Позначка: Влада

Джерело

Згідно з держбюджетом на 2021 рік тепер мінімальна заробітна плата зросте з 5000 до 6000 гривень.

Це буде не останнє підвищення мінімальної зарплатні в цьому році, з першого грудня вона зросте до 6500 гривень.

З 1 січня окрім мінімальної зарплатні також майже вдвічі зростуть тарифи на електроенергію. Кабінет міністрів скасував пільговий тариф на електроенергію в 90 коп/КВт.год для населення на перші 100 кВт.год та встановив з 1 січня фіксовану ціну для побутових споживачів на рівні 1,68 грн/кВт.год.

Михайло ЗАГОРОДНІЙ, «Вечірній Київ»

Джерело

Одним з найуспішніших прикладів такої співпраці є хаб «Місто змістів», який став справжнім містком діалогу та взаємодії між чиновниками та активістами.

Аліна Дяченко – директорка комунального підприємства «Інститут розвитку міст» у Вінниці. Понад чотири роки тому вона переїхала з рідних Броварів займатись розвитком зовсім іншого міста, щоб реалізувати чимало задумів та проектів.

З пані Аліною ми поспілкувались про причини її вибору міста, секрети успіху хабу та досвід Вінниці, який може стати у пригоді в Києві.

ПРО ВЛАСНИЙ ШЛЯХ ТА «ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ МІСТ»

— Розкажіть, як ви потрапили в «Інституті розвитку міст»?

— За фахом я взагалі журналіст, але з 2010 року мене почав цікавити громадський сектор, він дає більше можливостей впливати на владу, можна робити зміни і бути активним громадянином. Я працювала в ГО «Прозоре суспільство» в Броварах, ми робили багато різних моніторингових проєктів, викривали корупцію, домагались більшої прозорості та підзвітності влади.

У 2012 році ми з колегами заснували видання «Маєш право знати» — просвітницький сайт для того, щоб популяризувати та спонукати людей користуватись правом на доступ до публічної інформації. З прикладів, коли ми вчили людей писати запити на інформацію, виникали класні історії, і ми почали робити повноцінні журналістські статті.

Але, на жаль, влада в місті залишалась незмінною і вона не дуже піддавалась нашому впливу. Тож довелось самій йти в політику: у 2015 році після Майдану я балотувалась в міську раду Броварів, пройшла і навіть пробула депутатом майже рік.

— А як так сталось, що ви опинились у Вінниці?

— Чим далі, тим більше мене цікавив міський розвиток, урбаністика, стратегії міста, створення парків та скверів, і я щиро сподівалась цим займатись в Броварах, маючи гарну команду і депутатські повноваження.

У нас було багато ідей, які потребували конструктивної взаємодії з владою, але за півроку стало зрозуміло, що нічого не вийде, міського голову Броварів не цікавить співпраця, кілька спроб співпраці були зірвані і я зрозуміла, що не хочу бути ще 5 років в опозиції і критикувати владу без можливості зробити щось хороше.

А в Вінниці як раз була потреба в таких людях – з моїми якостями та компетенціями. Мені запропонували як раз те, що я хотіла: розробляти концепції парків, взаємодіяти з громадськістю, долучати людей до розвитку міста, налагоджувати комунікацію.

— А чим підхід Вінниці відрізняється від підходу Броварів?

— Моя особиста думка – це пов’язано з особистістю міського голови, з його власним світоглядом. У Вінниці міський голова розуміє, що живе в сучасному світі, коли громада дедалі більше має прав і повноважень. Їх потрібно забезпечувати, потрібні такі правила і формат діалогу, щоби почути людей.

Пишучи стратегію розвитку міста на наступних 10 років, потрібно враховувати думку мешканців, експертів і галузевих середовищ. Це так звана політична воля, він хотів і був зацікавлений в тому, щоб це справді відбувалось, за це і відповідала окрема структура – «Інститут розвитку міст».

Броварський мер, на жаль, досі не розуміє, що світ змінився і люди мають впливати на те, як розвивається простір навколо них.

— Від однієї людини все залежати не може, чиновники в місті мають теж розуміти доцільність цих заходів. Особливо тут важко буває людям, які приходять з громадського сектору і намагаються привнести якісь новації до усталеної роботи. Чи були в Вінниці у вас з цим складності?

— Тут мені на руку зіграло те, що «Інститут розвитку міст» — це не державна установа, не орган місцевого самоврядування, але і не ГО. Комунальне підприємство – це досить зручна юридична форма для того, щоб бути інноваційними і пропонувати щось нестандартне, робити власні внутрішні процедури менш забюрократизованими, ніж в органах влади.

У нас в самій організації з колегами побудовані зовсім інші підходи і взаємодія, багато що тримається на ідеї і спільному розумінні того, що ми робимо.

Звісно, на мера Вінниці дуже сильно вплинула велика кількість громадських організацій в місті, які дуже фахово і конструктивно працюють у своїх темах. Було багато прикладів, де влада бачила, що організації мають на меті не деструктив, а дійсно взаємодію. Вони усвідомили, що таких партнерів дуже продуктивно долучати до розвитку міста, від них є користь.

— У КП, яке ви очолюєте дуже цікава назва – «Інститут розвитку міст» у Вінниці, чому так?

— Назва КП у множині не просто так. Це пов’язано з тим, що у 2009 році, коли воно створювалось, в Україні практично нічого подібного не було, плюс-мінус щось подібне з’явилось Львові і Кривому Розі. Тоді не було такої навали сайтів, які розказують про найкращі практики міського самоврядування. Дуже мало було в Україні якогось досвіду, в основному вивчався закордонний досвід.

«Інститут» тоді мав амбіцію популяризувати кращі практики міського розвитку європейських країн по всій Україні. Тобто хотіли почати з Вінниці і показувати на її прикладі, як це робити. Але до цього так і не дійшло, тому що у самій Вінниці міських проєктів виявилось так багато, що не було фізичної можливості ще для якихось міст надавати якісь послуги.

Планувалось також створення веб-порталу, який би мав промоційну і популяризаторську функцію від «Інституту», але зараз в цьому теж немає потреби, бо вже є безліч доступної інформації по урбаністиці та міському розвитку українською мовою.

Це вплинуло і на сам «Інститут», у нас були люди-перекладачі з англійської мови, основна задача яких було акумулювати досвід, перекладати для мера цікаві кейси. На мою думку, цей підхід дуже спрацював. Він дав місту можливість мати хороших експертів, перекладачів і аналітиків.

Ще однією важливою функцією «Інституту» на початку було запровадження стратегічних підходів в управлінні містом. Окрім перекладів і збору кращих закордонних практик, фахівці Інституту розробляли концепції та довгострокові стратегії розвитку міста.

ПРО HUB МІСТО ЗМІСТІВ ТА ВЗАЄМОДІЮ ВЛАДИ ТА ГРОМАДИ

— Як ви прийшли до ідеї хабу?

— Коли я очолила «Інститут», то добре знала, які існують практики, підходи, інструменти та як може виглядати діалог між владою і громадою, тому одним із перших проєктів і був хаб як простір, де може відбуватись ця взаємодія. Від розробки проєкту до його втілення у фізичному просторі минуло півтора року.

Але тут теж важливо розуміти, що від самого початку ми в Інституті не вважали, що маємо самостійно займатись цим проєктом. Для нас було критично важливо: якщо ми створюємо простір для громадських організацій, то вони мають бути залучені до цього, ми маємо разом розробляти дизайн простору, модель управління хабом.

Це не було юридично десь прописано, але ми з активним громадським сектором проводили дуже багато різних зустрічей та консультацій. Гарний старт всьому цьому дав «Загальноміський форум організацій громадянського суспільства» у грудні 2016 року, участь у ньому взяло 150 учасників і основною темою його по суті став майбутній хаб: яким він має бути, які в нього мають бути функції, який найпоширеніший запит ГО.

Ми потім ці відповіді разом прорейтингували, напрацювали бачення, створили робочу групу з 50 учасників. Поки тривали ремонтні роботи, ми розробляли з ними концепцію, бо там 200 квадратних метрів і потрібне було чітке уявлення, що на них має відбуватись.

Також ми разом з ГО подались і отримали грант від фонду канадського проекту «ПРОМІС» на розробку стратегії хабу, бренду, юридичної складової. Залучивши фахівців, ми створили власне й назву хабу: «Місто змістів».

— В Україні КП рідко подаються на гранти…

— Зазвичай наше КП не подається на гранти, ми беремо участь у підготовці грантових заявок міської ради, або для ГО, що співпрацюють з міською радою, для спільних проектів, тому це скоріше був виняток з правила.

Канадці оголосили свій конкурс, вони розігрували 20 тисяч канадських доларів, це десь 400 тисяч гривень, і в них не було обмежень, що мають бути лише неприбуткові організації. То ж ми подались і пройшли відбір.

— Чи робите ви зазвичай відбір ГО на ваші форуми, чи запрошуєте радикально всіх?

— Для нас дуже важливо робити все повністю відкрито. Звісно, бувають не дуже конструктивні учасники, але зазвичай нічого не потрібно з цим робити, інші присутні досить гармонійно самі все врівноважують, здоровий глузд бере верх.

Я б навіть сказала, що ГО, які раніше не дуже добре ставились до нашої ідеї з і не вірили в можливість діалогу з владою, побачили, що в хабі створені рівні умови для всіх.

Треба розуміти, що в Вінниці конкуренція в ГО секторі набагато менша, ніж у Києві. Тут ми шукаємо і носимо на руках справді дієві організації. Завдяки хабу вони вже перезнайомились із профільними департаментами і мають спільні проєкти, на яке закладається бюджетне фінансування.

Для прикладу у нас є класна організація, яка працює з людьми поважного вікую. Вони брали досить активну участь у створенні хабу і мають хороший контакт з департаментом соціальної політики і нині спільно створюють Центр освіти дорослих, наприклад.

— Як ви домовились використовувати хаб?

— Ідея зі створенням хабу існувала ще до того, як я приїхала в Вінницю. Було кілька ГО, які звернулись до мера з проханням створити простір для ГО неподалік від міської ради, щоб можна було запрошувати чиновників. Але що саме там має відбуватись, вони до кінця самі не знали.

Як показали результати форуму, більшості ГО міста потрібна був івент-зона – простір, де можна проводити заходи. У своїх офісах вони не можуть влаштовувати масові події, раніше вони змушені брати в оренду зали готелях, а це дорого і незручно.

На форумі обговорювався різний функціонал, який може бути. Ми вирішили, що приміщення має бути трансформерне, при потребі там можна провести захід на 120 людей, або можна розділити залу на 4 звукоізольовані зони, щоб паралельно проводити заходи на 10-20 людей.

У свій найуспішніший до карантину рік – 2019, там відбулось майже 450 заходів, а це означає, що в день їх було більше ніж один. Досвід використання показав, що на івенти найбільший попит, прийти і просто посидіти, як у коворкінгу, як правило, ніхто не просить.

— Яким чином організатори ділять між собою час?

— У нас є відкриті правила, онлайн форма, гугл-календар. Тобто, якщо ГО хоче провести захід, то вони дивляться, які дати вільні і можуть подати онлайн-зявку. Там одразу є правила, що заходи не можуть бути політичного характеру, релігійного, комерційного або дискримінаційного.

Водночас є три напрямки, за якими бажані заходи: розвиток потенціалу громади, діалог влади і громади і пошук нових змістів.

Принцип часовий: хто перший резервує час, за тим він і закріплюється. У нас був тестовий період, коли кожну заявку розглядала так звана Координаційна рада з ГО, вона не була формалізована жодним документом, але була узгоджена на зборах ГО, які делегували 9 людей, і фактично відмов не було.

Але потім вони зрозуміли, що немає чого там сильно видивлятись, і делегували розгляд заявок працівникам «Інституту». Наші колеги опрацьовують заявки, але якщо виникають спірні питання, і тоді ця Координаційна рада вирішує.

При цьому в самій заявці на подію є елементи з проєктного менеджменту: ми запитуємо, навіщо організовується захід, яка мета, які завдання. Вже три роки всі заходи в Хабі проходять безкоштовно.

— Бувають такі ситуації, що ГО заявляють про один захід, а потім в реальності проводять зовсім інший?

— Ну може є десь 3% заходів, коли проводять зовсім не про те, але це не критична цифра. Ми робимо для себе висновки, але при цьому ми не заносимо зразу організацію в «чорний список», в нас такого і немає.

При цьому хаб не лише для ГО, міська рада та департаменти так само можуть його використовувати, теж заповнюють заявки і домовляються про час. У нас дуже активно його використовує департамент економіки, який напрацьовував ряд програм по роботі з малим бізнесом, і таких прикладів багато. Але департаменти теж розуміють, що це не приміщення для їх внутрішніх нарад, а місце для діалогу влади та громади.

На якомусь етапі почали дуже сильно зловживати освітяни, вони побачили, що можна не збиратись в їхніх актових залах, а змінити трохи обстановку і почати проводити свої тренінги в хабі. Вони не були профільні для нас, тому ми з ними переговорили і все владнали.

На щастя, все поки можна вирішувати абсолютно нормальним людським контактом, і не потрібно нікого «тикати» в процедури. Продумане розуміння призначення хабу, що він існує для громади, для взаємодії з владою, для пошуку нових змістів, це дозволяє зменшити кількість «нецільового використання».

— Як вплинула пандемія на роботу хабу?

— На жаль, вплинула тим, що ми на весну його повністю закрили, вирішили не ризикувати. Більше ніж половина заходів звичайно скасувались самі по собі через рішення самих організаторів. Але це дало нам час проаналізувати все те, що ми робили у попередні роки.

Влітку карантин трохи послабився, і до нас знову почали звертатись ГО й департаменти, тому ми знову відкрили заявку онлайн і поставили обмеження, до 20 людей на захід, не більше двох заходів на день і по можливості не довга тривалість. Так і почали працювати.

Загалом кількість заходів в цьому році значно зменшилась, якщо у 2019 ми провели 450, то в цьому році буде близько 150. З’явився новий формат, коли в хабі робиться відеотрансляція зі спікерами. Ми почали більше з відеорежисерами і телекомпаніями співпрацювати, щоб забезпечити якісну картинку з хорошим звуком.

ПРО ПАНДЕМІЮ, ДОСЯГНЕННЯ ТА ПОРАДИ ДЛЯ КИЄВА

— Ваш хаб один на всю Вінницю, чи плануєте ви ще їх відкривати? Бо 450 заходів на рік – це достатньо багато…

— Так, це було нелегко витримати таку навалу подій, але нам пощастило, в перший рік після відкриття хабу поряд відкрився молодіжний центр, молодіжки туди перейшли працювати.

Потреби відкривати в кожному мікрорайоні хаби немає, бо запитів немає. У нас зараз бібліотечні простори перезавантажуються, плюс є дуже розгалужена система центрів підліткових клубів, теж приміщення для підліткової діяльності.

В цьому плані Вінниця дуже рівномірно розвивається і в нас немає такого, що все будується виключно в центрі.

— Вам вдалось досягти того самого діалогу влади громади?

— Прикладів, коли ГО зайшли в теплий контакт з якимось профільним департаментом багато, і такого все більше і більше. Це загальний ефект – завдяки хабу купа чудових людей перезнайомились між собою. Це концентрація небайдужих людей з обох сторін, бо чиновники теж різні бувають, не всі готові йти на діалог.

Звісно, не можна сказати, що це суперсистемна історія, як це відбувається в Європі, але ми точно на цьому шляху.У нас в хабі на заходах ГО бувають дуже часто чиновники, і міський голова, і найчастіше це навіть відбувається без модерації, будь-хто може поставити питання і зразу ж побачити реакцію мера, проговорити з ним будь-що.

Дуже сильно також впливає фізичний простір, його дизайн та доступність, відсутність рівнів і щаблів, немає трибун і кафедр, всі рівні. Для чиновників і для ГО цей простір вже став рідним, своїм, є атмосфера довіри.

Цей ефект нарощувався поки не стався коронавірус. Зараз дуже важко говорити, чи не стане цей рік втратою оцих теплих контактів.

— Щоб ви порадили для Києва? Що потрібно зробити для того, щоб досягти такого ж рівня взаємодії між владою та громадським сектором?

— Я не можу сказати, що треба копіювати наш підхід, але мені здається дуже важливо з перших кроків дбати про репутаційний момент довіри, щоб була зрозуміла процедура. Якщо є нерозуміння, то це потенційно створює конфліктну ситуацію.

У Києві набагато більш строката публіка і не можна сказати, що є якась внутрішня екосистема між організаціями. Бо самоорганізація – це теж важливо. У нас Вінниці саме такій підхід спрацював.

Мабуть, потрібен ще дуже чіткий фокус, бо потік заходів – це не завжди їх якість, і це не означає, що ми наближаємось до цілей. Тобто фільтром має бути не лояльність/нелояльність до влади, а саме зміст і чіткі цілі, якого типу заходи ми б тут хотіли проводити, до чого вони мають привести, який результат ми хочемо отримати.

Михайло ЗАГОРОДНІЙ, «Вечірній Київ»

Джерело

Як повідомили в пресслужбі Київтеплоенерго, проєкт планують реалізувати впродовж 2021-2022 років. 

Захистити в першу чергу збираються системи управління генерацією тепла та електроенергії, диспетчерського управління, систем телемеханіки, релейного захисту.

У разі стороннього втручання додатковий рівень захисту енергетичного комплексу Києва фактично відіграватиме роль щита для зупинки хакерських атак і вірусів. 

Як переконують у КП, це дозволить підвищити стабільність постачання тепла та електроенергії до сотень тисяч київських квартир.

– Перша зареєстрована кібератака на енергокомпанії в Україні сталася в грудні 2015 року. Тоді постраждали три енергокомпанії. Аби попередити подібне в Києві, слід забезпечити кіберзахист критично важливих об’єктів інфраструктури, – зазначив директор КП Київтеплоенерго Вячеслав Бінд.

Нагадаємо, на Шулявському шляхопроводі одночасно впали три опори дорожнього освітлення.

Михайло ЗАГОРОДНІЙ, «Вечірній Київ»

Джерело

Джерело

Нагороди переможцям вручала заступниця голови КМДА Марина Хонда.

«Активна співпраця з громадою завжди дає хороший результат. І сьогодні мала за честь відзначити 100 найкращих успішних проектів громадських організацій, які реалізовані у співпраці з Департаментом суспільних комунікацій КМДА. Проєкти абсолютно різних напрямків, які спрямовані на покращення життя громади. І дуже приємно нагороджувати ті організації, які не тільки критикують, а навпаки – пропонують і спільно з міською владою реалізують потрібні речі, – сказала Марина Хонда. 

Вона відзначила, що за двадцять років її роботи в КМДА, громадський рух в столиці значно еволюціонував. Від звичайних гасел і розмов, громадськість перейшла до активної роботи, а міська влада сприяє цьому виділенням коштів, роз’ясненнями та інформаційною підтримкою. 

«А наш міський Форум організації громадянського суспільства вже став доброю традицією і майданчиком комунікації між владою та громадою, на якому вирішуються усі проблеми. Взагалі, громадський сектор зараз виконує дуже багато роботи в тих напрямках, де недопрацьовує держава. І ми поступово рухаємося до того, щоб передати організаціям частину повноважень у сфері допомоги людям. Це той шлях, яким ідуть європейські країни і який показує позитивний результат, – підкреслила Марина Хонда.

На важливості підтримки інститутів громадянського суспільства наголосив директор Департаменту суспільних комунікацій Роман Лелюк.

«Задля того, аби залучати організації до життя міста виникла ідея започаткувати проєкт «ТОП-100». Мета – пожвавлення активності громадянських інститутів суспільства. А також залучення киян до громадських ініціатив та налагодження системного партнерства у взаємодії «влада плюс громада – дорівнює партнерство», як найдієвіша формула, до якої ми всі прагнемо! Ми хочемо, щоб подібна ініціатива стала щорічною, а потрапляння у «ТОП-100» було престижним та стимулювало представників інститутів громадянського суспільства до участі. Хоча, і сьогодні ми бачимо, що наш пілотний проєкт виявився дуже достойним. Лідери організацій пишаються своїми проєктами та мотивують менш активних. Крім того, це дуже гарний приклад, як влада підтримує організації», – зазначив Роман Лелюк.

«Вечірка» поспілкувалась із переможцями проєкту «ТОП-100»

Наприклад, Солом’янська районна організація «Товариство Червоного Хреста» України у м. Києві надає медико-соціальну допомогу громадянам похилого віку, інвалідам, нужденним, які опинились у складних життєвих обставинах. Під час карантину організації вдалося збільшити кількість волонтерів. Також активно працював «банк одягу», а людей похилого віку намагалися залучати до активної участі в суспільному житті. 

«Ця нагорода відзеркалює відношення нашого керівника до людей: Людмила Анатолівна Титаренко живе заради допомоги оточуючим. У районі наше Товариство знають, як місце, де нужденні мають змогу отримати теплий одяг, їжу. Час від часу робимо збираємо у мешканців району речі та відвозимо їх у головний офіс. Дуже вдячні киянам, що долучаються до благого діла!», – відзначає помічник керівника організації Юлія Подобет. 

У Солом’янському районі людям, які перебувають у складних життєвих обставинах, у межах проєкту надавалися продуктові набори та медикаменти. А сім’ї, які виховують дітей з інвалідністю та люди похилого віку отримують психологічну допомогу та соціальну підтримку від представників «Червоного Хреста».

А ось громадська організація «Спілка морських піхотинців України» займається вшануванням пам’яті тих українців, які  в різні часи стали на захист Української держави. 

«З нагоди 100-річчя морської піхоти Української Народної Республіки на Оболонській набережній, 20 закладено наріжний камінь на місці майбутнього Меморіалу пам`яті загиблим морським піхотинцям країни. Наразі спільно з КМДА готуємо проєкт по будуванню меморіалу», – розповідає голова правління Юрій Голодов .

Київський міський благодійний фонд «Інтеграція» у партнерстві з Департаментом суспільних комунікацій виконавчого органу КМДА цього року реалізував проєкт «Знання власної історії та культури — шлях до національної самоідентичності», за яку також отримав нагороду.

«Наша цільова аудиторія – діти та молодь з родин учасників ООС, родин переселенців зі Сходу України, багатодітні та малозабезпечені сім’ї, люди з інвалідністю та пенсіонери. Місія – патріотичне виховання, створення умов для просвіти та розширення їхніх знань з історії держави, міста. Вдячні за підтримку Департаменту суспільних комунікацій виконавчого органу КМДА за підтримку та нагороду!», – ділиться керівник фонду Володимир Петровський.

Громадська організація «Чотири королеви» цього річ реалізувала видовищний проєкт, який спрямований на популяризацію історії України-Русі та інтеграцію нашої держави у  Європейський культурний та політичний простір. Організація у співпраці з Міжнародним фестивалем мистецтв «Anne de Kyiv Fest» займалася організацією Днів Європи в Україні. 

«Наша організація названа на честь чотирьох доньок Ярослава Мудрого: Анни, Єлизавети, Анастасії та Агати. Вони стали королевами різних країн: Франції, Угорщини, Великобританії та Норвегії. Для України ці постаті знакові та важливі, тому й квадрологією названа наша спілка. Найбільш відома на сьогодні з доньок Я. Мудрого – Анна Київська, ім’ям якою носить фестиваль «Anne de Kyiv Fest». У його рамках зроблено багато проєктів: ми поставили у Києві пам’ятник Анні Ярославні, перейменували сквер на Львівській площі та встановлюємо меморіали по маршруту від столиці до Парижу у визначних місцях її життя. Наприклад, Краків, Мюнхен, Прага», – розповів головний куратор фестивалю та співзасновник «Чотири королеви» Баландін Федір.

Загалом, кожна із нагороджених організацій  може похвалитися унікальними креативними ідеями та проєктами. І крім, власне, відзначення переможців, сьогоднішній захід мав ще одну важливу мету – комунікаційну. Адже як зазначила наприкінці події заступниця голови КМДА Марина Хонда, надважливо аби всі громадські організації «говорили» між собою та об’єднувались. А столична влада – створила для цього відповідні умови, зокрема представники ГО можуть збиратися у  хабах комунікацій, для того, щоб обговорювати важливі теми, долучати до розв’язання проблем владу та напрацьовувати єдиний механізм рішень.

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»

Джерело

Які напрямки житлово-комунального господарства стануть пріоритетними у 2021 році та як карантин вплинув на роботу житлово-комунальних служб. 

На ці та інші питання «ВК» відповів директор Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Дмитро Науменко.  

Дмитре Володимировичу, нам стало відомо, що проєктом бюджету на наступний рік передбачено суттєве зменшення фінансування галузі ЖКГ, порівняно з 2020 роком. Які напрямки будуть пріоритетними, а на чому доведеться економити?

На сьогодні в проєкті бюджету на 2021 рік, порівняно з плановими показниками 2020 року, передбачаються нижчі обсяги фінансування. Зменшення видатків стосується не лише галузі ЖКГ. Адже боротьба з епідемією, що триває майже рік, порятунок життів є безперечним пріоритетом і основні кошти спрямовуються на ці потреби.

Департамент подав бюджетні пропозиції в рамках обсягів фінансування, що передбачені в проєкті бюджету на 2021 рік. Однак є чітке розуміння пріоритетів – це проєкти, безпосередньо пов’язані із забезпеченням життєдіяльності та поліпшенням екологічного стану міста. Зокрема це три ключові напрямки.

1) Реконструкція споруд першої черги Бортницької станції аерації (БСА) – будівництво насосної станції першого підйому.

Це – проєкт досить масштабний, його реалізація триває кілька років. Наступного року ми плануємо повне його завершення. Що це дасть для міста? Це підвищить надійність роботи очисних споруд станції, а також дасть змогу досягти значної економії електроенергії. За попередніми підрахунками, обсяги економії сягатимуть 45 млн грн в рік та в комплексі це значно покращить роботу очисних споруд БСА. Проєкт фінансується як за рахунок бюджету міста Києва, так і за залучені кошти державного фонду регіонального розвитку.

2) Технічне переоснащення  сміттєспалювального заводу «Енергія» в частині системи очищення димових газів.

Це надзвичайно важливий напрямок, оскільки завод потребує переоснащення з точки зору екологічності. Я нагадаю, у 2018 році місто не продовжило угоду з «Київенерго» і завод «Енергія» перейшов у муніципальне управління. Проведення його модернізації визначили одним з пріоритетних напрямків. 

«Енергія» – стратегічний об’єкт, який утилізує 25% (близько 700 т/добу) столичного сміття та виробляє до 200 тис. гкал теплової енергії на рік. Це дозволяє місту заощаджувати до 30 млн м³ газу в рік. За рахунок виробленого заводом тепла забезпечуються опаленням близько 200, а гарячою водою – 300 багатоповерхівок.

Звичайно, завод продукує викиди в атмосферне повітря, на сьогодні їх концентрація відповідає українським нормативам, але ми прагнемо зменшити негативний вплив заводу на довкілля та привести його роботу до вимог ЄС.  Для нас дуже важливо, аби завод «Енергія» був екологічно безпечним підприємством.

Ми вже забезпечили проведення ремонту котлоагрегатів, бункеру для твердих побутових відходів (ТПВ), у 2020 році виконали капітальний ремонт останнього четвертого електрофільтра, перші три замінили у попередні роки, що дало змогу суттєво підвищити екологічність системи фільтрації заводу. Також в поточному році ми розпочали будівництво високотехнологічної сучасної системи хімочистки. 

Цей проєкт продовжується і в 2021 році. Адже наша мета – зменшити концентрацію забруднюючих речовин у димових газах заводу та привести їх у відповідність до європейських стандартів, зокрема Директиви ЄС 2010/75.

3) Реконструкція та технічне переоснащення, рекультивація полігону твердих побутових відходів № 5 в с. Підгірці, Обухівського району Київської області.

Ще один пріоритет. Полігон функціонує вже більше 34 років. Зараз він за рік приймає понад 450 тис. тонн відходів і вже майже вичерпав свій ресурс. За останні 4 роки нам вдалося привести полігон до стану контрольованого та безпечного об’єкту, а також розпочати процес його рекультивації. 

Проєкт рекультивації першої карти на полігоні пройшов державну експертизу та процедуру оцінки впливу на довкілля. В наступному році планується продовжити роботи з рекультивації ділянки № 1, що є першим етапом закриття полігону ТПВ № 5 та передбачає стимулювання розвитку галузі з переробки твердих побутових відходів.

Також у своїх бюджетних пропозиціях ми передбачили необхідність спрямування коштів на модернізацію теплоенергетичного, ліфтового господарства, впровадження енергоефективних заходів тощо.  

Крім того, проєктом бюджету міста Києва на 2021 рік передбачаються видатки для забезпечення благоустрою об’єктів комунального господарства, на жаль, наразі їх плановий обсяг на 10,8% менший від планового показника 2020 року. 

Ми подали пропозиції для спрямування коштів на утримання гідротехнічних споруд, бюветних комплексів, фонтанів, громадських вбиралень, технологічних електричних мереж та електроенергетичного обладнання, утримання міських цвинтарів тощо.

Чи діятиме наступного року програма співфінансування енергоефективних проектів «70/30» для ОСББ та ЖБК?

Департамент житлово-комунальної інфраструктури подав відповідні бюджетні пропозиції для забезпечення реалізації у 2021 році конкурсної програми енергоефективних заходів у житлових будинках м. Києва, в яких створені ОСББ, а також у кооперативних будинках (ЖБК) – так звана програма співфінансування «70/30».

26 листопада вже відбулось засідання конкурсної комісії, яка ухвалила рішення про початок з 30 листопада 2020 року проведення першого етапу конкурсу – прийом заяв та конкурсних пропозицій (проєктів), тобто процес вже розпочався і ми дуже сподіваємось, що Київрада підтримає необхідність продовження цієї програми.

Програма співфінансування користується надзвичайно великим попитом серед столичних ОСББ та ЖБК. Адже це дієвий, зрозумілий і доступний для людей механізм виконання енергоощадних заходів. У результаті комплексу таких робіт в будинку  платежі за послуги зменшуються у 2-3 рази.

Крім того, комплексна термомодернізація дозволяє продовжити термін експлуатації будівель до 30 років. Також позитивний приклад впровадження енергоефективних заходів в рамках цієї програми стимулює неорганізованих співвласників багатоквартирних будинків до створення ОСББ та організації ефективного управління своїми будинками.

Отже, програма співфінансування «70/30» однозначно має соціальне спрямування, на практиці довела свою ефективність і особисто я вважаю, що обсяги фінансування на її реалізацію потрібно з кожним роком збільшувати.

Чи буде відшкодування «теплих кредитів» на впровадження енергоефективних заходів?

У бюджетному запиті ми врахували потребу виділення коштів на відшкодування частини «теплих» кредитів, отриманих ОСББ та ЖБК на впровадження енергоефективних заходів. Ця програма також користується попитом серед столичних ОСББ та ЖБК. 

Дуже поширеною у Києві є практика, коли ОСББ/ЖБК, беручи участь в конкурсній програмі співфінансування «70/30», здешевлюють свою частку робіт шляхом отримання «теплих» кредитів. Це дозволяє максимально мінімізувати витрати співвласників на впровадження енергоефективних заходів за рахунок економії.

Я переконаний, за нинішніх умов, враховуючи економічні та технічні фактори, впровадження енергоефективних заходів у житлових будинках має бути пріоритетом. Але, повторюсь, рішення про розподіл та виділення бюджетних коштів ухвалює Київрада, ми сподіваємось на підтримку наших пропозицій.

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»

Джерело

Сьогодні, 3 грудня, розпочалося пленарне засідання першої робочої сесії Київської міської ради ІХ скликання.

Першим питанням депутати розглянули обрання заступника міського голови – секретаря Київської міської ради. 

Голова Київської міської ради Віталій Кличко на цю посаду запропонував обрати депутата від партії УДАР, 35-річного Володимира Бондаренка.

«Я пропоную на посаду секретаря Київради підтримати кандидатуру представника УДАРу Володимира Бондаренка, який одразу займеться комунікацією з фракціями і депутатами. Бо потрібно якнайшвидше формувати комісії Київради і починати працювати!», – наголосив Віталій Кличко.

Сам Володимир Бондаренко у виступі перед депутатами зазначив, що для нього велика честь і відповідальність претендувати на цю посаду. Також він пообіцяв, в разі обрання, бути надійним помічником для всіх депутатів та залишатися рівновіддаленим від усіх політичних сил, здійснюючи ефективну комунікацію між усіма фракціями. 

Кандидатуру заступника голови-секретаря Київради, згідно із регламентом, депутати мали узгодити шляхом таємного голосування. Кожен із присутніх отримав бюлетень, де можна було обрати одну із трьох позначок – «За», «Проти», «Утримався». Для того, щоб обратися на посаду, Володимир Бондаренко мав отримати 61 голос підтримки. 

У результаті голосування, на яке відвели 4 години, за кандидатуру Володимира Бондаренка проголосували 114  депутатів, проти – 4, утримався -1.  Таким чином, Володимира Бондаренко офіційно обрали заступником міського голови-секретарем Київради. 

Володимир Бондаренко підкреслив, що він докладатиме всіх зусиль, аби Київська міська рада працювала стабільно, прозоро та ефективно, з дотриманням регламенту і без політизації процесів.

Нагадаємо, Київрада представлена депутатами від 7 партій: «Європейська солідарність» (31) та «УДАР» (30), «Єдності» – 14 депутатів. По 12 мандатів у «Слуг народу», «ОПЗЖ» та «Батьківщини». Партія «Голос» представлена 9 депутатами. Загалом Київрада налічує 120 депутатів. 

Довідка. Бондаренко Володимир Володимирович народився 26 січня 1985 у місті Київ. Освіта – вища. У 2007-2013 був помічником Віталія Кличка у Київській міській раді. У 2013-2014 роках був помічником Віталія Кличка у Верховній Раді України. З 2014 по 2017 рік працював керівником апарату КМДА. З 28 грудня 2018 р. – дотепер радник Київського міського голови у КМДА.

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»

Джерело