Позначка: Зимові свята

Джерело

Так, на Софійській площі вже почали розбирати новорічно-різдвяне містечко. Зокрема, вже прибрали декорації та ілюмінацію довкола ялинки.

Саму ж ялинку мають демонтувати до 14 січня. Про це «Вечірньому Києву» повідомили у компанії «Folk Ukraine», що є організатором новорічних святкувань у столиці.

Відомий капелюх, який швидко став популярною фотозоною, простоїть на площі до Старого Нового року, 14 січня. Втім, навколо нього поставили огородження.

Поруч із капелюхом вже розбирають карусель.

Що ж до інших ярмаркових містечок, то у «Folk Ukraine» запевнили, що локації на Контрактовій площі та біля Арки дружби народів частково працюватимуть до 20 січня – з ковзанкою та ялинкою.

Про вартість розваг на на Контрактовій площі та біля Арки дружби народів читайте тут.

Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»

Джерело

Тому сьогодні, 7 січня, — останній день, коли можна відвідати новорічно-різдвяні містечка. «Вечірній Київ» вже розповідав про такі локації у центрі міста. Тепер пропонуємо від’їхати трохи подалі – до станції метро «Деміївська».

Тут розташоване містечко Roshen Winter Village. Воно знаходиться навколо Київської фабрики Рошен на Деміївській площі (пр. Науки, 1).

Перше, на що звертають увагу гості, — це вечірня ілюмінація, яка прикрашає будівлю фабрики. Для оздоблення споруди знадобилося більше 30 кілометрів спеціальних світлодіодних гірлянд.

Особливість локації – велика ковзанка з новорічною ялинкою в центрі. Площа льодового майданчика становить 2 тис кв м., щоб відвідувачі змогли дотримуватись дистанції. Тут діє електронна черга: треба зареєструватись у терміналі та підходити до каси, коли номер талону з’явиться на табло.

Сьогодні, 7 січня, вхід на ковзанку становить 180 грн. Дітям до 4 років включно, при пред’явленні свідоцтва про народження, у супроводі дорослого вхід на ковзанку безкоштовний.Працюватиме льодовий майданчик до 22:00.

Після активностей можна приділити час і фудкорту. Зігрітися тут можна глінтвейном: класичним за 70/90 грн, безалкогольним за 50/60 грн та особливими різновидами глінтвейну за 120/130 грн. Також можна випити каву (від 30 грн) какао (від 45 грн), чай (40 грн), а також каву або гарячий шоколад з лікером «Бейліс» (від 65 грн).

Серед страв є чебуреки (60-90 грн), янтики (40-90 грн), бургери (від 80 грн), курячий бульйон (50 грн), пончики з цукровою пудрою (від 19 грн), а також святкові імбирні пряники (від 40 грн).

Також у містечку можна придбати штучні та живі ялинки, новорічні прикраси і, звичайно ж, закупитися солодощами на самій кондитерській фабриці.

Нагадаємо, що столичний метрополітен 7 та 8 січня працюватиме у звичайному режимі.

Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»

Джерело

Святвечір та Різдво святкують в різних куточках світу, і кожна країна має свої традиції. Україна славиться народним колоритом. Старовинні обряди, які й досі бережуть на Гуцульщині, перетворюють звичайну коляду з її вертепами на чарівне дійство.

Під час перегляду стрічки у глядача є можливість не лише зануритись у найдрібніші деталі підготовки до різдвяних свят, познайомитись з історією походження коляди, з людьми, які ходять вертепом вже багато років, а й врешті відкрити для себе Україну з нового ракурсу, та сповнитись духом Різдва.

Фільм підготували івент-агенція ПКС та Parallel studio.

«Наш фільм – це внесок у розвиток культури України, інструмент сприяння підвищення рівня національної гордості і засіб поширення традицій святкування різдва на всі регіони України», — зазначають творці.

Подивитися фільм

Нагадаємо, як змінювались традиції святкування Різдва у Києві за 200 років

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Джерело

Так, Укрзалізниця під час новорічних свят перевезла 196,1 тис. пасажирів. У швидкісних поїздах Інтерсіті+ за вказаний період було перевезено 33,1 тис. пасажирів.

Найбільшим попитом користувались поїзди в західному напрямку, в яких було перевезено 104 тис. пасажирів, у тому числі в поїздах Інтерсіті+ – 9,3 тис. пасажирів.

— Укрзалізниця забезпечує всі протиепідемічні заходи для безпеки пасажирів під час подорожей та закликає пасажирів дотримуватися обов’язково маскового режиму під час подорожей та користуватися антисептиком, – зазначають у пресслужбі перевізника.

Під час локадуну, який триватиме з 8 по 24 січня, поїзди далекого й приміського сполучення продовжать працювати.

Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»

Джерело

На сніговика пішло близько 400 масок. Про це «Вечірньому Києву» розповів його автор, столичний художник-декоратор Едуард Полонський.

Основу сніговика Едуард зробив з опалого листя, порожніх пластикових пляшок і стрейчу. Тиждень він збирав матеріали, а на саму роботу над сніговиком пішло 2 дні.

Деякий час сніговик прикрашав Софійську площу як цікава фотозона. Наразі його перемістили в арт-бар «АМ бар» (вул. Велика Васильківська, 8А).

— Я хотів залишити його на Софіївській, але вирішив, що він там довго не простоїть, — пояснив автор.

У арт-барі сніговик пробуде орієнтовно до 20-х чисел січня.

Зазначимо, що порівняно з іншими святковими локаціями, новорічне містечко на Софійській площі має беззаперечну перевагу і суттєвий недолік. Детальніше про це та огляд цін на святкових ярмарках Києва читайте за посиланням.

Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»

Джерело

Ялинки привозили до Києва тисячами, у десятках вагонів. Приміром, наприкінці 1908 року міська преса повідомляла:

«Торгівля ялинками в Києві зосереджена в руках кількох крупних підрядчиків-торговців, які, купуючи ялинки великими партіями у лісах Полісся, доставляють їх до Києва залізницею, а в Києві вже від себе перепродають дрібним торговцям».

«За словами комерсантів, ялинкова справа у Києві є доволі вигідною, бо попит на ялинки до свята Різдва завжди чудовий. Скаржаться, проте, що останніми роками кількість торговців ялинками в Києві значно збільшилася, а за сильної конкуренції доводиться вже продавати ялинки дешевше».

В яку ж суму обходилася лісова красуня нашим прадідам? Оптові підрядчики продавали ялинки по 40–80 копійок за деревце, а у роздріб вони йшли вже удвічі дорожче. Ціна залежала ще від місця продажу. Приміром, на Подолі, біля Микільсько-Притиської церкви, що поблизу Житнього ринку, найкращі ялинки коштували 1 крб. 20 коп. — 1 крб. 50 коп., а скромніші дерева йшли за 50–70 коп.

Проте на Бессарабці або в інших місцях біля Хрещатика тариф був вищим у півтора раза. Утім, ті кияни, які бажали заощадити, вичікували до останнього дня перед Різдвом. Тоді ціни стрімко падали і можна було купити ялинку зовсім дешево.

Нагадаємо про тогочасну купівельну здатність грошей. Приміром, чимало сімей робітників на початку ХХ століття отримували сукупний денний заробіток на рівні 1 карбованця. За той самий карбованець можна було тоді купити пуд (16,5 кг) якісного борошна, або два-три пуди картоплі, або півтора-два кілограми сала, або два літри «казенної» горілки.

Додамо, що традиція влаштовувати на площах величезні ялинки для масових святкувань у старому Києві ще не склалася. Адже Різдво вважалося святом насамперед домашнім, сімейним. Утім, у деяких громадських установах, зокрема у дитячих закладах, прикрашене зелене дерево стояло всередині та збирало навколо себе веселі хороводи.

Київська міська дума в ті часи регулярно влаштовувала благодійне різдвяно-новорічне свято для незаможних вихованців міських початкових училищ. «Батьки міста» вважали цих діточок своїми підопічними і навіть надавали під ялинку для них залу засідань думи. При цьому вдавалося проявити винахідливість, вигадку.

Зокрема, до зустрічі Нового 1900 року на благодійному святі в думській залі було влаштовано «живу ялинку». Виглядало це так: посеред зали спорудили спеціальну конструкцію у вигляді шестигранної ступінчатої піраміди заввишки 3,5 метра. На кожній «сходинці» цього помосту щільно сиділи дівчата з ялинковими гілками у руках. Нагору піднявся хлопчик, який тримав святкову зірку. Це незвичне видовище було ще ефектнішим завдяки гірляндам електричних ліхтариків. Діти-«гілки» не були мовчазними учасниками свята – вони співали, читали вірші.

Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ

Джерело

Софійська площа

Основне новорічне містечко Києва має беззаперечну перевагу – головну ялинку країни. Це створює і суттєвий недолік: локація дуже популярна, а на вихідних кількість людей просто зашкалює, навіть попри карантинні обмеження.

• Ціна відпочинку: глінтвейн – від 70 до 90 грн; хот-дог – 80 грн; пончики чуррос – від 90 до 120 грн; лаваш – від 80 до 120 грн; млинці – від 100 до 150 грн; Венеційська карусель (з кониками) – 100 грн.; Ballon Tower – 50 грн.
• Родзинка локації: фотозона з капелюхом.
• Найближче метро: станція «Золоті ворота».
• Графік роботи: до 17 січня; будні – 12:00 до 21:00, вихідні та свята – 10:00 до 22:00.

Контрактова площа

У містечку навколо головної ялинки Подолу відвідувачів теж не бракує. Серед розваг – ковзанка, тюбінгова гірка та оригінальна карусель. Усим цим можна помилуватись згори, з колеса огляду. Щоб туди потрапити потрібно відстояти довгу чергу і пройти крізь «дезінфекційний тунель».

• Ціна відпочинку: глінтвейн – від 70 до 110 грн; особливі – 120 грн; чай з різними смаками – 50 та 60 грн; хачапурі – від 50 до 90 грн; кюртуш-калач – від 85 грн (класичний) до 120 грн (з начинкою).Тюбінгова гірка гірка – 90 грн (три спуски), 130 грн (п’ять спусків), карусель-ялинка – 150 грн, екскурсійний потяг – 80 грн, колесо огляду – 100 грн. Ковзанка у будні: з прокатом ковзанів – 130 грн, зі своїми ковзанами до 14:00 – безкоштовно, після – 70 грн; у вихідні та свята: з прокатом ковзанів – 170 грн; зі своїми ковзанами – 90 грн.
• Родзинка локації: ялинка-карусель.
• Найближче метро: станція «Контрактова площа».
• Графік роботи: до 20 січня; будні – 12:00 до 21:00, вихідні та свята – 10:00 до 22:00.

Офіс Президента

Цьогоріч на Банковій вирішили не зупинятися на лише ковзанці, а встановили повноцінне новорічне містечко. Через те, що площа перед Офісом невелика, натовпів не уникнути, навіть зранку і вдень. Хоча тоді людей трохи менше, зате красиво так само: ілюмінація тут працює цілодобово.

• Ціна відпочинку: кава від 30 грн; чай – 35 грн; глінтвейн (класичний і білий) по 95 грн; десерт штоллен – 40 гривень; медівник чи наполеон – по 80 грн; бургер з тушкованим буйволом – 130 грн; панцеротті з м’ясом буйвола – 95 грн; круасан мигдалевий – 40 грн; хачапурі по-аджарськи – 60 грн.
• Родзинка локації: безкоштовні ковзанка та карусель.
• Найближче метро: станція «Хрещатик» (верхній вихід).
• Графік роботи: будні дні – 12:00 до 21:00, вихідні та свята – 10:00 до 21:00.

Арка Дружби народів

Порівняно з минулим роком локацію значно розширили: встановили ковзанку, гірку для тюбінгу, а посеред ковзанки – головну ялинка міста. Тут багато вуличних ілюмінацій для фото і чудові краєвиди Києва зі скляного мосту.

• Ціна відпочинку: глінтвейн – від 70 грн до 90 грн, какао з маршмелоу або чай із різними смаками – 50 грн; вафлі із солодкими – 120 грн; ковзанка з прокатом ковзанів – 180 грн; гірка – 90 грн (три спуски), 130 грн (п’ять спусків).
• Родзинка локації: тунель-міст.
• Найближче метро: станція «Майдан Незалежності»
• Графік роботи: до 20 січня, будні – з 10:00 до 22:00, вихідні і свята – з 12:00 до 22:00.

Палац «Україна»

У порівнянні з іншими локаціями, ця є новою для киян. Вона і зовні відрізняється від звичних нам містечок, бо розташована на кількорівневій платформі: на нижній стоїть ковзанка, на верхній – резиденція Святого Миколая, а між ними – ярмаркові будиночки.

• Ціна відпочинку: класичний глінтвейн – від 75 до 95 грн, особливмй – від 100 грн; кава – від 50 грн; пончики чуррос – від 75 грн; вафлі з різноманітними начинками – від 100 грн. Ковзанка – 170 грн у будні, 295 грн на вихідні і свята; тюбінг-гірка – 75 грн (три спуски), 100 грн (п’ять спусків).
• Родзинка локації: безконтактна оплата.
• Найближче метро: станція «Палац Україна».
• Графік роботи: до 28 лютого, з 11:00 до 22:00.

Також на ВДНГ відкрили новорічне містечко під назвою «Зимова казка» — з ковзанкою, гіркою і ярмаркою.

Фото: Ольга КОСОВА, Михайло МАРКІВ

Джерело

Картина «Один вдома» не потребує представлення. Пригоди Кевіна люблять діти та дорослі, які солодко ностальгують при перегляді комедії. Щороку телеканали транслюють фільм про хлопчика, який стійко й мужньо охороняє свій будинок. І нехай ми знаємо всі фрази напам’ять, кожен перегляд все одно викликає щирі переживання, змушує не тільки посміхатися, а й реготати від душі.

Тож, напередодні Нового Року «Вечірка» поспілкувалась з акторкою театру, кіно та дубляжу Оленою Узлюк, голосом якої заговорив вперше в Україні улюблений Кевін.

— Олено, Ви акторка театру та кіно, а як закадрове озвучення й дубляж увішло до Вашого життя?

— Ця довга та цікава історія розпочалась понад 20 років тому. Своєрідним відліком став 1994-й, коли на нашому телебаченні з’явився канал ICTV і розпочалась трансляція перших серіалів вже українською мовою. Тоді мені запропонували озвучувати серіал «Морена Клара» на 150 серій. Працювали разом з Олексою Негребецьким, який редагував серіал та був його режисером. Глядачеві він більше знайомий комедійним серіалом «Альф».

Згодом був створений канал «1+1», з яким паралельно відкривалися студії. Десь до 2000-х років в мене була робота у 10-15 студіях, на яких періодично озвучувала рекламу, документальні фільми, серіали, мультфільми, програми тощо.

Але навіть не думала, що закадрове озвучення займе чималу частину життя та подарує зустрічі з талановитими людьми. Приємно усвідомлювати, що моїм голосом розмовляють герої, яких багато хто любить.

— Розкажіть, як запропонували озвучувати Кевіна у «Сам удома»?

— Студія «1+1» у 1997 році вирішила робити двоголосе закадрове озвучення українською мовою. У перекладі фільм мав лише два голоси акторів: всіх персонажів-чоловіків озвучував Олександр Завальський, а жіночих – я.

Режисером був Станіслав Чернілевський, на думку якого ми з моїм партнером вдало підходили по жанру до «Один вдома».

За своє життя зробила багато робіт й наразі затверджена за великою кількість голлівудських актрис, але й гадки не мала, що фільм стане настільки культовим за нашої озвучки!

— Як так сталось, що хлопець Кевін говорив саме Вашим голосом, а не Олександра Завальського?

— Зазвичай так розподіляються ролі, що маленьких хлопчиків до мутацій відають озвучувати жінкам, бо так м’якіше звучить. А вже тінейджери у кадрі розмовляють чоловічим голосом.

— Чи були у Вас варіанти, яким голосом заговорить Кевін? Можливо був прототип?

— Тут механізм простий: коли ти бачиш на екрані актора, то в тебе вмикаються професійні навички, які допомагають інтуїтивно відчути правильне транслювання емоцій і стану. Вміти знайти у собі відповідний голос до героя. Звичайно, це досвід у поєднані з відчуттям персонажу.

З Кевіном був природний шлях: я побачила худенького, бліденького хлопчика й відразу зрозуміла, як піднести правильно його глядачеві. Голоси жіночих персонажів «Один вдома» — це також моє візуальне сприйняття. А щодо прототипів, то їх не було, бо все й без них органічно склалось.

— Скільки днів тривала робота над «Сам удома»?

— Увесь фільм ми озвучили за одну зміну, яка тривала 5-6 годин. Зараз така робота була б зроблена за ще менший відрізок часу, враховуючі сучасні технології. Тоді ми великою сім’єю працювали разом у студії: інженер, звукорежисер, я та Олександр. Робота досить клопітка, адже все писалось на касети. Результат, до речі, був відмінним, бо бачиш та чуєш партнера, а тому працюєте, як єдиний механізм.

Сьогодні ж інша технологія запису: звук пишеться кільцями, фразами і актори мають змогу працювати окремо одне від одного.

— Чи просили Вас знайомі або близькі говорити голосом улюбленого Кевіна?

— До нас у «Молодий театр» приходять актори, які виросли на фільмі «Один вдома». Це досить кумедно виглядає, коли вони говорять мені, що на спільних репетиціях чують Кевіна. Їм складається враження ніби лежать під ковдрою, як у дитинстві та передивляються новорічну стрічку.

Це такий собі психологічний процес, через який ми сприймаємо світ: запах, звук, зображення. Гадаю, що фільм настільки часто крутили, що всі запам’ятали наші голоси. Не можу не підкреслити, що озвучка й правда дуже вдала!

— Як Вам вдалося полюбитися та запам’ятатися глядачеві?

— Ми працювали за принципом не заважати глядачеві дивитись картину. Його не повинно нічого відволікати та дратувати, бо іноді дивишся картину й думаєш: «Чому я слухаю тільки голос, а не дивлюся фільм?!».

— З якими сценами у Вас виникали проблеми?

— Були дві сцени, з якими було емоційно складно: перша, коли Кевін біжить із пташкою в руках до леді, яка годує голубів — досить зворушливо та мило; друга сцена – це зустріч хлопчика із мамою біля ялинки. Я тоді плакала та не могла швидко відійти. Дивилась на текст, не розуміючи, як зібратись й без сліз озвучувати.

Але, відходячи від емоцій, були й надихаючі для мене моменти. Так, при озвучці другої частини «Один вдома», а саме сцени з магазина іграшок «Скринька Дункана», я взяла собі за мету поїхати в одну з європейських країн на різдвяні свята, аби потрапити в такий самий великий іграшковий магазин з моїми дітьми та замість Кевіна стояти біля каси з грошима.

— Завдяки чому «Один вдома» став символічним фільмом до Нового Року?

— Думаю, завдяки поєднанню щирості та комічності. До того ж, стрічка вчить знаходити з будь-якої ситуації вихід, навіть якщо поруч нікого немає.

— Щодо Вашого улюбленого новорічного фільму, то який він?

— Із самого дитинства головним новорічним фільмом був «Іронія долі». Люди мого покоління погодяться, що картина дійсно на всі часи. А у теперішні зимові свята дивлюсь будь-яке нове хороше кіно. З’являються нові талановиті режисери – хочеться познайомитися з усіма. Тому в Новий Рік у мене великий вибір для перегляду.

P. S. Після прочитання інтерв’ю, радимо подивитись «Один вдома» за озвучкою Олени Узлюк та Олександра Завальського. Не забудьте підкріпитись чимось солоденьким. Приємного перегляду!

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»

Джерело

Вітаємо з 2021 роком!

Будьте здорові і щасливі кожен день Нового року! Любові і достатку вашим родинам!

Бажаємо вам тепла, душевного спокою і лише гарних новин.

Дякуємо за те, що ви з нами!

Ваш «Вечірній Київ»

Джерело

Запасливі кияни у 70-ті починали готуватись до святкування заздалегідь, ще восени. А все тому, що у грудні на полицях продуктових магазинів буде дефіцит на смачненьке до новорічного столу. Так, в листопаді купували шампанське, баночку горошку та майонезу. Подібні «скарби» господині завбачливо притримували до 31 грудня.

Не менш азартне полювання було й на оригінальні вітальні листівки, які замість примітивного бажання «З Новим Роком!» шукали написи більш-менш креативні, типу: «Запрошуємо вас на ялинку до нас», «Міцного здоров’я у Новому Році».

Радянська доба відома своїм консерватизмом, тож будь-яка новорічна листівка тих років мала стандартні сюжети: Дід Мороз зі сніговиком, щасливі дітлахи, потішні лісові звірята та стрілки на циферблаті.

На сторінках нашої газети «Вечірній Київ» у 70-х Дід Мороз нерідко радив новорічні подарунки під ялинку. Так у номері за 24 грудня 1970 р. казковий персонаж «підказував» чоловікам, де у столиці придбати парфум своїй дамі серця. А жінкам радив звернути увагу на нейлонові сорочки або вовняні шарфи.

На той час кияни найпопулярнішими подарунками для рідних та друзів були книги, музичні платівки, фломастери. Щодо вартості подарунка, то цей вибір диктувався не лише грошима, але й можливостями його «дістати». Так, особливим «шиком» вважалося роздобути парфуми.

Профкоми видавав батькам «дитяче запрошення на ялинку». За цим квитком малеча мала змогу прийти на новорічний ранок. Найефектніші у Києві новорічні ранки відбувалися у Палаці «Україна» та «Жовтневому». Після закінчення вистав Дід Мороз вручав кожній дитині подарунковий набір. В нього, як і зараз входили цукерки, печиво, мандарини та плитка шоколаду.

Скромніші «ялинки» проходили в інших будинках культури. Наприклад, в Будинку культури Київського трамвайно-тролейбусного управління, але за майже тим же сценарієм: нарядна ялинка, розваги з Дідом Морозом зі Снігуркою у супроводі акордеоніста, вручення подарунків та перегляд мультфільмів.

Аби в квартирах з’явилася ошатна прикраса свята – ялинка, киянам доводилося витрачати масу зусиль. Вже у 20-х числах грудня люди починали навідувались до «ялинкових базарів» — тимчасових торгових майданчиків, обнесених двометровим парканом. В спальних районах подібні базари влаштовували, в основному, біля універсамів, а в центрі міста – у дворах, де їх треба було ще знайти.

Ялинки завозили нерегулярно. Крім того, у кожній партії налічувалась максимум третина гідних і ще частина з категорії «годиться». Розкуповували «товар» швидко. За наступною партією приходили з самого ранку, бо треба було зайняти чергу. Будь-яке дерево «йшло» по тарифу: 1 карбованець 20 копійок за метр. Але був один цікавий спосіб зробити вдалу покупку: допомогти розвантажувати вантаж з деревами, тоді у подарунок можна було взяти собі одну з «красунь».

Коли в асортименті залишалися тільки «йолки-палки», покупцям пропонували підпільно купити «чудову сосну» з переплатою. Охочих відводили в сторону, де і здійснювалася операція. Базарні продавці не тільки не заважали конкурентам, але самі ж і постачали їх товаром – «навар» потім ділили навпіл.

У центрі біля великих торгових центрів встановлювали гарно прикрашені ялинки. Асортимент іграшок був різноманітний: від зайчиків до червоноармійців та дирижаблів з написом «СРСР». Випускалися також іграшки, що представляють національні костюми всіх радянських республік. З середини грудня в універмагах починали працювати передноворічні ярмарки ялинкових прикрас. Продавці одягалися у костюми новорічних персонажів задля настрою покупців. В них придбати можна було кольорові гірлянди, дощик, карнавальні маски тощо. Укркультторг публікував свою рекламу під заголовком «Чим прикрасити ялинку?»

З кінця 1960-х на київських прилавка з’явилися електричні гірлянди. Для людей –це було щось дивовижне.

Велика увага приділялась й святковому столу. Придбати для нього продукти в умовах товарного дефіциту було справою нелегкою. Адже, наприклад, м’ясо і в звичайний час складно купити, а вже напередодні Нового Року й говорити нема про що. На святковому столі мала бути курка, або котлети по-київськи. Навіть морожений хек, який завжди був наявний у продажу, напередодні Нового Року активно розкуповували.

На шампанське ціна «кусалась»: 4 карбованці 50 копійок за пляшку. Однак перш ніж сім’я або дружня компанія відкриє шампанське і дзвоном келихів зустріне Новий Рік, свято відзначали на роботі або у навчальній групі.

Профспілка організовувала корпоративи 30 грудня, на якому, як правило, дарували новорічний набір солодкого та фруктів. Хоча був особливий «пакет» — шпроти та шампанське. Керівник підбивав підсумки року й вручав премію. А потім святкували: приносили з дому соління, пироги та проводили атмосферну вечірку під музику з платівкою.

На одну сім’ю ціна новорічного стола становила 100 рублів (на 5-6 людей). Це при тому, що середня місячна зарплата була 150 карбованців.

Настрій радянським людям створювали святкові програми по ТБ. 31 грудня о 19:00 показували новорічні фільми, гумористичні програми та улюблений, на той час, «Голубой Огонёк» з зірками естради. Серед них були: Лев Лещенко, Coфія Ротару, Муслім Магомаєв, Йосип Кобзон, Едіта П’єха, Едуард Хіль, Людмила Зикіна, Алла Пугачова, Валентина Толкунова та багато інших. Паралельно із музикою поважні особи говорили тости до свята, а саме: шахіст Анатолій Карпов, хокеїст Владислав Третьяк, фігуристка Ірина Родніна.

О 23:59 в квартирах звучали куранти з Москви, а потім звідусіль лунали «хлопушки» (хлопавки), дзвін бокалів та блимали бенгальські вогники.

1 січня – офіційний вихідний для всіх. До обіду кияни відсипались, а у другій половині дня йшли у гості. Де знов було застілля, тости та новорічні страви.

2 січня уже був звичайний робочий день. Ті, кому не вдалося «вихопити» відпустку, поверталися до праці. Словом, нема чого розслаблятись. Свято віддзвеніло – за роботу, товариші!

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»