Старе обладнання і забруднення повітря: як “Метінвест” Ахметова знищує екологію

Рак, вади нирок та психічні розлади. Такі захворювання можуть викликати важкі метали — ртуть, кадмій, цинк, миш’як, свинець та хром. Саме їх виявили у ґрунтах міста Маріуполь, де розташовані підприємства Групи “Метінвест” олігарха Ріната Ахметова.

Про це пише “УкрРудПром”.

Про токсичні викиди із заводів Ахметова та непоправну шкоду для екології міста та здоров’я людей повідомляє у матеріалі у National Geografic автор книги “Задуха: життя і дихання в епоху забруднення повітря” Бет Гардінер.

Обидва сталеливарні заводи в Маріуполі належать Групі “Метінвест”. Представники компанії заявляють, що модернізують свої заводи.

Автор же розслідування Бет Гардінер дізнався, що, наприклад, на заводі “Азовсталь” встановлене застаріле обладнання. І загалом політика компанії щодо модернізації полягає у підвищенні продуктивності, а будь-яке скорочення забруднення навколишнього середовища — лише побічний ефект цих процесів.

“Олігархи — велика перешкода, що працюють за лаштунками проти посилення таких вимог”, — каже Михайло Амосов, експерт із важкої промисловості в Ecoaction.

Підприємства компанії “Метінвест” Ріната Ахметова входять до першої 10-ки найбільших забруднювачів за викидами в атмосферне повітря. Про це свідчать дані Міндовкілля.

А Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча — серед топ-10 забруднювачів, які провокують найбільшу кількість відходів не лише в Маріуполі, а й на території всієї України. Про це розповідає експертка з екології Олена Дума.

“Мешканці 450-тисячного міста десятиліттями потерпають від їдкого смогу, високої концентрації в повітрі аміаку, діоксидів азоту й сірки, фенолу й формальдегіду, що в рази перевищує максимально допустимі норми, а також від пилу з численних промислових відвалів. У 2013 році забезпечити чисте повітря жителям Маріуполя обіцяв сам Рінат Ахметов, який є опосередкованим власником основних підприємств-забруднювачів атмосфери міста — “Азовсталі” та “ММК ім. Ілліча”, — зазначає експертка.

Маріупольські активісти проводили дослідження та заміри і запевняють, що вони в десятки разів вище ніж ті, що рекомендовані ВОЗ.

“Мер Маріуполя, у минулому посадова особа в компанії “Метінвест”, так само як і багато інших маріупольських посадових осіб (вихідців з компанії) — не дають реалізації для розголосу негативного екологічного стану та впливу на здоров’я людей, контролюються більшість місцевих медіа, також підконтрольними є люди, які працюють та залежні від роботодавців, а це більше 35 тисяч працівників”, — розповідає вона.

За словами Думи, податки Метінвесту покривають більше 30% місцевого бюджету, а від цього є наслідок — залежність міської влади, що покриває недоліки.

Віталій Коваленко, директор з екологічного менеджменту “Метінвеста”, зазначає, що з 2012 року компанія витратила 665 мільйонів доларів на модернізацію двох заводів, і 80% цих модернізаційних проектів перевищили вимоги України щодо забруднення. Але навіть він додає, що зараз процес уповільнився через відсутність кадрів з інженерними і будівельними знаннями. Окрім того, дається взнаки брак іноземних інвестицій.

“Метінвест” каже, щоб уряд дав компаніям понад 7 років, для того щоб почати відповідати суворішим обмеженням із забруднення. Але за розрахунками експертів, це неможливо зробити за цей час — є певні фінансові обмеження та черги підрядників.

Тобто реальний термін виконання таких проектів — щонайменше 15 років.

Це у випадку, якщо така модернізація взагалі відбудеться. Адже відомо, що Ахметову більше подобається вкладатися в елітну нерухомість за кордоном, ніж у застаріле виробництво у рідній Україні.

Тільки торік він купив найдорожчу віллу у Франції, що обійшлося мільярдеру в якихось 200 мільйонів євро. Про це писало навіть видання Financial Times.

Також олігарх має елітну квартиру у Лондоні, і ще пару віл у Швейцарії на березі знаменитого озера в Женеві — усього лише за декілька десятків мільйонів доларів кожна.

А ось в людей, які живуть у Маріуполі і яких труять заводи того ж олігарха, такої можливості немає. Але судячи з останніх новин мільярдеру не до маріупольців, як і не до питань екології.

Замість того, щоб шукати інвесторів для модернізації своїх підприємств, які труять людей в Маріуполі, Ахметов зосередив увагу на більш важливих для нього питаннях. Ось нещодавно він літав у Вільнюс, де обговорював можливих кандидатів на майбутніх парламентських та президентських виборах.

При цьому його приспішники безперестанно розповідають, що він не має вплива на українську політику. Особливо гучно вони це озвучують на телевізійних каналах, що належать знову ж таки олігарху Ахметову. Так, звичайно, і на енергетичну сферу він також не має впливу. Як і на ситуацію в Маріуполі — місті, яке декілька років тому витримало обстріли російського окупанта, а зараз, судячи з матеріалу у National Geografic, опинилося перед новим, не менш страшним викликом — екологічним. І цього разу загроза не зовнішня, а внутрішня. Чи справляться маріупольці з цим?

І якщо навіть припустити, що модернізація цих нещасних підприємств все ж відбудеться, то що буде з екологією міста та здоров’ям жителів Маріуполя за цей час — 15 років?! Це навіть важко уявити. Адже у людей, які тут живуть і яких труять заводи олігарха, і близько немає навіть мільйонної долі таких можливостей як в Ахметова — капітал та нерухомість для життя у будь якій точці світу.

Олігарху точно простіше. А ви як думаєте?

Схожі повідомлення

НАЕК «Енергоатом»: Корупція в деталях і персонах (Частина 7)

НАЕК «Енергоатом» в обіймах корупційного спрута продовжує опускатися на дно, а там, колись успішну державну компанію, чекає банкрутство і розпродаж найбільш привабливих активів. Діяльність організованої злочинної групи, яку ми розслідуємо вже понад пів року, за цей час лише набирала обертів і наслідки видно вже неозброєним оком. Втім, за потурання вищих державних мужів, фігуранти нашого розслідування не те, що зазнали переслідування з боку закону, а лише дедалі більше укріплюються на своїх позиціях, отримуючи нові високі посади і необмежені можливості.

Те, що компанія НАЕК «Енергоатом» знаходиться на межі повного колапсу, підтверджується неспростовними фактами і цифрами.

Зірваний графік ремонтних робіт на АЕС, який коштував компанії 4 млрд кВтч і 2 мільярдів гривень прибутку.

Скандал довкола закупки контрафактних запчастин до резервних дизель генераторів, критичні заборгованості перед компанією за спожиту електроенергію і одночасно аномально низькі ціни на неї для компаній олігархів Ахметова та Коломойського.

І, нарешті, відкритий конфлікт «Енергоатома» з Міненерго довкола конкурсу на відбір незалежних членів наглядової ради.

Все це тільки публічна вершина айсберга проблем, які тяжіють над українською атомною енергетикою. Під килимом розгортається куди цікавіший сценарій, наслідком реалізації якого може стати рекордний за масштабами розпил бюджетних коштів.

Йдеться про багатостраждальне будівництво Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива, яке мало допомогти Україні укріпити енергетичну незалежність від РФ і заощадити для бюджету 400 мільйонів доларів щорічних витрат на тимчасове зберігання відходів. Втім, будівництво ЦСВЯП, схоже, остаточно зупинено.

Всупереч заявам і обіцянкам виконуючого обов’язки президента компанії Петра Котіна, добудувати ЦСВЯП до кінця поточного року не вдасться, адже контракт на його будівництво з підрядними організаціями досі навіть не підписаний. При цьому т.в.о президента компанії «Енергоатом», схоже, остаточно втратив зв’язок з реальністю і залишки здорового глузду, адже продовжує розігрувати дурня і транслює для ЗМІ повну впевненість, що будівництво сховища йде за планом.

Зокрема, Петро Котін заявив виданню «Українська енергетика»:

«За нашим графіком, який затверджено і відкориговано, ми очікуємо завершити усі роботи в цьому році. Вони близькі до завершення».

Очевидно, що керівник компанії, нехай навіть з яскраво вираженими ознаками деменції, не міг не знати про те, що всі строки з будівництва сховища зірвано, і завершити його взимку впродовж лише грудня точно не вдасться.

Це, між іншим, розуміють і в уряді, і у самому НАЕК, адже, незважаючи на заяви Котіна, вже планують на 2021 рік віднайти додатково близько 500 мільйонів доларів саме на оплату зберігання відпрацьованого ядерного палива у Російській Федерації.

Утім Котін вперто продовжує наполягати на своєму, очевидно покриваючи провал і тих, хто за цим стоїть.

У попередніх частинах ми розповідали про спроби чинного керівництва компанії НАЕК «Енергоатом» проштовхнути на роль виконавця робіт з будівництва ЦСВЯП компанії, пов’язані зі скандально відомим Максимом Микитасем. І, треба відзначити, що незважаючи на розголос і суспільний резонанс, своїх намірів вони не полишили.  

Нагадаємо, нещодавно оголошений тендер вартістю у 655 мільйонів, переможцем у якому мала стати компанія, афільована з будівельною корпорацією Микитася «Укрбуд», скасував Антимонопольний комітет України. Друга спроба «завести» цього скандального забудовника на спорудження ЦСВЯП уже за скороченою процедурою теж зазнала невдачі і теж була зупинена АМКУ, як така, що не відповідає чинному законодавству України.

І знову новий тендер, і знову за скороченою процедурою, і знову у оборудці на 130 мільйонів фігурує вже згадуваний нами «Укрбуд» Максима Микитася. 

І, хоча угода під питанням, оскільки її знову ж таки розглядає Антимонопольний комітет, варто чекати нових і нових спроб.

Це безпрецедентний випадок, коли всупереч рішенням АМКУ, всупереч закону, всупереч здоровому глузду, відкрито і цинічно пропихається саме «потрібний» підрядник. За інформацією з наших джерел, сума відкату, яку отримають посадовці «Енергоатому» від людей Микитася, теж безпрецедентна. Гроші, виділені на добудову ЦСВЯП, просто поділять 50% на 50%. Тобто, розмір хабара становив би щонайменше 70 мільйонів. І подібної пропозиції чиновникам НАЕК не зробить жодна інша фірма чи компанія, якщо, звісно, зберігає хоч краплю своєї репутації.

Сховище – проект загальнонаціонального масштабу, за його провал доведеться відповідати, крім того, сума значна, тож уникнути детальних перевірок не вдасться. Але для Микитася і його компаній це звична справа. Сам він уже за ґратами і це стане просто ще одним епізодом у його справі. Тож, у випадку з «Укрбуд» йдеться про банальний розпил коштів, адже реально будувати об’єкт вони навіть не збираються.

Відтак, союз між чинним менеджментом компанії НАЕК «Енергоатом» і людьми з оточення одіозного забудовника взаємовигідний та непорушний, і, схоже, запустити  багатомільйонну корупційну схему спільними зусиллями, нехай з п’ятої чи сьомої  спроби, їм таки вдасться. Крім того, покривають цей грандіозний дерибан на найвищому рівні. Половина відкату, а це немало-небагато 35 мільйонів, вже обіцяна впливовій людині в Офісі президента. І про це причетні до схеми говорять відкрито, вихваляючись потужним покровителем, який має безпосередній контакт з першою особою держави.

Але повернемось до «Енергоатому», і тут потрібно окремо зупинитися на постатях людей, яким, схоже, остаточно вдалося встановити повний контроль над найбільшою державною компанією і практично безкарно її грабувати на очах у всіх правоохоронних і антикорупційних структур.

Обидва фігуранта справи – і Олег Боярінцев, і Герман Галущенко – давно вже контролюють прийняття рішень в компанії «Енергоатом», але до останнього часу робили це з тіні, прикриваючись маріонеткою Петром Котіним. Тепер же, завдяки згаданим покровителям на Банковій, час маскування минув і кримінальний дует готується офіційно перебрати на себе всю повноту влади в НАЕК.

Олег Боярінцев уже отримав під своє управління дирекцію з кадрів компанії і активно зачищає колектив від людей, які можуть потенційно бути не зручними для нового керівництва.

Це, за інсайдерською інформацією, близько 30% персоналу, здебільшого висококваліфіковані атомники, втрату яких навряд чи вдасться компенсувати, адже ці фахівці просто поїдуть з країни працювати у Росію, Білорусь чи Вірменію. І це стане ще одним великим кроком до знищення компанії «Енергоатом».

Герман Галущенко тим часом готується обійняти найвищий пост у НАЕК «Енергоатом». Сірий кардинал чорних корупційних схем нарешті легально зможе одягнути корону президента цієї державної компанії.

Державна інспекція ядерного регулювання України прийняла необхідні іспити у Галущенка. Відтак, його інавгурація в ролі президента компанії «Енергоатом» справа найближчого часу. Котін, виконавши свою роль штатного клоуна, на якого повісять усі борги і невдачі останнього року, в тому числі провал у питанні будівництва ЦСВЯП, отримає посаду першого віце-президента з технічних питань.

Очевидно, що призначення Галущенка захочуть подати суспільству під соусом необхідності порятунку збанкрутілої компанії. Такий собі антикризовий менеджер, який невідкладно запропонує детальний план виходу кризи і негайно почне його втілення.

Найцинічніше, що вся ця шахова партія розігрується під носом у президента Зеленського і освячена його іменем.  Адже саме Германа Галущенка представили гаранту, як людину, яка зможе навести лад в українській енергетиці. Саме Галущенко особисто у присутності Єрмака і Шефіра обіцяв Зеленському добудувати Центральне сховище відпрацьованого ядерного палива до кінця 2020 року, чого б це йому не коштувало. Тож тепер залишається лише вміло подати його підвищення, аргументувавши це тим, що Галущенку для порятунку НАЕК дотепер не вистачало повноти повноважень.

Хтось уміло замилює очі Зеленському і, судячи з отриманої нами інформації, роблять це не безкорисливо. Президента Зеленського просто ізолювали від об’єктивної інформації і хочуть пошити у дурні, адже ті факти і цифри, які лягають йому на стіл, не мають нічого спільного з реальністю.

Впевнені, на тлі падіння довіри до ЗЕ і його команди, добудова ЦСВЯП, а також 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС, продемонструвала б державницький підхід голови держави до енергетичної безпеки країни, та зміцнила би обвалений останнім часом рейтинг. 

Віримо, що віддані країні і президенту люди все ж покажуть Володимиру Зеленському цю публікацію і це допоможе врятувати атомну енергетику країни від повного знищення. 

До речі, в правдивості зібраних нами матеріалів Зеленський зможе пересвідчитись особисто. У грудні президента планують привезти на будівництво ЦСВЯП. Об’єкт уже почали чепурити і фарбувати, аби місце, де буде перерізатися святкова стрічка, виглядало максимально привабливо для телекамер. Володимиру Олександровичу достатньо буде просто трохи відхилитись від прокладеного для нього маршруту, зайти, так би мовити, за декорації, і на власні очі побачити, яким є реальний стан речей.

Тут вибір за президентом просто перерізати стрічку і далі перебувати у в омані власних ілюзій чи нарешті спробувати отримати більш об’єктивну інформацію, хоч вона напевно буде менш приємною для чинного гаранта Конституції.

Джерело

Схожі повідомлення