Чи потрібно Україні таке НАБУ? На тлі скандалів з антикорупційними органами, європейські ЗМІ задаються риторичним питанням

Останні скандали та зашквари вітчизняних антикорупційних органів не пройшли повз увагу міжнародної спільноти.

Європейські ЗМІ звернули увагу на різке падіння довіри та збільшення скарг на роботу Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та Вищого антикорупційного суду (ВАКС), які фінансуються, в тому числі, за рахунок коштів ЄС, тобто простих європейців.

Про це йдеться у матеріалі видання Брюссельський репортер з посиланням на українські ЗМІ та відкриті джерела.

Зокрема Брюссельський репортер дає огляд головних проблем та зловживань зі сторони антикорупційних структур, на які вказують відомі правозахисники та експерти в Україні. Останні вважають, що НАБУ, САП і ВАКС не виправдали сподівань, які на них поклало українське суспільство та міжнародні партнери.

У репортажі брюссельських колег відмічається різке збільшення кількості  звинувачень щодо фактів протиправної та протизаконної діяльності  співробітників антикорупційних органів.

Разом з тим європейці дуже здивовані тим, що в Україні робота НАБУ всупереч антикорупційній реформі перетворилася на суцільну профанацію. Що, на думку експертів, є неприпустимим та знижує потенціал України для опору російській агресії – йдеться у дослідженні, що також 29 квітня передрукувало німецькомовне видання «Віденська преса»

Європейські ЗМІ відмічають, що ці фактори стали причиною зростання рівня недовіри до НАБУ простих людей, який становить 62%(!), тоді як САП не довіряють 61%, ВАКС – 72% – за результатами опитування Центру Разумкова.

Зашкварів багато не буває?

У статті зазначається, що катастрофічне падіння рівня НАБУ констатував навіть такий відданий «фанат НАБУ», як сам про себе сказав, відомий діяч, волонтер, колишній очільник Луганської ВЦА Георгій Тука.

«Широке використання протиправного інституту «агентів» і незаконна провокація злочинів, що фігурує у кожній другій справі, ганьбить НАБУ …Зараз незалежність НАБУ повністю втрачена, як і довіра людей до антикорупційних органів», – наводять його слова журналісти.

Як зазначається у публікації, пік зловживань НАБУ– це скандал із прослушкою адвокатів, який нещодавно сколихнув правозахисну та юридичну спільноту. Найстрашніше в цій ситуації це те, що детективи мали намір не просто дізнатись про плани опонентів, а використати дані, отримані в незаконний спосіб, як аргумент обвинувачення в  суді, чого не траплялось навіть за часів Януковича. Виходить, як стверджують автори статті, що детективи були впевнені, що ВАКС прийме такі докази – і це вже повне дно правосуддя!

Окрім іншого, щире здивування європейських партнерів України викликав і черговий скандал навколо детективів НАБУ, яких журналісти викрили в приховуванні мільйонних сум у криптовалюті.

Топ-справа на 800 євро

Як взірець недолугої діяльності та імітації боротьби з ТОП-корупцією, наводиться приклад нещодавньої «успішної» операції НАБУ-САП, в результаті якої була викрита схема шахрайських дій оцінщиків землі у Черкаській області з хабарем у 800 євро! І це було подано як велика перемога над корупцією в Україні.

Журналісти дізнались, що мова йде про співвласників ТОВ «Біном-Груп» Віталія Залужного і Сергія Філя. В статті зазначається, що цих ТОП-злочинців дрібних шахраїв взяли на гарячому детективи НАБУ під керівництвом старшого детектива Володимира Пачевського, і наглядом прокурора САП Сергія Буйленка, у яких в деклараціях, між іншим, простежуються купівлі в столиці квартир за мільйони.

За даними слідства, які потрапили до ЗМІ, Залужний і Філь вимагали від депутата (яким, за попередніми даними, є Похольчук Роман Володимирович) неправомірну вигоду за складання звіту оцінки землі по законній вартості.

В результаті, Залужний і Філь, начебто, оцінили свої послуги в 38 тис. грн. Їм офіційно вручили підозру в одержанні неправомірної вигоди та її легалізації, а депутату – в наданні цієї вигоди.

Журналістів здивувало, що розслідування дрібних оборудок пересічних оцінщиків знаходиться у підслідності НАБУ та САП і подається як велика перемога над корупцією, адже шкоди державі — нуль, користі для бюджету від їх викриття теж не вбачається.

ВАКС не кращий

Також у падінні рівня антикорупційних органів відзначається роль Вищого антикорупційного суду.

Зокрема, у статті наведена думка відомого експерта Євгена Захарова, який вказує, що ВАКС жодним чином не реагує на постійні зливи інформації від НАБУ та САП контрольованим активістам. Ті, в свою чергу, ганьблять людей, публічно призначають їх винними ще до судового рішення, яке потім може бути і виправдувальним. Таким чином порушується презумпція невинуватості.

Також, у матеріалі зазначається, що «подвиги НАБУ та ВАКС потрапили у критичний тіньовий звіт Європейської комісії, в якому сказано, що Вищий антикорупційний суд стає дедалі більш залежним від НАБУ та САП, а його судді дозволяють цим антикорупційним органам порушувати Конституцію в частині прав людини.

«Будь-який суд має бути незалежний від слідчих органів, бо інакше це вже не суд», – коментують критичний звіт Єврокомісії щодо ВАКС в Харківській правозахисній групі. Але нічого подібного в Україні ми не бачимо.

Дорога іграшка в антикорупцію і втрата міжнародної підтримки

Аналізуючи згадані проблеми в НАБУ і САП, європейські ЗМІ цитують показники рівня ефективності антикорупційних органів. І наводять цифри загальних витрат на утримання НАБУ, САП та ВАКС за увесь час їх існування, які складають приблизно 12,04 (!) млрд грн. Тоді як прямі відшкодування (економічний ефект), без приписок та чужих звитяг, становлять приблизно 3,14 млрд грн, тобто в чотири рази менше, ніж затрати.

«Отже, антикорупція в Україні – малоефективна, вартісна іграшка, яка лише плодить беззаконня і деградує навіть швидше, ніж падає курс гривні та віра в неї людей. То ж, постає питання, чи є сенс існування в Україні таких вартісних антикорупційних органів при такому дефіциті бюджету, якщо шкоди від них значно більше, ніж користі», – констатують європейські журналісти.

Удар по довірі та репутації

Підсумовуючи результати дослідження, можна стверджувати, що скандали в НАБУ та САП, які толерує ВАКС, не лише знищують довіру до цих органів українського суспільства. Не менш важливо, що подібні зашквари підривають репутацію цих органів в очах наших західних партнерів, які підтримують антикорупційні реформи в Україні.

Адже корупційні скандали уважно відстежуються країнами-донорами, чиї платники податків фінансують значну частину бюджету України. Разом з тим ЄС дає чіткі сигнали, що подальше ігнорування проблеми корупції всередині самих антикорупційних органів може поставити під загрозу подальшу матеріальну допомогу та євроінтеграційний поступ України.

Ярослава Мережко, за мотивами західної преси

Схожі повідомлення

Експерт розповів, хто грабує Фонд Держмайна

Минуло трохи більше року відтоді, як НАБУ і САП повідомили про підозри членам організованого злочинного угруповання Андрія Гмиріна за розкрадання коштів підприємств Фонду державного майна України. Нагадаю, що на момент вчинення злочинів до складу цієї організованої групи входив і сам тодішній голова ФДМУ, Дмитро Сенниченко.

Підозри отримали: сам Сенниченко, його екс заступник Денис Кудін, двоє директорів Одеського припортового заводу (Синиця і Парсентьєв), і ще кілька “смотрящіх”: Присяжнюк, Колот, Горбуненко. Здавалося б, в історії поставлено жирну крапку: всі персонажі з підозрами і в міжнародному розшуку, схеми ліквідовані, а сам ФДМУ заробляє кошти – чисто, чесно і прозоро!

Але давайте детальніше розберемося, що відбувається насправді…

У квітні цього року, після тривалого простою, було запущено хімічний завод “СумиХімПром”. Спочатку новий директор Захаренко ніби зібрав навколо себе команду професіоналів, і оголосив поетапний план відродження підприємства. Але через деякий час стало зрозуміло, що фактично без всякого тендеру завод був відданий у давальницьку схему компанії ТОВ “ТД “УКРМІНХІМ”. Ця компанія постачає “СумиХімПрому” всю виробничу сировину (сірку, аміак, фосфорити, хлористий калій), а потім бере на продаж вироблені заводом комплексні добрива. В чому сенс? Ця компанія не має власних шахт і кар’єрів. Вона просто купує сировину за кордоном і передає на завод, малюючи при цьому в контрактах завищені ціни. Чому завод сам не може купити сировину за кордоном? Якраз в цьому і схема! Замість нормальної роботи, завод потрапляє в залежність від приватної контори і несе збитки, отримуючи нібито “дорогу” сировину. “Заробіток” схематозників приблизно $20-30 на тоні, а державний завод втрачає із кожної такої поставки приблизно $300-400 тисяч!

“УКРМІНХІМ” купує сировину не напряму у виробників, а в мережи європейських компаній-одноденок, зареєстрованих в різних країнах. Саме вони і допомагають малювати завищені ціни. За моїми даними, всю цю мережу контролює одна людина – Віталій Вікторович Логінов. Також Віталій Логінов контролює фізичну доставку та відвантаження всіх вантажів із Сум через свою експедиторську компанію.

Хто грабує Фонд Держмайна?

Ось для прикладу один із останніх контрактів на поставку фосфоритів ТОВ “ТД “УКРМІНХІМ” від словацької прокладки Z9 Impex s.r.o. 1 серпня 2024 року – ціна на нібито єгипетські фосфорити €107 євро за тонну. Пізніше ця сировина піде на “СумиХімПром”. В цей же час реальний єгипетський постачальник фосфоритів Chem Source Egypt пропонує ту саму сировину по $40-50 за тонну. Тобто в цій конкретні поставці ціну завищено більше ніж вдвічі. І це свідчить що можливо, лише на цій одній операції у державного заводу вкрали приблизно 800 тисяч євро.

Хто грабує Фонд Держмайна?

Але і це ще не все. Подивіться на коносамент по ще одній недавній поставці нібито “єгипетських” фосфоритів для “СумиХімПрому”. Його завантажують чомусь у Лівані, майже на кордоні із Сирією. Так відбувається тому, що фосфорити насправді мають сирійське походження. Схоже, що підсанкційний товар союзника Росії лише маскується під єгипетський за допомогою підробних сертифікатів походження. Також можна побачити, як за такоюж схемою, завозять на Суми і “узбецький” калій із Грузії. А насправді він може бути просто російський.

Хто грабує Фонд Держмайна?

 

Дослідивши іншу діяльність Віталія Логінова на підприємствах ФДМУ, виходить, що він контролює всі вантажопотоки Об’єднаної гірничо-хімічної корпорації (ОГХК), транспортуючи сотні тисяч тонн ільменітової руди залізницею і відвантажуючи їх через причали Одеського припортового заводу.

З джерел, близьких до титанової галузі, стало відомо, що Логінова нібито “завели зверху” як неофіційного радника голови ОГХК у 2023 році. У центральному офісі підприємства в Києві його представили як “смотрящого від Офісу президента”. Інтеграцію Логінова в потоки підприємства забезпечив тодішній виконувач обов’язків директора ОГХК Дімітрі Каландадзе, який не мав громадянства України. Своєю чергою, Логінов позиціонував себе як людину близьку особисто до голови ГУР МО Кирила Буданова та одного із керівників ОП. Є низка свідків, яким він розповідав, як нібито брав участь в спецопераціях Головного управління розвідки, а його куратором був “особисто заступник Буданова”. Якимось чином йому надали секретний кабінет в центральному офісі ОГХК – “стєкляшку”. А потім із цієї “стєкляшки” вплив та інтереси Логінова поширилися на інші стратегічні підприємства України (Одеський припортовий завод, “Сумихімпром” тощо). Зокрема, відомо, що “герой війни Логінов” намагався провернути аферу з кредитуванням державним Укрексімбанком ОГХК, для подальшого виведення коштів “на допомогу запуску ОПЗ”, шляхом надання фінансової допомоги від одного підприємства до іншого. І дійсно, потоки ільменіту йдуть через вантажні причали ОПЗ, які технічно для цього не призначені, тому там явно є якийсь зв’язок…

Виникає закономірне питання, хто ж є кінцевим бенефіціаром тіньової діяльності смотрящого Логінова і поставок ільменіту? Відомо, що титановий ільменіт це базовий компонент виробництва всього спектру російської зброї, включно з балістичними ракетами. Крім того, цікавим фактом є те, що член правління ОГХК Захарченко був переведений на посаду директора “Сумихімпрому” незабаром після появи Логінова в ОГХК, що свідчить про їхнє можливе знайомство. Є ще багато цікавих фактів і подій, але найголовніше питання полягає в тому, звідки взявся цей персонаж і чиї завдання він виконує.

Що стосується Одеського припортового заводу, то виконувачем обов’язків директора там став такий собі Юрій Ковальський. А представляти його колективу заводу приїхав Олександр Мужель, – тіньовий представник того таки Гмиріна в Україні на прізвисько “Француз”.

Хто грабує Фонд Держмайна?
Олександр Мужель

Зараз Віталій Логінов намагається протягнути на Припортовому заводі таку ж приховану давальницьку схему, як і на “СумиХімПромі” – нещодавно у кількох виданнях з’явилася інформація про харківську компанію “АГРОТОРГГРУП”, яка “виграла 25 липня тендер на поставку газу на ОПЗ загальною вартістю 4,13 млрд грн”! В одній із публікацій писали, що компанію пов’язують з торгівлею російським аміаком. У 2022 році “Агроторггруп” через маловідому товарну біржу “Придніпров’я-2021” придбала 10 000 тонн аміаку, який перебував під арештом АРМА. Тоді нардеп та заступник голови фінкомітету Верховної Ради Ярослав Железняк стверджував, що ці аукціони мали ознаки корупційної схеми.

Подекуди в телеграм-каналах писали, ніби до цієї компанії має відношення такий собі донецький бандит з дев’яностих Гіві Немсадзе. Поінформоване анонімне джерело повідомило, що це не так, і насправді “Агроторггруп” також контролює Віталій Логінов.

Цитую: “Всі на ринку знають, що Віталій Логінов контролює Суми, ОГХК і Припортовий. Він займається всією логістикою, постачанням та продажами. Також у нього є два партнери – Олександр і Дмитро, які живуть у Франції, і тема постачання газу на ОПЗ – їхня, а Немсадзе – це щоб заплутати читачів телеграм-каналів. Сам (ред. Віталій) представляється всім директорам держпідприємств, то співробітником Головного управління розвідки, то Служби безпеки України, словом, вирішує питання як куратор від Фонду…”

Хто грабує Фонд Держмайна?

Стає очевидним, що всі підприємства ФДМУ знову загрузли в павутинні інституту “смотрящіх”. Все це схеми і люди Гмиріна, Олександра “Француза” Мужеля, і їхнього нового фронт-мена Віталія Логінова, який не дозволяє держпідприємствам працювати на державу, прикриваючись Головним управлінням розвідки і Службою безпеки України. Незрозуміло лише, як ГУР та СБУ дозволяють “своїй людині” возити на українські держпідприємства вантажі з підсанкційних країн. Чи це така “спецоперація”?

Багато деталей вказують на те, що саме Андрій Гмирін і є ляльководом, який стоїть за цією багатогранною схемою. Так, він у розшуку і під підозрою від НАБУ, та схоже, навіть переховуючись за кордоном, він зумів дотягнутися до України, і досі смикає за ниточки в підприємтсвах ФДМУ.

Чи має цей схематоз покровителів на вищих щаблях влади, чи це просто афера шахраїв під шумок війни, можна тільки здогадуватись. Але корупційна складова цих процесів безпосередньо б’є по довірі до Президента України на міжнародній арені. В час війни тут як в Агати Крісті: “Шукайте, кому це вигідно…”

Джерело

Схожі повідомлення

Шалоплут Анатолій та Надєєв Сергій дали хабар 500 000$ Офісу генерального прокурора за закриття кримінальних справ ТОВ “Собі”, – розслідування

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОБІ», за версією Бюро економічної безпеки, змогло нарахувати собі 103,5 млн грн витрат, яких не було, у тому числі 17,2 млн грн ПДВ. Ще від сплати податків на 55,2 млн грн компанія нібито ухилилася у період із 2020 по 2023 роки. Власниками фірми є Сергій Надєєв і Анатолій Шалоплут.

Про це йдеться у розслідуванні журналістів.

За інформацією з кримінальної справи, ТОВ «СОБІ» використовувало фіктивні фірми, у яких нібито купували цукор та торф. Насправді ж жодних операцій не проводилося, що допомагало просто списувати на витрати гроші та уникати сплати податків, насамперед ПДВ.

«На даний час подальша реалізація цукру ТОВ «СОБІ» не відбувалась і складські приміщення для його зберігання відсутні, що вказує на безтоварність проведених операцій з метою незаконного формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у бухгалтерському обліку для товариства з обмеженою відповідальністю», – зазначається у статті з посиланням на кримінальну справу.

Як повідомляється у статті, власники ТОВ «СОБІ» пішли по шляху «підкупу», щоб Офіс Генеральної прокуратури спустив справу на гальма.

«Такі «домовленості» пройшли в обхід представників БЕБу, питання вирішили з прокурорськими. Завдяки цьому стало неможливим задокументувати належним чином всі обставини правопорушень. В ОГП дали команду спустити справу на гальма. Подейкують, що таке ненадійне вирішення питання Надєєву обійшлося у 500 тис. $»,  – розповіло джерело.

Окрім того, журналісти знайшли сліди того, що власники ТОВ «СОБІ» намагаються скомпрометувати працівників Бюро економічної безпеки у замовних статтях на сайті «СтопКор».

«На початку травня у хід вже пішли статті на захист ТОВ «СОБІ». У статті прямий негатив йде тільки у бік представників Бюро економічної безпеки. Генеральну прокуратуру журналісти оминули. До того ж, цитати представників підприємства жодним чином не підтверджені фактами. Неозброєним оком видно, що такі статті мають ознаки замовності та можуть розцінюватися, як цькування правоохоронного органу, в цьому випадку – БЕБ», – наголошується й новому розслідуванні.

Також було виявлено намагання прибрати з сайту негативну інформацію про діяльність Сергія Надєєва і Антатолія Шалоплута.

У свою чергу, журналісти публічно звернулися до керівництва Офісу Генеральної прокуратури, Бюро економічної безпеки, Державного бюро розслідувань та Національного антикорупційного бюро для перевірки вищенаведених фактів та всебічного розслідування можливих незаконних дій власників ТОВ «СОБІ». Та. сподіваються, що правоохоронцям вдасться довести справи до завершення, щоб несплачені податки все ж потрапили до бюджету держави для посилення обороздатності України.

Нагадаємо, Сергій Надєєв був помічником у депутатів Віталія Хомутинника (Партія регіонів, 5 та 6 скликання).

Схожі повідомлення