Виплати, ВЛК та звільнення зі служби - з якими проблемами стикаються солдати

Головне:

Топ–проблеми. Найчастіше військові скаржаться на блокування лікування, ігнорування рапортів на ВЛК та штучне затягування звільнення зі служби.

Скарга замість суду. Питання медицини та ВЛК ефективніше вирішувати через скарги на вище командування – до Міноборони, Генштабу чи ВСП.

Звільнення через суд. Якщо командири ігнорують рапорт на демобілізацію, виходом залишається суд, який триває від 3 до 4 місяців.

Чому “зникають” рапорти. Головна помилка бійців – передача рапорту без офіційної фіксації, через що той може “загубитися”.

Фото: що робити при проблемах під час служби (інфографіка РБК-Україна)

Головні проблеми захисників: досвід адвокатів

Спектр правових питань, з якими стикаються українські військові, є досить широким. Попри поширену думку, що лідерами звернень є виключно грошові виплати чи премії, реальна юридична практика демонструє дещо інші пріоритети.

На першому місці залишаються проблеми медичного забезпечення та неможливість реалізувати право на звільнення, зазначає в розмові з РБК-Україна Рустам Нурієв.

Серед найбільш поширених системних проблем він виділяє такі:

Блокування направлення на лікування: Нерідко діючі військові, які потребують медичної допомоги через погіршення стану здоров’я, стикаються з відмовами або затягуванням процесу з боку безпосереднього командування.

Проблеми з ВЛК: Ігнорування рапортів про направлення на військово-лікарську комісію (ВЛК) як під час служби, так і безпосередньо після завершення курсу лікування чи реабілітації для встановлення ступеня придатності.

Штучне затягування звільнення: Навіть за наявності прямих і беззаперечних законних підстав для звільнення з лав ЗСУ, рапорти військовослужбовців можуть розглядатись місяцями або повністю ігноруватися.

Рапорт чи суд: як і коли вирішують ці проблеми

Вибір інструменту захисту прав напряму залежить від суті самої проблеми. Більшість поточних спорів щодо лікування чи направлення на ВЛК найкраще намагатися закривати на нижчих управлінських рівнях. Це базовий, найбільш оперативний та ефективний механізм.

“Якщо питання стосується направлення на лікування або проходження ВЛК, першочерговим кроком є написання скарг на вище командування-до Міністерства оборони України, Генерального штабу чи Військової служби правопорядку (ВСП). Це формальний рівень, який потребує перевірок та службових розслідувань, проте він здатний діяти швидше за суд”, – роз’яснює Рустам Бейказович.

Зовсім інша ситуація складається з процедурою звільнення з військової служби. За словами адвоката, якщо командування відмовляє у звільненні або ігнорує документи, єдиним ефективним шляхом залишається звернення до суду. Позовна заява в таких випадках стає крайнім, але необхідним кроком.

Чому командування навмисно затягує процес?

Судовий процес в українських реаліях зазвичай триває від 3 до 4 місяців.

Головний нюанс, каже Рустам Нурієв, полягає в тому, що протягом усього періоду судового розгляду військовослужбовець зобов’язаний продовжувати виконання своїх бойових та службових обов’язків. Штучне ігнорування рапорту на місці змушує людину залишатися в строю навіть тоді, коли вона має повне право на демобілізацію.

Чому рапорти “зникають” і що робити військовому?

В армійській структурі діє суворе правило: все виконується виключно по команді. Самостійні спроби військовослужбовців захистити свої права часто розбиваються об банальну відсутність фіксації документів. Це найпоширеніша помилка, яка повністю блокує подальший юридичний

захист.

Як зазначає співрозмовник, військовослужбовець (або офіцер, документи якого мають йти на вище командування) особисто складає рапорт про звільнення, додає до нього всі необхідні підтверджуючі документи та передає безпосередньому керівнику.

“На цьому етапі папери зникають. Безвідповідальний командир може їх просто не передати далі або взагалі викинути, оскільки жодного офіційного сліду передачі не залишається”, – звертає увагу пан Нурієв.

Реальні кейси: гучні випадки з практики юристів

За кожним судовим позовом чи скаргою стоять живі емоційні історії захисників. Шаблонний підхід та байдужість на місцях іноді призводять до критичних наслідків для цілих родин або психічного стану самого бійця.

“Бувають випадки, коли є батько-одинак. Дружина померла, а чоловіка навмисно не звільняють. І доводиться чекати на звільнення, бо бабусі і дідусі вже не в змозі повноцінно виховувати дитину”, – розповідає Рустам Бейказович.

На практиці командування навмисно блокує такі рапорти, змушуючи родину місяцями чекати рішення суду, поки дитина залишається фактично

без обох батьків.

“Одними з найбільш емоційно важких є ситуації, коли військовослужбовець щиро прагне служити, але через важкі поранення чи хронічні хвороби фізично не здатний виконувати бойові завдання. Коли командування ігнорує цей факт і виявляє тотальну байдужість, у людини руйнується мотивація та з’являється відчуття безвиході”, – згадує фахівець.