кожного з глядачів – думаю, що це відбувається тому, що пісня є і в моїй душі також. Це відбувається саме собою, я нічого не можу вдіяти».

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»

Джерело

«Біла магія Різдва» — пісня молодого, перспективного композитора Ігоря Марченко, на слова поетеси Олени О’лір.

Виконує Академічний камерний хор «Хрещатик», диригент – Павло Струць, хормейстер Оксана Дондик, режисер-постановник Наталія Бегма,
солісти: Катерина Ковач, Аліна Погосова, Марина Сусько, Дмитро Сьомкін, Ярослав Смаль.

«Слухайте „Білу магію Різдва“, загадуйте найзаповітніші бажання – і вони обов’язково збудуться!», — кажуть у хорі.

У мережі прем’єру зустріли тепло:

«Хор, учасники хору – це дійсно магія!», — написала Манана Абашидзе.

«Чудова пісня в гарному виконанні – хочеться слухати знову і знову», — зауважила Людмила Ільїна.

Київська оперета також підготувала музичний подарунок.

Знаменитий «Щедрик» заспівали артисти Національної оперети України, гурт «O-bend»: Анна Кірш, Катерина Приходько, Микола Джуфер, Макс Бусел, Руслан Кірш.

Нагадаємо, Олег Скрипка оригінально привітав українців

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Джерело

Народився композитор в Одесі у звичайній родині, початкову освіту він здобув у гімназії. Після смерті батька у 1919 році вступив до електротехнікуму, проте бажання займатися музикою не полишало хлопця, тож він вирішує здобути музичну освіту в Одеському музично-драматичному інституті (нині Одеська музична Академія імені Антоніни Нежданової) на факультетах фортепіано та композиції.

Завдяки своїй неймовірній харизмі та творчому обдаруванню, яке майстерно виявлялося не лише у віртуозному володінні фортепіано, але і неабияких акторських та вокальних здібностях, він швидко завойовує авторитет серед педагогів та любов публіки.

У 1930 році молодий композитор одержав перемогу на всеукраїнському фортепіанному конкурсі, мистецька еліта Одеси пророкувала йому видатну славу, за рівнем майстерності порівнюючи його з видатним піаністом та композитором Антоном Рубінштейном, однак Костянтина Данькевича захоплювала більше композиція, що не завжди знаходило підтримку у його оточенні. Деякі друзі, слухаючи перші здобутки молодого композитора казали, що «талант Кості-композитора, не завжди дотягує до вражаючого рівня обдарованості його як піаніста, диригента та співака». Проте, з часом, композитор зумів знайти власний музичний стиль, який одержить схвальні відгуки музикознавців та глядачів, а його самого вважатимуть одним із кращих українських класичних композиторів ХХ століття.

Говорячи про велич обдарування цього музиканта, неможливо не згадати його захоплення поезією, яке відігравало величезну роль у формуванні його світогляду та творчості. Серед них і величезна любов до творів Тараса Шевченка, які композитор високо цінував та часто читав напам’ять. Можливо саме тому, великі успіхи композитора пов’язані саме з музичною Шевченкіаною. Це чудовий балет «Лілея» та симфонічна поема «Тарас Шевченко», написані у 1939 році. Прем’єра балету «Лілея», який з великим успіхом ставиться у Національній опері і по нині, принесла композитору всеукраїнське визнання та звання Заслуженого артиста, а за створення симфонічної поеми до 125-річчя від дня народження Кобзаря, він був нагороджений Пам’ятною медаллю.

Неабияке враження Костянтин Федорович справляв і на солістів опери з якими він працював незадовго до прем’єр своїх опер. Він любив доносити концепцію вистави, граючи та співаючи усі партії, перетворюючи репетицію на справжню моновиставу, де глядачі народні та заслужені артисти дивились на нього затамувавши подих.

Вже в зрілому віці, під час гастролей Данькевич любив дивувати публіку своїм майстерним виконанням не лише відомих арії з басового репертуару у власному фортепіанному супроводі, але й найскладніших фортепіанних творів. Глядачі не могли не дивуватися, як такої кремезної фактури чоловік, з величезними руками, може грати найніжніші звуки та віртуозно вигравати найдрібніші та найвитонченіші пасажі!

Під час другої світової війни Костянтин Данькевич очолює Ансамбль пісні й танцю НКВС Закавказзя у Тбілісі, а у 1944 році стає ректором Одеської консерваторії, яку очолює до 1954 року. За ці роки, композитору вдалося сформувати чудовий професійний колектив видатних педагогів та музичних діячів, імена яких і понині золотими літерами вписані в історію навчального закладу: К.Пігров, В. Селявін, О.Благовидова, С. Орфеєв, Д. Загрецький, М. Старкова, Ф. Дубиненко, Л. Гінзбург, та інші. Їхні знамениті численні вихованці неодноразово були переможцями найпрестижніших музичних конкурсів, з величезним успіхом представляли та продовжують представляти українське класичне мистецтво у світі.

На початку 50-х років, Костянтин Данькевич зосереджується на роботі у Спілці композиторів, яку він очолював 12 років. Серед великих творчих здобутків того часу вважається опера «Богдан Хмельницький» написана у 1951 році. Вистава набула широкого політичного розголошення, а самого композитора звинувачують у буржуазному націоналізмі. Через деякий час композитор змушений зробити 2-гу редакцію твору з ідеологічними корективами, характерними для того часу.

У 2006 році колектив Донецького театру опери та балету ім. А. Солов’яненка зробив власну 3-тю редакцію твору, фінальну сцену дописав, спираючись на ранні ескізи автора відомий сучасний український композитор Євген Станкович. Вистава мала неабиякий успіх, за що диригент вистави Василь Василенко, режисер Василь Вовкун, а також виконавці головних партій були відзначені престижними театральними преміями та нагородами. 22 січня 2007 року, з нагоди дня Злуки виставу було показано на сцені Національної опери, де вона також мала величезний успіх.

Музика Костянтина Данькевича вражає своєю монументальністю, в ній відчувався зв’язок з класичними традиціями опери ХІХ сторіччя. Водночас характерним для композиторського стилю Данькевича є щирість ліричного висловлення, досягнення глибокої художньої переконливості у створенні лірико-драматичних образів, мелодизм пісенного характеру, тонке розуміння особливостей вокалу.

До 100 річчя від дня смерті Тараса Шевченка, композитор знову звертається до творчості Кобзаря. На Шевченківський сюжет Данькевич пише оперу «Назар Стодоля», прем’єри якої відбуваються у Києві, Львові, Харкові та Одесі. Незважаючи на успіх вистави у публіки, виставу рішенням Урядового комітету знімають, а самого композитора знімають з номінації на Шевченківську премію. Це спричиняє глибоку кризу у житті композитора, яка триватиме 10 років. За цей час він фактично не виходить з дому, та майже не пише нові твори.

І лише робота над постановкою балету «Лілея» у Київському оперному Театрі, поступово поверне композиторові життєві сили та жагу творчості.

А у 1977 році новостворений оперний театр у Дніпрі розпочне свій творчий шлях постановкою опери «Богдан Хмельницький», під керівництвом видатного українського диригента Костянтина Симеонова. Успіх вистави був надзвичайним та одержав звання кращої вистави року, а композитор та постановники вистави відзначені найпрестижнішою мистецькою премією імені Тараса Шевченка.

Творчість митця мала неабияке значення для розвитку у середині ХХ сторіччя історичної української опери та балету. За роки викладання у консерваторії митець виховав і цілу плеяду талановитих учнів, серед яких Леся Дичко, Борис Алексєєнко та інші.

На честь Костянтина Данькевича у Києві було названо вулицю, а на будинку на Пушкінській, де він мешкав встановили меморіальну дошку.

У рідному місті композитора його ім’я носить Одеський коледж Мистецтв – заклад який тісно пов’язаний з становленням митця та його юнацькими роками.

За спогадами сучасників, Костянтин Данькевич був справжнім актором від природи та за покликанням душі, і залишався ним на сцені та в житті до останнього подиху.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»