Сумихімпром Archives

Ще одне судно з підсанкційною сировиною від Асада прямує в український порт

2024-09-05

39 просмотров

Нове судно завантажується підсанкційними фосфоритами сирійського походження у Ліванському порту Тріполі в інтересах української компанії “Укрмінхім”. Цього разу це балкер MJ SOFIA під прапором Республіки Палау, який віднедавна перебуває під управлінням турецької компанії SATA CHARTERING & SHIPPING. Ще 24 серпня він кинув якір в Тріполі, і відтоді знаходиться там.

“Укрмінхім” це приватна прокладка між державним заводом “Сумихімпром” і постачальниками сировини. “Сумихімпром” – найбільший виробник добрив в Україні, але фосфорити, аміак, хлористий калій він отримує по “давальницькій схемі”. “Укрмінхім” надає державному заводу сировину, а за це отримує право на кінцеву продукцію підприємства. Чим дорожче на папері буде сировина, тим більшу частку продукції отримає посередник. Це класичні махінації для державних підприємств.

Я вже розповідав, що керує схемою неформальний радник голови державної Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, Віталій Логінов. Його “завели зверху” до ОГХК восени 2023 року, представивши колективу центрального офісу як “смотрящого від Офісу Президента”. Та Логінов діє не сам. По суті, він представник іншого відомого рішали, – Андрія Гмиріна, який втік за кордон, після того як отримав підозру від НАБУ за дуже схоже давальницьке шахрайство на Одеському припортовому заводі.

Сирійські фосфорити для “Сумихімпрому” возять уже не вперше. Вони нібито мають “єгипетське” походження, але за контрактом “Укрмінхіму” з постачальниками, порт завантаження – ліванський Тріполі, майже на кордоні із Сирією. При першому ж погляді на карту Середземномор’я зрозуміло, що економічно немає жодного сенсу везти сировину з Єгипту кудись за тисячу кілометрів, щоб потім продавати за тисячі кілометрів в протилежний бік. Але по документах ці фосфорити коштують 107 євро за тонну, і це задорого навіть якби вони справді були єгипетськими. Та сирійські коштують і того менше, – через міжнародні санкції, – лише 30 євро за тонну. Тобто, на кожній поставці можна вкрасти більше 70% вартості.

Ще одне судно з підсанкційною сировиною від Асада прямує в український порт — *Судно* MJ *SOFIA в порту Тріполі станом на 3 вересня* *2024 (за даними* *VesselFinder)*

Коли йдеться про такі колосальні гроші, Логінова абсолютно не хвилює, що товар постачається із Сирії. Але ж санкції Президента Зеленського накладені на цю арабську країну не просто так, Сирія – один із небагатьох реальних союзників Путіна, і Сирія брала участь в розкраданні українського зерна з окупованих територій. Тобто, завдяки таким махінаторам, як Гмирін та Логінов, Україна платить людям, які крадуть у нас зерно, і заради цього заганяє у збиткові схеми свої власні державні підприємства!

Та все це не означає, що аферистів не можна зупинити. Кілька тижнів тому вони вже намагалися завезти в Україну нібито “єгипетські” фосфорити з Тріполі судном HARUN BEY за контрактом із словацькою прокладкою “Z9 Impex s.r.o.”. Саме в контракті між “Z9 Impex s.r.o.” та “Укрмінхімом” і фігурувала ота астрономічна ціна у 107 євро за тонну. Та про це почали писати українські ЗМІ, а згодом словацька поліція провела обшуки в офісі прокладки у Братиславі та наклала арешт на її рахунки. Європейські журналісти охарактеризували ситуацію без жодних дипломатичних напівтонів: “Словацька компанія виявилася замішана в українській корупції”. Після скандалу, судно HARUN BEY, яке уже мало погоджені дати заходу в порт Південний з 30 серпня по 5 вересня, раптом передумало заходити в Україну, і відправилося… в російський порт Кавказ!

Словацька юрисдикція опинилася в цій історії не випадково. Саме через словацькі та чеські компанії багато років працює ще один відомий поплічник Гмиріна і Логінова – Владислав Кліщар, який також потрапляв в поле зору правоохоронних органів. Британські журналісти з London Insider називають його членом угрупування SARN, про це йшлося у розслідуванні “Зброя, Гроші і SARN: як американсько-чеська група може бути пов’язана з розкраданням коштів з України” . Саме Кліщар контролював чеські компанії, які брали участь в давальницькому шахрайстві на Одеському припортовому заводі, – в цій схемі Кліщар працював, як підлеглий Андрія Гмиріна. А пізніше Кліщар став членом наглядової ради словацької прокладки Sevotech, на яку перевели з українського бюджету більше пів мільярда гривень за мінометні постріли для війська. Гроші зникли, а міни так ніколи і не були поставлені. Слідство досі триває: і в Україні, і за кордоном.

Про звʼязки Гмиріна, Кліщара, Логінова та інших я вже неодноразова писав. І в махінаціях із санкційною сировиною для “Сумихімпрому” задіяне те саме коло осіб. Зухвалість і нахабство їхніх операцій наштовхують на думку про наявність покровителів на найвищих щаблях української влади. Зрештою, Гмирін і заступник Єрмака Олег Татаров є близькими друзями, і колегами по МВС часів Януковича. Одне із джерел повідомило, що Гмирін і Татаров свого часу разом призначали силовиків на вищі посади. І попри те, що Гмирін вимушено втік в Дубай, українські бізнесмени і досі їздять до нього вирішувати проблеми, які сам Гмирін їм і створює – через Татарова. На зустрічах він хизується близькістю до влади, і називає себе гаманцем Андрія Єрмака та друга президента Тимура Міндіча. Більше того, сам Гмирін стверджує, ніби при необхідності має доступ навіть до “першого кабінету країни”.

Але ми вже довели: публічність і зусилля правоохоронців можуть зупинити схематоз. Обкрадати державний завод уже саме по собі – злочин. Та обкрадати його під час війни за допомогою воєнних злочинців і поплічників Путіна то вже державна зрада. Сподіваюся, і саме судно і підсанкційний вантаж буде заарештовано. Покласти край брудним оборудкам можуть не тільки наші силові структури, але і органи влади США. Сирія перебуває під найсуворішими санкціями Держдепу, і обхід цих санкцій шкодить американським національним інтересам так само, як і українським.

Ілюстрації:

MJ SOFIA – VesselFinder.png – Судно MJ SOFIA в порту Тріполі станом на 3 вересня 2024 (за даними VesselFinder)

Symphony by abdul latif ismail.webp – MJ SOFIA (раніше – Symphony, Golden ID) фото Абдула Латіфа Ісмаїла

Мар’ян Ощановський для Цензор.Нет

Схожі повідомлення

Курс валют на 6 липня: долар і євро дешевшають

Україна розширила санкції проти рф на криптовалютні сервіси та цифрові активи

Нафта подорожчала майже на 3% після ударів США по Ірану, азійські ринки готуються до падіння

Експорт оборонної продукції відкрили: експерт вважає, що ключові бар’єри залишилися

Експерт розповів, хто грабує Фонд Держмайна

2024-08-142024-08-14

41 просмотров

Минуло трохи більше року відтоді, як НАБУ і САП повідомили про підозри членам організованого злочинного угруповання Андрія Гмиріна за розкрадання коштів підприємств Фонду державного майна України. Нагадаю, що на момент вчинення злочинів до складу цієї організованої групи входив і сам тодішній голова ФДМУ, Дмитро Сенниченко.

Підозри отримали: сам Сенниченко, його екс заступник Денис Кудін, двоє директорів Одеського припортового заводу (Синиця і Парсентьєв), і ще кілька “смотрящіх”: Присяжнюк, Колот, Горбуненко. Здавалося б, в історії поставлено жирну крапку: всі персонажі з підозрами і в міжнародному розшуку, схеми ліквідовані, а сам ФДМУ заробляє кошти – чисто, чесно і прозоро!

Але давайте детальніше розберемося, що відбувається насправді…

У квітні цього року, після тривалого простою, було запущено хімічний завод “СумиХімПром”. Спочатку новий директор Захаренко ніби зібрав навколо себе команду професіоналів, і оголосив поетапний план відродження підприємства. Але через деякий час стало зрозуміло, що фактично без всякого тендеру завод був відданий у давальницьку схему компанії ТОВ “ТД “УКРМІНХІМ”. Ця компанія постачає “СумиХімПрому” всю виробничу сировину (сірку, аміак, фосфорити, хлористий калій), а потім бере на продаж вироблені заводом комплексні добрива. В чому сенс? Ця компанія не має власних шахт і кар’єрів. Вона просто купує сировину за кордоном і передає на завод, малюючи при цьому в контрактах завищені ціни. Чому завод сам не може купити сировину за кордоном? Якраз в цьому і схема! Замість нормальної роботи, завод потрапляє в залежність від приватної контори і несе збитки, отримуючи нібито “дорогу” сировину. “Заробіток” схематозників приблизно $20-30 на тоні, а державний завод втрачає із кожної такої поставки приблизно $300-400 тисяч!

“УКРМІНХІМ” купує сировину не напряму у виробників, а в мережи європейських компаній-одноденок, зареєстрованих в різних країнах. Саме вони і допомагають малювати завищені ціни. За моїми даними, всю цю мережу контролює одна людина – Віталій Вікторович Логінов. Також Віталій Логінов контролює фізичну доставку та відвантаження всіх вантажів із Сум через свою експедиторську компанію.

Ось для прикладу один із останніх контрактів на поставку фосфоритів ТОВ “ТД “УКРМІНХІМ” від словацької прокладки Z9 Impex s.r.o. 1 серпня 2024 року – ціна на нібито єгипетські фосфорити €107 євро за тонну. Пізніше ця сировина піде на “СумиХімПром”. В цей же час реальний єгипетський постачальник фосфоритів Chem Source Egypt пропонує ту саму сировину по $40-50 за тонну. Тобто в цій конкретні поставці ціну завищено більше ніж вдвічі. І це свідчить що можливо, лише на цій одній операції у державного заводу вкрали приблизно 800 тисяч євро.

Але і це ще не все. Подивіться на коносамент по ще одній недавній поставці нібито “єгипетських” фосфоритів для “СумиХімПрому”. Його завантажують чомусь у Лівані, майже на кордоні із Сирією. Так відбувається тому, що фосфорити насправді мають сирійське походження. Схоже, що підсанкційний товар союзника Росії лише маскується під єгипетський за допомогою підробних сертифікатів походження. Також можна побачити, як за такоюж схемою, завозять на Суми і “узбецький” калій із Грузії. А насправді він може бути просто російський.

Дослідивши іншу діяльність Віталія Логінова на підприємствах ФДМУ, виходить, що він контролює всі вантажопотоки Об’єднаної гірничо-хімічної корпорації (ОГХК), транспортуючи сотні тисяч тонн ільменітової руди залізницею і відвантажуючи їх через причали Одеського припортового заводу.

З джерел, близьких до титанової галузі, стало відомо, що Логінова нібито “завели зверху” як неофіційного радника голови ОГХК у 2023 році. У центральному офісі підприємства в Києві його представили як “смотрящого від Офісу президента”. Інтеграцію Логінова в потоки підприємства забезпечив тодішній виконувач обов’язків директора ОГХК Дімітрі Каландадзе, який не мав громадянства України. Своєю чергою, Логінов позиціонував себе як людину близьку особисто до голови ГУР МО Кирила Буданова та одного із керівників ОП. Є низка свідків, яким він розповідав, як нібито брав участь в спецопераціях Головного управління розвідки, а його куратором був “особисто заступник Буданова”. Якимось чином йому надали секретний кабінет в центральному офісі ОГХК – “стєкляшку”. А потім із цієї “стєкляшки” вплив та інтереси Логінова поширилися на інші стратегічні підприємства України (Одеський припортовий завод, “Сумихімпром” тощо). Зокрема, відомо, що “герой війни Логінов” намагався провернути аферу з кредитуванням державним Укрексімбанком ОГХК, для подальшого виведення коштів “на допомогу запуску ОПЗ”, шляхом надання фінансової допомоги від одного підприємства до іншого. І дійсно, потоки ільменіту йдуть через вантажні причали ОПЗ, які технічно для цього не призначені, тому там явно є якийсь зв’язок…

Виникає закономірне питання, хто ж є кінцевим бенефіціаром тіньової діяльності смотрящого Логінова і поставок ільменіту? Відомо, що титановий ільменіт це базовий компонент виробництва всього спектру російської зброї, включно з балістичними ракетами. Крім того, цікавим фактом є те, що член правління ОГХК Захарченко був переведений на посаду директора “Сумихімпрому” незабаром після появи Логінова в ОГХК, що свідчить про їхнє можливе знайомство. Є ще багато цікавих фактів і подій, але найголовніше питання полягає в тому, звідки взявся цей персонаж і чиї завдання він виконує.

Що стосується Одеського припортового заводу, то виконувачем обов’язків директора там став такий собі Юрій Ковальський. А представляти його колективу заводу приїхав Олександр Мужель, – тіньовий представник того таки Гмиріна в Україні на прізвисько “Француз”.

Зараз Віталій Логінов намагається протягнути на Припортовому заводі таку ж приховану давальницьку схему, як і на “СумиХімПромі” – нещодавно у кількох виданнях з’явилася інформація про харківську компанію “АГРОТОРГГРУП”, яка “виграла 25 липня тендер на поставку газу на ОПЗ загальною вартістю 4,13 млрд грн”! В одній із публікацій писали, що компанію пов’язують з торгівлею російським аміаком. У 2022 році “Агроторггруп” через маловідому товарну біржу “Придніпров’я-2021” придбала 10 000 тонн аміаку, який перебував під арештом АРМА. Тоді нардеп та заступник голови фінкомітету Верховної Ради Ярослав Железняк стверджував, що ці аукціони мали ознаки корупційної схеми.

Подекуди в телеграм-каналах писали, ніби до цієї компанії має відношення такий собі донецький бандит з дев’яностих Гіві Немсадзе. Поінформоване анонімне джерело повідомило, що це не так, і насправді “Агроторггруп” також контролює Віталій Логінов.

Цитую: “Всі на ринку знають, що Віталій Логінов контролює Суми, ОГХК і Припортовий. Він займається всією логістикою, постачанням та продажами. Також у нього є два партнери – Олександр і Дмитро, які живуть у Франції, і тема постачання газу на ОПЗ – їхня, а Немсадзе – це щоб заплутати читачів телеграм-каналів. Сам (ред. Віталій) представляється всім директорам держпідприємств, то співробітником Головного управління розвідки, то Служби безпеки України, словом, вирішує питання як куратор від Фонду…”

Стає очевидним, що всі підприємства ФДМУ знову загрузли в павутинні інституту “смотрящіх”. Все це схеми і люди Гмиріна, Олександра “Француза” Мужеля, і їхнього нового фронт-мена Віталія Логінова, який не дозволяє держпідприємствам працювати на державу, прикриваючись Головним управлінням розвідки і Службою безпеки України. Незрозуміло лише, як ГУР та СБУ дозволяють “своїй людині” возити на українські держпідприємства вантажі з підсанкційних країн. Чи це така “спецоперація”?

Багато деталей вказують на те, що саме Андрій Гмирін і є ляльководом, який стоїть за цією багатогранною схемою. Так, він у розшуку і під підозрою від НАБУ, та схоже, навіть переховуючись за кордоном, він зумів дотягнутися до України, і досі смикає за ниточки в підприємтсвах ФДМУ.

Чи має цей схематоз покровителів на вищих щаблях влади, чи це просто афера шахраїв під шумок війни, можна тільки здогадуватись. Але корупційна складова цих процесів безпосередньо б’є по довірі до Президента України на міжнародній арені. В час війни тут як в Агати Крісті: “Шукайте, кому це вигідно…”

Джерело