Ми йдемо захищати і будувати Київ як справжню європейську столицю: велике інтерв’ю Марини Порошенко на "Прямому"

Джерело

Сьогодні, 18 вересня, лідерка “Європейської Солідарності” на виборах до Київради Марина Порошенко в ексклюзивному інтерв’ю Олені Курбановій розповіла про смілий крок – намір стати політиком. Отже, з якими планами та цілями хоче працювати у Київраді, про команду та політичні амбіції. А також, якою була реакція на таке рішення у п’ятого президента Петра Порошенка?

У гостях у нас сьогодні Марина Порошенко. Пані Марино, я вас вітаю. Дякую, що ви прийшли до нас на інтерв’ю. Тим паче, що ви тепер будете в геть іншій вже якості, я так можу сказати, молодого політика, якщо можна назвати.

Молодого – особливо мені подобається.

А як інакше. Звичайно. Марино Анатоліївно, якщо пригадувати навіть попередні 5 років за президентства ви завжди опікувалися, у вас була сфера культури, освіти, тим, чим ви займалися, наука. І в цих сферах, в принципі, немає якихось інтриг і політичної боротьби. Можна сказати, що ви там самі були, займалися цим, розвивали. Політика, в яку ви збираєтесь іти, Київрада – там буде геть інакша атмосфера. Там точно треба буде боротися за своє місце, за свою правду, за свою ініціативу. Як готуєтесь? Бо все ж таки, коли на вас дивишся, звичайно, перш за все бачиш дуже тендітну, дуже красиву жінку. А політика – це така сфера жорстка і часто гендерно несправедлива. Кажуть, що вона більше для чоловіків.

Ви дуже часто повторюєте слово “політика”. І відразу хочу сказати, що я не відчуваю себе політиком точно. І йду до Київради не для того, щоб там ініціювати політичні дебати. Я йду туди працювати і виконувати конкретні справи, які допоможуть киянам, які допоможуть людям дійсно вирішити їх сьогоднішні нагальні проблеми, яких дуже багато накопилося.

[embedded content]

Ви точно як ніхто знаєте, бо ви завжди були поруч з Петром Олексійовичем, що під час його президентської каденції був дуже важкий час. І кожне його рішення, кожен його крок та ініціатива – це все піддавалося нищівній критиці. Така у нас політика: у нас владу не люблять і завжди дуже дорогою ціною платять за будь-яку свою кар’єру. Чи готові ви, що тепер, так чи інакше, все одно будуть критикувати і вас? Бо що б хороше не зробили в нашій державі, все одно знайдуть іншу сторону. Як ви ставитесь до критики?

На жаль, так. Але, знаєте, давайте філософськи подивимося на це питання. І я скажу так. Я думаю, що не критикують тих, хто нічого не робить. І дійсно я протягом п’яти років пліч-о-пліч ішла з Петром Олексійовичем поруч, і весь цей бруд, який лився кожного дня не тільки на Петра Олексійовича, а й на всю нашу родину, на всю нашу команду, дійсно ми стійко витримували. Тому що розуміли, що треба робити конкретні справи, треба змінювати країну, проводити реформи. Якщо б ми хотіли тільки сподобатися, ми не змогли би зробити стільки, скільки зроблено за 5 років президентства Петра Порошенка. Кияни, як досвідчені і дуже розумні люди, вони будуть судити в першу чергу справи і будуть оцінювати ті результати, які вони отримують і відчують на змінах у своєму житті.

Сьогодні так трапилося, що вкотре Україна б’є свій внутрішній антирекорд із показників захворюваності на COVID-19. На жаль, збільшення цих цифр ми бачимо в останні тижні, надзвичайно велика кількість. І це актуально не тільки для України в цілому, а й для Києва. Ми розуміємо, що Київ уже в помаранчевій зоні. І ці антирекорди – вони щоденні. Плюс, у нас величезна проблема з фінансуванням медичної сфери. Плюс, у нас невиплати медикам. Обіцяли, але не зробили. І ми зараз бачимо, що, скоріше за все, влада навіть не знає, що робити з тим, як протидіяти. Ви як лікар за фахом і як політик в майбутньому… Я впевнена, що будь-який киянин, який дивиться, він скаже: що молодий майбутній політик може нам запропонувати, програму, як нас будуть рятувати? Бо це ж треба робити просто зараз, вже немає часу для зволікань.

Дійсно, як лікар я передбачала і бачила ті проблеми, які можуть постати перед нами, наперед. І тому з самих перших днів карантину я разом з командою всією – і нашого Благодійного фонду Порошенка, і “Європейської солідарності”, і громадської організації “Справа громад” – ми разом усі об’єднали свої зусилля над тим, щоб допомогти і державі, і громадянам нашої країни якось вистояти і витримати. Весь цей час я дуже активно відвідую лікарні, ми постачаємо засоби індивідуального захисту для лікарів і ремонтуємо обладнання в лікарнях, і постачаємо нове сучасне обладнання, забезпечуємо лікарні системами тестування від COVID. Я постійно підтримую зв’язок і спілкуюся зі своїми колегами-лікарями. І я бачу ситуацію, яка сьогодні є в системі охорони здоров’я. І хочу сказати, що ця перша хвиля, яку ми сьогодні на собі відчуваємо і яка ще зростає, її Європа ще пережила навесні. Так, вони тоді вводили карантин, як і ми. Але вони його вводили з метою, по-перше, щоб зупинити поширення активне хвороби, а по-друге, для того, щоб виграти час для того, щоб підготувати систему охорони здоров’я, щоб вона належним чином потім рятувала хворих на COVID і надавала якісну необхідну допомогу цим хворим. Що ми бачимо сьогодні в Україні? Гроші з фонду по боротьбі з COVID діюча влада використовує будь-куди, але тільки не на систему охорони здоров’я. Лікарі не захищені, ми не маємо достатньої кількості тестів для того, щоб своєчасно виявляти тих, хто почав хворіти на коронавірус. І, безумовно, ми не можемо дивитися на це збоку. Наша команда знає, що робити, як робити. І ми йдемо саме для того, щоб робити конкретні кроки по боротьбі і обмеженню поширення коронавірусу. І, безумовно, це має бути конкретний покроковий алгоритм, який треба запропонувати для того, щоб своєчасно виявляти контактних осіб, щоб вони знаходилися на самоізоляції, щоб вони не поширювали хворобу. Лікарі мають бути повністю захищені і мати все необхідне обладнання для того, щоб допомагати хворим. Бо, як ми сьогодні бачимо, стоять черги до лікарень із машин швидкої допомоги, і вони не можуть госпіталізувати хворих, які лежать в цих машинах. Ну це просто жахлива ситуація. Треба обов’язково страхувати наших лікарів, тому що вони зараз опинилися на передовій. І якщо ми їх не підтримаємо і не застрахуємо їх життя та їх здоров’я, то завтра не буде кому лікувати наше населення.

Ви назвали, мені здається, абсолютно логічні та елементарні кроки, які справді треба було би втілювати. Тим паче, що це все пропонувалося, і страхування медиків… Шкода тільки, що всі ці гроші все ж таки були закатані просто в дороги. Бо розуміємо, що напередодні виборів влада думає не про людей, а про якийсь популізм. Але ви вже згадали, що у вас є команда, є стратегія і бачення, як це все втілювати. Давайте про команду. Хто ці люди? Давайте по першій п’ятірці: як ви добирали, і чому саме ці люди? Бо це буде ваша права рука, це буде ваш тил, вони будуть поряд з вами йти дуже великий і довгий шлях. Чому ці люди, і що вони привнесуть у вашу команду?

У нас дійсно зібралася команда професіоналів.

І всі дуже молоді.

Молоді, активні, які знають, що робити, як робити. В них є непереборне бажання йти і робити це в міській владі, в столиці для того, щоб, дійсно, кияни відчули ці зміни на собі і відчули, що вони захищені, що вони комусь потрібні і що хтось про них дбає. Це, безумовно, Володимир Прокопів, який є вже тривалий час секретарем Київської міської ради, який зсередини знає всі проблеми в столиці, він знає напрямки, як вирішувати це. Це, можна так сказати, наш менеджер для Києва. Я дуже пишаюся, що в нашій команді є така людина, як відомий правозахисник, юрист, який є автором закону про столицю. Кияни його взагалі знають як дуже принципову людину, яка захищала учасників Революції Гідності від протиправних дій тодішньої діючої влади. Це – Леонід Ємець. Куди нам без молоді? Ви вже зауважили, що у нас дуже молода команда. І, дійсно, є керівник цього молодіжного крила “Європейської солідарності” Дінара Габібуллаєва. Для мене велика гордість, що в нашій команді є людина, яка не на словах, а на ділі знає, як захищати незалежність України. Це людина, яка була на фронті і захищала нашу країну, кожного з нас від ворога. Це сьогодні вже ветеран, волонтер, людина, яка відома своєю дуже активною проукраїнською позицію, – це Олександр Погребиський. Це така п’ятірка у нас. Впевнена, що саме такою командою ми прийдемо до перемоги і ми зможемо зробити для киян дуже багато корисних речей, і вони дуже швидко відчують це саме на своєму житті.

Зараз паралельно з вами починають презентувати команди й інші політичні сили. Я думаю, що коли вчора свою п’ятірку показала “Європейська солідарність”, в когось почався підніматися тиск. Бо ці люди точно будуть запалювати Київраду. Це однозначно. Бо ми частину з них прекрасно знаємо. І це ті люди, які не дадуть точно проводити якісь незаконні рішення через Київраду. Пані Марино, про сам Київ. Ви багато подорожуєте, та й кияни можуть порівнювати нашу столицю зі столицями інших держав. І, на жаль, ми можемо констатувати, що Київ точно не найзручніше і, тим паче, не найінклюзивніше місто чи столиця Європи. Дуже багато у нас бар’єрів. Тобто люди з інвалідністю точно щодня стикаються з проблемами: починаючи з того, як спуститися зі свого будинку, закінчуючи, як сісти в громадський транспорт. Ну дуже багато. І сама історія з інклюзивністю, що її треба розвивати і багато уваги приділяти, – це була історія, яку фактично ви привнесли. Бо я впевнена, що дуже багато людей навіть не знали, що таке інклюзивність. Ми живемо паралельними життями з людьми з інвалідністю. У нас – своє таке звичайне, і ми не бачимо їхніх проблем.
Як змінити нашу столицю, щоб ми не просто говорили про те, що вона якась там дуже сучасна столиця і дуже красива, а щоб ми ще сказали, що тут абсолютно кожен киянин в рівних умовах і щасливо живе? Що будете робити?

На жаль, столиця, яка має бути прикладом і задавати той рівень якості і відповідальності для всієї країни, вона знаходиться набагато нижче, ніж деякі регіони України, по забезпеченню, наприклад, навіть тими ж самими інклюзивно-ресурсними центрами і інклюзивними школами на кількість дитячого населення в Києві. Це, безумовно, те, що треба обов’язково змінювати. Тому що, як я вже говорила, за цією сухою статистикою стоять долі не тільки дітей, але й багатьох людей, сімей, які залежать від саме таких реформ.
Дуже багато зараз і батьків, і вчителів, і самих дітей з особливими освітніми потребами. Я з ними спілкуюся. І, знаєте, це таке щастя, коли я чую ці історії успіху, коли вони дякують за те, що вони сьогодні мають можливість і отримати освіту якісну, і професію, і мати роботу в майбутньому, і просто, знаєте, жити на рівних серед людей. Це дуже важливо – соціалізуватися. Вони при цьому кажуть: Марино Анатоліївно, тільки не кидайте нас, не йдіть, не забувайте інклюзивну освіту.

Фото: Прямий

Бо майже ніхто не хоче цим займатися.

Так. Тому що ми сьогодні вже починаємо відчувати, що все зупинилося, що нас знову починають не помічати. І як можна сказати цим людям, що, знаєте, час пройшов, я вже нічого не можу вам зробити, не можу нічим допомогти? Я можу, я буду це робити, я буду боротися і за цих дітей, і за їх сім’ї. І я хочу сказати, що взагалі ця проблема набагато ширша. Тобто проблема доступності, коли ми не маємо доступного транспорту, щоб людина навіть не тільки з інвалідністю, а й, наприклад, молода мама з дитячим візочком могла зайти в той трамвай чи тролейбус… Ми бачимо, тому що ми живемо серед людей, ми бачимо всі ці проблеми. І наша команда ще у 18 році зібралася для того, щоб переглянути і вдосконалити будівельні норми. І ми тоді вже врахували всі європейські стандарти та вимоги, і взяли за приклад найкращі європейські столиці для того, щоб дійсно адаптувати це все для України, для Києва. І сьогодні не можу допустити, щоб це все залишалося на папері. Ми йдемо для того, щоб це працювало заради людей.

Знаєте, мені одразу пригадалося. Не так давно показували один із відновлених, відремонтованих парків. І там показували надзвичайно сучасну вбиральню, яка пристосована для людей з інвалідністю. Але біда в тому, що під’їхати до цієї вбиральні неможливо, бо там сходи і тут крутий під’їзд. І все. Як і хто це будував – це просто неясно. Це історія про інклюзивність, про те, як зробити рівне місто для всіх. А якщо говорити в цілому про Київ, яким ви собі його бачите: комфортним, новим і сучасним в майбутньому? Бо ви згадали і про транспорт, який не надто зручний. Хтось каже, що він буде боротися з новобудовами і забудовою історичної частини Києва. Хтось говорить про те, що треба старий фонд відбудовувати. Як ви собі уявляєте місто, про яке б ви сказали, що я пишаюся і, тим паче, я ще й доклала руку до того, аби столиця виглядала саме такою?

Київ має бути містом, де легко дихається, де свіже повітря, де у нас паркові зони і зони відпочинку розподілені рівномірно по території Києва, а не згруповані тільки, знаєте, у відсотковій якійсь частині, десь в одному місці, і тільки для того, щоб написати десь на папері: так, у нас є 15% зеленої зони на весь Київ. Але коли ми бачимо, де це, то воно абсолютно недоступно для більшості киян, які ростуть, знаєте, в цих кам’яних гетто і виховують своїх дітей. Безумовно, кожен киянин знає, кожна молода родина, що треба ставати в чергу на те, щоб отримати місце в дитячому садочку і школі, ще до того, як дитина народилася. І саме головне, що це ще не факт, що вони отримають це місце, коли дитина вже буде мати той вік, щоб іти в садочок і в школу. Як таким родинам взагалі планувати своє життя, свій кар’єрний ріст, як бути ефективними громадянами нашого українського суспільства? Ці всі питання треба вирішувати.

Це добре, що ви сказали особливо про прозорість. Бо завжди, особливо це стосується і столиці, яка просто тоне в корупції, і загалом наша влада… Ми знаємо сучасні приклади. Останні скандали показують, що ця прозорість насправді дуже важлива. Бо і кияни, і всі українці хочуть знати, як використовуються кошти навіть на просто розбудову чи вдосконалення будь-якого міста. Марино Анатоліївно, всі ці плани, про які ви зазначили, всі ці стратегії – це, ясно, дуже багато часу займе. Політика займає величезний шмат життя будь-якої людини. У вас величезна родина, у вас є діти, у вас є чоловік. Як ви будете шукати баланс між тим, щоб віддавати час Київраді і проблемам столиці, і при тому, звичайно, лишатися і дружиною, і мамою?

5 років я дійсно також була в команді поруч з Петром Олексійовичем і реалізовувала багато проектів по всій Україні. І я не можу порівняти свій графік з графіком президента Порошенка. Я розумію, що він в нього був набагато щільніший і насиченіший. Але я мала досить насичений графік, і в мене було розписано все наперед. Тому що, якщо не маєш графіка і не маєш плану реалізації своїх проектів, ти не досягнеш мети. Діти вже дорослі, і кожен з них має вже свій графік і свій розклад життя. І, безумовно, ми вже, знаєте, звикли за цей час десь балансувати поміж нашими графіками і знаходити, домовлятися про спільний час, який ми будемо проводити разом. Але від цього, я можу сказати так, навіть більше його цінуємо, цей спільний час, який ми проводимо разом.

Фото: Прямий

Я думаю, це просто якась історія прикладу для сучасних жінок. Бо ми дуже часто розриваємося між питанням родини чи кар’єри. А у вас виходить, що вже є баланс. Бо, як ви сказали, діти дорослі, і ви вже стільки часу присвятили їхньому розвитку і зростанню. Але, з іншого боку, всі ці роки ми бачили, що ви пліч-о-пліч ішли з Петром Олексійовичем. Тобто ви завжди з ним, він завжди на вас покладався. Я так розумію, що в якісь скрутні моменти ви його втішаєте, а в радісні ви розділяєте це. А тут точно буде час… Тобто його час, який ви забираєте, ви вже не поряд з ним. Чи говорив він вам щось: як я без тебе, ти ж маєш бути зі мною, а тепер я буду за тебе переживати, бо тепер ти вже будеш у політиці?

Може, десь внутрішньо він це і переживає, але він мені про це не каже. Тому що він дуже поважає моє рішення і підтримує мене. І я дуже вдячна йому за це.

Прізвище Порошенко точно одне з найвідоміших в Україні, і воно дуже відоме у світі. Просто цікаво, чи є у вас, знаєте, можливо, внутрішні амбіції. Ваш чоловік вже у політиці дуже давно, і вже свій імідж, свій статус він заробив. Чи є амбіція стати ще більш успішною і трохи перевершити чоловіка у політиці? Бо мені одразу чомусь пригадується приклад подружжя Клінтон. Спочатку це був президент, потім це стала Гілларі Клінтон, увійшла у велику політику. І важко сказати, хто з них тепер більш відомий Клінтон. Чи є у вас таке бажання? Можливо, є у вас якесь там умовне суперництво в родині, і в когось щось виходить краще?

Я думаю, що взагалі, знаєте, у нас найвища посада в державі – це президент України. І мені буде важко вже перебільшити свого чоловіка.

У вас тільки старт.

Але, знаєте, тут річ не в амбіціях. І я з дуже великою повагою взагалі відношусь до державних інституцій. І впевнена, і це моє велике переконання, що такі високі посади, від яких залежать долі мільйонів мешканців будь-якої країни, дуже важливо, щоб займала людина, яка має певний досвід, відповідну професію, дуже добре розуміється на внутрішньополітичних і економічних проблемах, і знає найсучасніші останні світові напрямки розвитку для того, щоб рухати країну в правильному напрямку, щоб достойно виглядати, щоб бути впевненому у наступному дні, в майбутньому країни і, безумовно, захищати її від викликів і загроз. І тому я раджу, до речі, всім політикам нині діючим більш відповідально ставитись до цих посад.

До вчорашнього дня здавалося, що один, мабуть, із найважчих і найцікавіших етапів вашого життя якраз був під час президентства Петра Порошенко. А тепер абсолютно очевидно, що найцікавіше тільки попереду, але і найважче – теж. Тому я дуже сподіваюся, що коли ви будете йти свій особистий політичний шлях, то всі ваші плани, про які ви сьогодні розповідали, вони обов’язково втіляться. І хай би які негаразди не траплялися, ви все одно будете йти повз них, бо так і має відбуватися, коли людина йде до своєї мети. Ми як журналісти не маємо права вам бажати перемоги. Але я сподіваюся, що ця кампанія справді буде для вас і вашої команди особливою, і ми з вами вже побачимося тоді, коли, можливо, у вас буде вже мандат міського депутата. Я дякую вам за інтерв’ю.

І я вам дуже вдячна за нашу дуже теплу і щиру розмову. Для мене дійсно сьогодні було дуже важливо донести до киян, що наша команда йде вирішувати проблеми саме Києва і киян, що ми йдемо допомагати, захищати і будувати Київ як справжню європейську столицю, яка буде прикладом для всієї країни.

А ми із задоволенням будемо кожен ваш крок висвітлювати і спостерігати. Дякую вам.