Ще одне судно з підсанкційною сировиною від Асада прямує в український порт

Нове судно завантажується підсанкційними фосфоритами сирійського походження у Ліванському порту Тріполі в інтересах української компанії “Укрмінхім”. Цього разу це балкер MJ SOFIA під прапором Республіки Палау, який віднедавна перебуває під управлінням турецької компанії SATA CHARTERING & SHIPPING. Ще 24 серпня він кинув якір в Тріполі, і відтоді знаходиться там.

“Укрмінхім” це приватна прокладка між державним заводом “Сумихімпром” і постачальниками сировини. “Сумихімпром” – найбільший виробник добрив в Україні, але фосфорити, аміак, хлористий калій він отримує по “давальницькій схемі”. “Укрмінхім” надає державному заводу сировину, а за це отримує право на кінцеву продукцію підприємства. Чим дорожче на папері буде сировина, тим більшу частку продукції отримає посередник. Це класичні махінації для державних підприємств.

Я вже розповідав, що керує схемою неформальний радник голови державної Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, Віталій Логінов. Його “завели зверху” до ОГХК восени 2023 року, представивши колективу центрального офісу як “смотрящого від Офісу Президента”. Та Логінов діє не сам. По суті, він представник іншого відомого рішали, – Андрія Гмиріна, який втік за кордон, після того як отримав підозру від НАБУ за дуже схоже давальницьке шахрайство на Одеському припортовому заводі.

Сирійські фосфорити для “Сумихімпрому” возять уже не вперше. Вони нібито мають “єгипетське” походження, але за контрактом “Укрмінхіму” з постачальниками, порт завантаження – ліванський Тріполі, майже на кордоні із Сирією. При першому ж погляді на карту Середземномор’я зрозуміло, що економічно немає жодного сенсу везти сировину з Єгипту кудись за тисячу кілометрів, щоб потім продавати за тисячі кілометрів в протилежний бік. Але по документах ці фосфорити коштують 107 євро за тонну, і це задорого навіть якби вони справді були єгипетськими. Та сирійські коштують і того менше, – через міжнародні санкції, – лише 30 євро за тонну. Тобто, на кожній поставці можна вкрасти більше 70% вартості.

Ще одне судно з підсанкційною сировиною від Асада прямує в український порт
Судно MJ SOFIA в порту Тріполі станом на 3 вересня 2024 (за даними VesselFinder)

Коли йдеться про такі колосальні гроші, Логінова абсолютно не хвилює, що товар постачається із Сирії. Але ж санкції Президента Зеленського накладені на цю арабську країну не просто так, Сирія – один із небагатьох реальних союзників Путіна, і Сирія брала участь в розкраданні українського зерна з окупованих територій. Тобто, завдяки таким махінаторам, як Гмирін та Логінов, Україна платить людям, які крадуть у нас зерно, і заради цього заганяє у збиткові схеми свої власні державні підприємства!

Та все це не означає, що аферистів не можна зупинити. Кілька тижнів тому вони вже намагалися завезти в Україну нібито “єгипетські” фосфорити з Тріполі судном HARUN BEY за контрактом із словацькою прокладкою “Z9 Impex s.r.o.”. Саме в контракті між “Z9 Impex s.r.o.” та “Укрмінхімом” і фігурувала ота астрономічна ціна у 107 євро за тонну. Та про це почали писати українські ЗМІ, а згодом словацька поліція провела обшуки в офісі прокладки у Братиславі та наклала арешт на її рахунки. Європейські журналісти охарактеризували ситуацію без жодних дипломатичних напівтонів: “Словацька компанія виявилася замішана в українській корупції”. Після скандалу, судно HARUN BEY, яке уже мало погоджені дати заходу в порт Південний з 30 серпня по 5 вересня, раптом передумало заходити в Україну, і відправилося… в російський порт Кавказ!

Словацька юрисдикція опинилася в цій історії не випадково. Саме через словацькі та чеські компанії багато років працює ще один відомий поплічник Гмиріна і Логінова – Владислав Кліщар, який також потрапляв в поле зору правоохоронних органів. Британські журналісти з London Insider називають його членом угрупування SARN, про це йшлося у розслідуванні “Зброя, Гроші і SARN: як американсько-чеська група може бути пов’язана з розкраданням коштів з України” . Саме Кліщар контролював чеські компанії, які брали участь в давальницькому шахрайстві на Одеському припортовому заводі, – в цій схемі Кліщар працював, як підлеглий Андрія Гмиріна. А пізніше Кліщар став членом наглядової ради словацької прокладки Sevotech, на яку перевели з українського бюджету більше пів мільярда гривень за мінометні постріли для війська. Гроші зникли, а міни так ніколи і не були поставлені. Слідство досі триває: і в Україні, і за кордоном.

Про звʼязки Гмиріна, Кліщара, Логінова та інших я вже неодноразова писав. І в махінаціях із санкційною сировиною для “Сумихімпрому” задіяне те саме коло осіб. Зухвалість і нахабство їхніх операцій наштовхують на думку про наявність покровителів на найвищих щаблях української влади. Зрештою, Гмирін і заступник Єрмака Олег Татаров є близькими друзями, і колегами по МВС часів Януковича. Одне із джерел повідомило, що Гмирін і Татаров свого часу разом призначали силовиків на вищі посади. І попри те, що Гмирін вимушено втік в Дубай, українські бізнесмени і досі їздять до нього вирішувати проблеми, які сам Гмирін їм і створює – через Татарова. На зустрічах він хизується близькістю до влади, і називає себе гаманцем Андрія Єрмака та друга президента Тимура Міндіча. Більше того, сам Гмирін стверджує, ніби при необхідності має доступ навіть до “першого кабінету країни”.

Але ми вже довели: публічність і зусилля правоохоронців можуть зупинити схематоз. Обкрадати державний завод уже саме по собі – злочин. Та обкрадати його під час війни за допомогою воєнних злочинців і поплічників Путіна то вже державна зрада. Сподіваюся, і саме судно і підсанкційний вантаж буде заарештовано. Покласти край брудним оборудкам можуть не тільки наші силові структури, але і органи влади США. Сирія перебуває під найсуворішими санкціями Держдепу, і обхід цих санкцій шкодить американським національним інтересам так само, як і українським.

Ілюстрації:

MJ SOFIA – VesselFinder.png – Судно MJ SOFIA в порту Тріполі станом на 3 вересня 2024 (за даними VesselFinder)

Symphony by abdul latif ismail.webp – MJ SOFIA (раніше – Symphony, Golden ID) фото Абдула Латіфа Ісмаїла

Мар’ян Ощановський для Цензор.Нет

Схожі повідомлення

НАЕК «Енергоатом»: Корупція в деталях і персонах (Частина 7)

НАЕК «Енергоатом» в обіймах корупційного спрута продовжує опускатися на дно, а там, колись успішну державну компанію, чекає банкрутство і розпродаж найбільш привабливих активів. Діяльність організованої злочинної групи, яку ми розслідуємо вже понад пів року, за цей час лише набирала обертів і наслідки видно вже неозброєним оком. Втім, за потурання вищих державних мужів, фігуранти нашого розслідування не те, що зазнали переслідування з боку закону, а лише дедалі більше укріплюються на своїх позиціях, отримуючи нові високі посади і необмежені можливості.

Те, що компанія НАЕК «Енергоатом» знаходиться на межі повного колапсу, підтверджується неспростовними фактами і цифрами.

Зірваний графік ремонтних робіт на АЕС, який коштував компанії 4 млрд кВтч і 2 мільярдів гривень прибутку.

Скандал довкола закупки контрафактних запчастин до резервних дизель генераторів, критичні заборгованості перед компанією за спожиту електроенергію і одночасно аномально низькі ціни на неї для компаній олігархів Ахметова та Коломойського.

І, нарешті, відкритий конфлікт «Енергоатома» з Міненерго довкола конкурсу на відбір незалежних членів наглядової ради.

Все це тільки публічна вершина айсберга проблем, які тяжіють над українською атомною енергетикою. Під килимом розгортається куди цікавіший сценарій, наслідком реалізації якого може стати рекордний за масштабами розпил бюджетних коштів.

Йдеться про багатостраждальне будівництво Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива, яке мало допомогти Україні укріпити енергетичну незалежність від РФ і заощадити для бюджету 400 мільйонів доларів щорічних витрат на тимчасове зберігання відходів. Втім, будівництво ЦСВЯП, схоже, остаточно зупинено.

Всупереч заявам і обіцянкам виконуючого обов’язки президента компанії Петра Котіна, добудувати ЦСВЯП до кінця поточного року не вдасться, адже контракт на його будівництво з підрядними організаціями досі навіть не підписаний. При цьому т.в.о президента компанії «Енергоатом», схоже, остаточно втратив зв’язок з реальністю і залишки здорового глузду, адже продовжує розігрувати дурня і транслює для ЗМІ повну впевненість, що будівництво сховища йде за планом.

Зокрема, Петро Котін заявив виданню «Українська енергетика»:

«За нашим графіком, який затверджено і відкориговано, ми очікуємо завершити усі роботи в цьому році. Вони близькі до завершення».

Очевидно, що керівник компанії, нехай навіть з яскраво вираженими ознаками деменції, не міг не знати про те, що всі строки з будівництва сховища зірвано, і завершити його взимку впродовж лише грудня точно не вдасться.

Це, між іншим, розуміють і в уряді, і у самому НАЕК, адже, незважаючи на заяви Котіна, вже планують на 2021 рік віднайти додатково близько 500 мільйонів доларів саме на оплату зберігання відпрацьованого ядерного палива у Російській Федерації.

Утім Котін вперто продовжує наполягати на своєму, очевидно покриваючи провал і тих, хто за цим стоїть.

У попередніх частинах ми розповідали про спроби чинного керівництва компанії НАЕК «Енергоатом» проштовхнути на роль виконавця робіт з будівництва ЦСВЯП компанії, пов’язані зі скандально відомим Максимом Микитасем. І, треба відзначити, що незважаючи на розголос і суспільний резонанс, своїх намірів вони не полишили.  

Нагадаємо, нещодавно оголошений тендер вартістю у 655 мільйонів, переможцем у якому мала стати компанія, афільована з будівельною корпорацією Микитася «Укрбуд», скасував Антимонопольний комітет України. Друга спроба «завести» цього скандального забудовника на спорудження ЦСВЯП уже за скороченою процедурою теж зазнала невдачі і теж була зупинена АМКУ, як така, що не відповідає чинному законодавству України.

І знову новий тендер, і знову за скороченою процедурою, і знову у оборудці на 130 мільйонів фігурує вже згадуваний нами «Укрбуд» Максима Микитася. 

І, хоча угода під питанням, оскільки її знову ж таки розглядає Антимонопольний комітет, варто чекати нових і нових спроб.

Це безпрецедентний випадок, коли всупереч рішенням АМКУ, всупереч закону, всупереч здоровому глузду, відкрито і цинічно пропихається саме «потрібний» підрядник. За інформацією з наших джерел, сума відкату, яку отримають посадовці «Енергоатому» від людей Микитася, теж безпрецедентна. Гроші, виділені на добудову ЦСВЯП, просто поділять 50% на 50%. Тобто, розмір хабара становив би щонайменше 70 мільйонів. І подібної пропозиції чиновникам НАЕК не зробить жодна інша фірма чи компанія, якщо, звісно, зберігає хоч краплю своєї репутації.

Сховище – проект загальнонаціонального масштабу, за його провал доведеться відповідати, крім того, сума значна, тож уникнути детальних перевірок не вдасться. Але для Микитася і його компаній це звична справа. Сам він уже за ґратами і це стане просто ще одним епізодом у його справі. Тож, у випадку з «Укрбуд» йдеться про банальний розпил коштів, адже реально будувати об’єкт вони навіть не збираються.

Відтак, союз між чинним менеджментом компанії НАЕК «Енергоатом» і людьми з оточення одіозного забудовника взаємовигідний та непорушний, і, схоже, запустити  багатомільйонну корупційну схему спільними зусиллями, нехай з п’ятої чи сьомої  спроби, їм таки вдасться. Крім того, покривають цей грандіозний дерибан на найвищому рівні. Половина відкату, а це немало-небагато 35 мільйонів, вже обіцяна впливовій людині в Офісі президента. І про це причетні до схеми говорять відкрито, вихваляючись потужним покровителем, який має безпосередній контакт з першою особою держави.

Але повернемось до «Енергоатому», і тут потрібно окремо зупинитися на постатях людей, яким, схоже, остаточно вдалося встановити повний контроль над найбільшою державною компанією і практично безкарно її грабувати на очах у всіх правоохоронних і антикорупційних структур.

Обидва фігуранта справи – і Олег Боярінцев, і Герман Галущенко – давно вже контролюють прийняття рішень в компанії «Енергоатом», але до останнього часу робили це з тіні, прикриваючись маріонеткою Петром Котіним. Тепер же, завдяки згаданим покровителям на Банковій, час маскування минув і кримінальний дует готується офіційно перебрати на себе всю повноту влади в НАЕК.

Олег Боярінцев уже отримав під своє управління дирекцію з кадрів компанії і активно зачищає колектив від людей, які можуть потенційно бути не зручними для нового керівництва.

Це, за інсайдерською інформацією, близько 30% персоналу, здебільшого висококваліфіковані атомники, втрату яких навряд чи вдасться компенсувати, адже ці фахівці просто поїдуть з країни працювати у Росію, Білорусь чи Вірменію. І це стане ще одним великим кроком до знищення компанії «Енергоатом».

Герман Галущенко тим часом готується обійняти найвищий пост у НАЕК «Енергоатом». Сірий кардинал чорних корупційних схем нарешті легально зможе одягнути корону президента цієї державної компанії.

Державна інспекція ядерного регулювання України прийняла необхідні іспити у Галущенка. Відтак, його інавгурація в ролі президента компанії «Енергоатом» справа найближчого часу. Котін, виконавши свою роль штатного клоуна, на якого повісять усі борги і невдачі останнього року, в тому числі провал у питанні будівництва ЦСВЯП, отримає посаду першого віце-президента з технічних питань.

Очевидно, що призначення Галущенка захочуть подати суспільству під соусом необхідності порятунку збанкрутілої компанії. Такий собі антикризовий менеджер, який невідкладно запропонує детальний план виходу кризи і негайно почне його втілення.

Найцинічніше, що вся ця шахова партія розігрується під носом у президента Зеленського і освячена його іменем.  Адже саме Германа Галущенка представили гаранту, як людину, яка зможе навести лад в українській енергетиці. Саме Галущенко особисто у присутності Єрмака і Шефіра обіцяв Зеленському добудувати Центральне сховище відпрацьованого ядерного палива до кінця 2020 року, чого б це йому не коштувало. Тож тепер залишається лише вміло подати його підвищення, аргументувавши це тим, що Галущенку для порятунку НАЕК дотепер не вистачало повноти повноважень.

Хтось уміло замилює очі Зеленському і, судячи з отриманої нами інформації, роблять це не безкорисливо. Президента Зеленського просто ізолювали від об’єктивної інформації і хочуть пошити у дурні, адже ті факти і цифри, які лягають йому на стіл, не мають нічого спільного з реальністю.

Впевнені, на тлі падіння довіри до ЗЕ і його команди, добудова ЦСВЯП, а також 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС, продемонструвала б державницький підхід голови держави до енергетичної безпеки країни, та зміцнила би обвалений останнім часом рейтинг. 

Віримо, що віддані країні і президенту люди все ж покажуть Володимиру Зеленському цю публікацію і це допоможе врятувати атомну енергетику країни від повного знищення. 

До речі, в правдивості зібраних нами матеріалів Зеленський зможе пересвідчитись особисто. У грудні президента планують привезти на будівництво ЦСВЯП. Об’єкт уже почали чепурити і фарбувати, аби місце, де буде перерізатися святкова стрічка, виглядало максимально привабливо для телекамер. Володимиру Олександровичу достатньо буде просто трохи відхилитись від прокладеного для нього маршруту, зайти, так би мовити, за декорації, і на власні очі побачити, яким є реальний стан речей.

Тут вибір за президентом просто перерізати стрічку і далі перебувати у в омані власних ілюзій чи нарешті спробувати отримати більш об’єктивну інформацію, хоч вона напевно буде менш приємною для чинного гаранта Конституції.

Джерело

Схожі повідомлення