Позначка: Офіс президента

Колись успішна державна компанія, що донедавна приносила бюджету мільярди гривень чистого прибутку, опинилася на межі повного знищення. Дата засідання, на якому розглянуть рішення про корпоратизацію НАЕК і перепідпорядкування компанії Кабміну, фактично стане датою її офіційного похорону. Відтепер уже всім зрозуміло, що алогічні і провальні рішення чинного менеджменту підприємства, які викликали нерозуміння і обурення експертів і громадськості, були спрямовані саме на подальший «дерибан» компанії.

Ініціатива у питанні якнайшвидшої корпоратизації НАЕК «Енергоатом» належить у першу чергу призначенцю з Банкової, віце-президенту компанії Герману Галущенку. «Сірий кардинал» повністю підім’яв під себе все керівництво НАЕК і, користуючись підтримкою з ОПУ, перетворив на слухняну маріонетку т.в.о президента «Енергоатом» Петра Котіна.

Кругообіг корупційних схем у владі

Всього за 9 місяців частка НАЕК на ринку електроенергії України знизилась майже вдвічі з 56% до 30%, що поставило компанію на межу фінансового банкрутства.

Низка ж корупційних скандалів щодо закупки запчастин для українських АЕС, у свою чергу, призвела до технічної зупинки більшої частини енергоблоків. Додамо сюди повний провал всіх строків будівництва Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива, низку «управлінських перемог» керівництва «Енергоатому» і – вуаля… Ситуація стає настільки критичною, що її не витримує персонал. Вперше за 20 років працівники станцій отримали грудневі зарплату і премію розміром 30%, хоча до цього розмір останньої становив від 75 до 110%. Завдяки «вдалій» кадровій політиці Олега Боярінцева, висококваліфіковані стаційники залишають робочі місця і цілими бригадами переїжджають на російські станції зі стабільнішими умовами праці.

Крім того, на межі відкритого бунту і мітингів перебувають і доведені до відчаю постачальники. Не отримуючи виплат за поставлене на АЕС обладнання і запчастини, під тиском з боку керівництва НАЕК вони змушені погоджуватися на ультимативні пропозиції про викуп заборгованості з 50-70% дисконтом.

Доведене до повного виробничого колапсу підприємство саме собою є залізобетонним аргументом і для уряду, і для суспільства щодо необхідності негайної корпоратизації НАЕК. Тож у підсумку маємо класичну рейдерську схему – штучно введене у кризу підприємство «корпоратизують» під гаслом необхідності його порятунку. Незабаром, найбільш привабливі активи НАЕК опиняться під контролем людей, які і заварили цю кашу, а горе-менеджери «Енергоатому», головні виконавці брудної роботи зі знищення компанії, за кілька років спливуть на керівних позиціях у структурах, що поділять між собою активи НАЕК.

Цих героїв треба знати в обличчя

Гучні аплодисменти людям, які за рекордно короткий строк змогли повністю знищити цілу галузь ядерної енергетики і не понести за це жодної відповідальності. Незважаючи на всі застереження експертів і численні журналіські розслідування, ані Герман Галущенко, ні його молодший партнер Олег Боярінцев жодного разу навіть не потрапили у поле зору правоохоронців, а у владних кабінетах їх досі вважають вправними антикризовими менеджерами.

Не збурили українські спецслужби і очевидні факти, що пов’язують згаданих осіб з країною-агресором, хоча про їх співпрацю з російськими агентами впливу теж неодноразово згадували ЗМІ. Однак, ані Головне управління розвідки, ні Служба зовнішньої розвідки, ні спеціалізовані антикорупційні структури жодної перевірки за цими фактами так і не провели. Зокрема і щодо контактів згаданих осіб зі скандальною постаттю Андрія Деркача, якого США офіційно називають агентом російських спецслужб.

«Деркач, народний депутат України, вже понад десять років є активним російським агентом, який підтримує тісні зв’язки з російськими спецслужбами», – йдеться у заяві Держдепартаменту США.

Мабуть, лише в українських політичних реаліях люди Деркача, себто пани Галущенко і Боярінцев, просто під носом українських розвідувальних служб можуть контролювати стратегічну галузь атомної енергетики.

Цікаво, як чинна українська влада збирається пояснювати США факти кадрової лояльності до людей із оточення російського агента, особливо, враховуючи введені Штатами санкції щодо самого Деркача і його найближчого кола.

11 січня, управління контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США запровадило санкції проти людей, які є, як зазначають у відомстві, частиною пов’язаної з Росією мережі закордонного впливу. https://www.radiosvoboda.org/a/31043466.html

І, очевидно, цей санкційний список буде розширюватися. Адже американські спецслужби, на відміну від українських, не звикли заплющувати очі на очевидні факти іноземного втручання у сферу своїх геостратегічних інтересів.

Єдине питання, коли під санкції потраплять теперішні господарі «Енергоатому» і чи встигнуть вони до цього моменту завершити свою «місію» з корпоратизації НАЕК.

Хочеться також подивитись на дії ОПУ у зв’язку з вищеописаними подіями. Керівник Офісу Президента Єрмак публічно запевнив заокеанських партнерів у повній підтримці санкцій і у тому, що зазначені у санкційних списках особи будуть притягнуті до відповідальності.

Пряма мова Єрмака: “Для ясності – незалежно від приналежності до партії, ця влада зробить все, що в її силах, щоб притягнути відповідальних за втручання в вибори в США”.

У цьому контексті треба розуміти, що така заява в англомовному Twitter з боку керівника ОПУ могла з’явитися виключно після жорсткої і безкомпромісної розмови теперішнього керівництва країни з посланцями американського держдепартаменту.

Можна собі уявити, яким чином виглядатиме адміністрація Зеленського, коли з’ясується, що за їхнього потурання російські агенти господарюють в атомній енергетиці країни.

У зв’язку з вищеописаними подіями, варто звернутися до посла США в Україні з проханням донести до чинного і наступного Президентів Сполучених Штатів реальний стан речей про безпрецедентний вплив російських агентів на керівництво української держави і, зокрема, про реальний стан речей довкола НАЕК, де правлять бал люди Деркача. Це створює небезпеку для подальшої співпраці українських атомників і таких компаній, як  Westinghouse і Holtec International, адже до рук Москви можуть потрапити їх технологічні напрацювання. Втрата ж підтримки з боку США поставить Україну і чинного голову держави в слабку позицію і в електоральному, і в дипломатичному розумінні. Чи вартує цього довірливе ставлення Зеленського до свого корумпованого оточення і їх призначенців?

Сподіваємось, що голова держави, а після правоохоронні та розвідувальні служби, таки звернуть увагу на факти навмисного знищення НАЕК «Енергоатом» оточенням Деркача, якщо, звісно, його обіцянки щодо боротьби з корупцією не були першоквітневим жартом.

А підстав для порушення кримінальних проваджень навколо НАЕК «Енергоатом» і його теперішнього керівництва більш ніж достатньо.  

Зокрема, на лице порушення правил атомної і радіаційної безпеки з боку посадовців НАЕК, а це стаття 274 ККУ. Крім того, перевірка викладених фактів неодмінно призведе до встановлення факту державної зради – стаття 111 ККУ. І на це варто було б звернути увагу Івану Баканову, як керівнику Служби безпеки України, та голові служби зовнішньої розвідки Валерію Кондратюку.

Крім того, мала би бути реакція державної інспекції з ядерного регулювання України, адже в результаті корупційних схем у поставках запчастин на українські АЕС під питанням опинилась безпека мільйонів людей. Сподіваємося, Григорій Плачков зможе належним чином провести означену перевірку, незважаючи на чутки про те, що група Галущенка і Боярінцева повністю підім’яла його під свій каблук.

Бананова республіка, failed state чи правова держава?

Чекаючи реакції названих осіб, зауважимо, що часу на тривалу розкачку вже не лишилося і доля атомної енергетики вирішиться найближчими днями. У разі відсутності реакції від Зеленського, правоохоронців і спецслужб, доведеться визнати, що Україна остаточно перетворилася на бананову республіку, яка, через корумпованість і безпорадність своїх інституцій, не може захистити свої стратегічні галузі від зовнішнього впливу. На міжнародній арені з боку РФ давно лунає гасло, що Україна – failed state, держава, що не відбулася. Нажаль, історія довкола навмисного знищення НАЕК з подальшою його корпоратизацією може стати яскравим тому доказом.

Джерело