Психологічна допомога військовим – як працює центр Повернення, відео

Коли воює один – воює вся родина

Адаптація до цивільного життя супроводжується непростими викликами: потребою звикати до тиші, відновлюватися після постійного напруження та заново вчитися бути поруч із рідними. Часто бойовий досвід “наздоганяє” вже у спокійній обстановці.

“Поки ти в зоні бойових дій, ти можеш загинути кожен день. А коли тіло потрапляє в спокійну обстановку і розслабляється, всі болячки вилазять назовні”, – розповідають у центрі.

Один із ветеранів пригадує, що усвідомив проблему через пів року після бойових дій.

“Я повернувся на роботу, взяв книжку і зрозумів, що букви розбігаються в різні боки. Побратими порадили звернутися до психологів. Я прийшов сюди, і зараз я знову читаю”, – говорить чоловік.

Більше ніж 100 діагнозів та кабінет арттерапії

Київський центр є першим представництвом мережі “Повернення”, яка лише за рік масштабувалася до 15 філій по всій Україні. Тут приймають діючих військових, ветеранів та їхніх родичів, адже близьких не можна залишати на самих себе.

“Нам відгукнулося слово “повернення” тим, що воно може інтерпретуватися по-різному. Для когось це повернення з військового в цивільне життя, для когось – до себе, для когось – в родину”, – говорить членкиня правління Фонду Віктора Пінчука, керівниця проєктів “Recovery” та “Повернення” Світлана Гриценко.

Фахівці працюють із понад 100 діагнозами – від безсоння та депресивних розладів до важких проявів ПТСР.

Для відновлення використовують когнітивно-поведінкову, EMDR- та позитивну психотерапію, а також арттерапію, яка допомагає відкрити людину і говорити про найскладніше без слів.

Повернутися до себе нової якості

Головна стигма, яку руйнують у центрі – це страх попросити про допомогу. Захисники зізнаються: війна змінює побутові звички, і це часто ранить найрідніших.

Один із військових згадує, як зустрів знайомого штурмовика, від якого пішла дружина. Коли з’ясувалося, що той відмовляється від психолога, боєць дав йому візитку центру і запевнив: якщо почати роботу над собою, то і кохана, і діти обов’язково повернуться, адже терапія – це прояв відповідальності.

Сам чоловік також звернувся по допомогу через кризу вдома.

“Приїхав додому, діти не хотіли робити уроки, я змушував їх віджиматися. Менший, шестирічний, каже: “Знаєш, що я замовив Миколаю? Щоб тато мене не змушував віджиматися”. Тоді я зрозумів, що треба йти до психолога. В мене сім’я, яку я хочу зберегти”, – ділиться військовий Сергій.

Лікарі наголошують: повернутися до себе “довоєнного” неможливо, але реально повернутися до себе нової якості. Пацієнти помічають позитивні зміни – вони починають швидше орієнтуватися у побуті, спокійніше реагувати на буденні ситуації та успішно виконувати заплановане на день.

“Коли постійно пищить у вухах і болить голова, ти п’єш таблетки. Зараз, на четвертий місяць занять, бувають моменти, коли я нарешті чую тишу”, – каже один із воїнів, який проходить реабілітацію.

Психологи мережі наголошують: якщо в родині один захисник або захисниця повертається з війни, цей шлях трансформації вони мають пройти разом із найближчими. Саме тому допомога в центрах орієнтована на всю сім’ю.